Допоміжні органи ООН

Поняття та правовий статус. Згідно зі ст. 7 Статуту ООН всі органи Організації підрозділяються на дві групи: головні і допоміжні органи. На відміну від головних органів у Статуті детально не розкриваються поняття і правовий статус допоміжних органів. У ньому лише відзначається, що допоміжні органи, коли виявляться необхідними, можуть засновуватися відповідно до Статуту ООН. Правомірність створення таких органів випливає також зі ст. 22, 29, 68 Статуту ООН. Зазначені статті підкреслюють, що такі органи створюються головними органами для здійснення ними своїх функцій. Юридичною підставою для створення допоміжних органів є правила процедури головних органів ООН.

По термінах дії допоміжні органи об'єднуються у дві групи: органи, створені для виконання будь-якої конкретної роботи; органи, які функціонують протягом даної (однієї) сесії головного органу.

Опції будь-якого допоміжного органу ООН носять обмежений характер. Вони виконують суворо окреслену їх установчим актом роботу. Діяльність цих органів повністю визначається головним органом, вони знаходяться у повному підпорядкуванні і під виключним контролем цього головного органу, вказівки якого для них обов'язкові. Це означає, що головний орган може скасувати будь-яке рішення допоміжного органу, вилучити з його компетенції те чи інше питання, сам може розглянути дане питання.

Зрозуміло, статус і значимість допоміжних органів ООН не адекватні. Одні з них є практично міжурядовими організаціями,а інші - автономними міжурядовими органами.

Нижче наводяться основні відомості про деякі допоміжних органах ООН.

Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ). Заснований Генеральною Асамблеєю згідно з Резолюцією 57 (1) від 11 грудня 1946 р. як тимчасової надзвичайної програми «з метою охорони здоров'я дітей взагалі і дітей країн, які стали жертвами агресії, особливо» і діє в якості її допоміжного органу, маючи напівавтономні статус. Фонд став діяти на постійній основі після прийняття 6 жовтня 1953 Резолюції Генеральної Асамблеї 802 (VIII) від 20 листопада 1959

Основною метою ЮНІСЕФ є поліпшення умов життя дітей та молоді, незалежно від їх расової приналежності, релігійних і політичних переконань. Значуща частина допомоги ЮНІСЕФ здійснюється шляхом надання медикаментів, різних предметів споживання, продуктів харчування. Він також надає допомогу урядам у розробці планів і програм із всебічного задоволенню потреб дітей. Важливу роль відіграє такий вид допомоги, як надання стипендій для підготовки з місцевого населення персоналу та адміністративних працівників для центрів охорони здоров'я та денних центрів по догляду за дітьми.

При здійсненні цих заходів ЮНІСЕФ взаємодіє з 38 національними комітетами і більше 180 неурядовими організаціями. ЮНІСЕФ надає підтримку у виконанні програм захисту дитини в 161 країні, районах і територіях.

Джерелами фінансування ЮНІСЕФ є добровільні внески урядів як до загального фонду, такі на спеціальні цілі; кошти, що надходять від системи установ ООН; внески громадських організацій, а також доходи від продажу листівок ЮНІСЕФ та деякі інші.

Керує ЮНІСЕФ Правління, що складається з представників 36 держав - членів ООН, які обираються ЕКОСОР строком на 3 роки. Секретаріат ЮНІСЕФ очолює Директор-виконавець, який призначається Генеральним секретарем ООН. Штаб-квартира ЮНІСЕФ знаходиться в Нью-Йорку. У системі ЮНІСЕФ працює понад 5600 чоловік.

У 1965 р. ЮНІСЕФ присуджена Нобелівська премія миру «За розвиток відносин братерства між народами».

Програма розвитку ООН (ПРООН). Засновано Генеральною Асамблеєю на її сесії в 1965 р. ПРООН є центральною програмою в системі ООН з фінансування проектів економічного і соціального розвитку.

Основна мета ПРООН - сприяння країнам, що розвиваються в їх зусиллях щодо прискорення економічного і соціального розвитку шляхом надання їм допомоги, ув'язується з їх національними планами розвитку, першочерговими потребами та цілями, у справі досягнення більш високого рівня економічного і соціального добробуту населення цих країн, а також шляхом відповідних заходів з надання їм допомоги у здійсненні програми дій по встановленню нового міжнародного економічного порядку.

При наданні допомоги країнам, що розвиваються адміністрація ПРООН повинна виходити з таких затверджених Генеральною Асамблеєю принципів: допомога надається тільки урядам, через їх посередництво, з їхньої згоди або на їхнє прохання. Відповідне уряд після консультації ПРООН визначаєвид і характер надається країні допомоги.

Через глобальну мережу, яка складається з 136 представництв, ПРООН здійснює співробітництво з урядами, цивільними організаціями і приватними особами приблизно 175 країн, що розвиваються і територій. Для реалізації проектів і програм, здійснюваних за її підтримки, ПРООН залучає національний технічний потенціал країн, що розвиваються, а також експертів з більш ніж 30 міжнародних установ та неурядових організацій.

Група незалежних консультантів ПРООН щорічно готує доповідь про розвиток людських ресурсів, який допомагає міжнародній спільноті розробляти нові практичні та прагматичні концепції, заходи і політичні документи, спрямовані на надання сприяння розвитку, орієнтованого на людину.

ПРООН грає роль головного координатора заходів в області розвитку, що проводяться в рамках ООН. Зокрема, вона розпоряджається коштами фонду капітального розвитку ООН (ЮНКДФ), Програми добровольців ООН (ДООН) і фонду ООН для розвитку в інтересах жінок (ЮНІФЕМ).

ПРООН фінансується за рахунок добровільних внесків держав.

Вищим органом ПРООН є Рада керуючих, що складається з 36 представників урядів, що обираються на трирічний період. Він щороку збирається на свої сесії, представляє щорічну доповідь про свою роботу Генеральної Асамблеї через ЕКОСОР.

Вищою посадовою особою ПРООН є Адміністратор, який призначається Генеральною Асамблеєю на трирічний термін.

Офіційними мовами Ради керуючих є англійська, іспанська, китайська, російська та французька, а його робочими мовами - англійська, французька та іспанська.

Штаб-квартира ПРООН знаходитьсяв Нью-Йорку.

Конференція ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД). Засновано на XIX сесії Генеральної Асамблеї в якості її постійного органу в 1964 р. Членом ЮНКТАД є 191 держава.

Основна мета ЮНКТАД - заохочення міжнародної торгівлі з метою прискорення економічного розвитку, зокрема, торгівлі між країнами, а також між країнами, що мають різні соціальні і економічні системи. У завдання ЮНКТАД входить розробка принципів і політики, що стосуються міжнародної торгівлі і відповідних проблем економічного розвитку, а також координації політики урядів та міжнародних організацій в галузі торгівлі.

Серед функцій ЮНКТАД - політичний аналіз; проведення обговорень на міжурядовому рівні, досягнення консенсусу та проведення переговорів; здійснення поточного контролю, виконання рішень та прийняття подальших заходів: технічне співробітництво.

Переговори, проведені під егідою ЮНКТАД, призвели до багатьох позитивних результатів. Зокрема, в 1971 р. схвалено Угоду про загальну системі преференцій, завдяки яким до експорту країн, що розвиваються вартістю більше 70 млн дол на ринках більшості розвинених країн застосовується преференційний метод. У 1989 р. в рамках ЮНКТАД укладено Угоду про глобальній системі торгових преференцій серед країн, що розвиваються. Під егідою ЮНКТАД розроблені й укладені міжнародні угоди про постачання сировинних товарів, у тому числі какао, цукру, натурального каучуку, джуту, тропічних порід деревини, олова, оливкової олії і пшениці. У 1989 р. в рамках ЮНКТАД заснованийЗагальний фонд для сировинних товарів, покликаний сприяти фінансуванню створення міжнародних товарних запасів і підтримувати проведення досліджень і розробок з окремих сировинних товарів.

ЮНКТАД зробила внесок у розробку і укладення низки міжнародних договорів з морського транспорту, зокрема Конвенцій про кодекс проведення лінійних конференцій (1974 р.), про міжнародне перевезення вантажів морем (1978 р.), про міжнародні змішаних перевезеннях вантажів (1980 р.), про умови реєстрації суден (1986 р.), і про морське заставі й іпотеці (1993 р.).

Вищим органом ЮНКТАД є сесія, яка скликається один раз на чотири роки. Відбулося десять таких сесій. Виконавчим органом ЮНКТАД є Рада з торгівлі та розвитку. У нього входить 138 держав. Він відкритий для участі всіх країн - членів ЮНКТАД. Рада проводить свої засідання два рази на гол.

Генеральна Асамблея поклала на секретаріат ЮНКТАД відповідальність за забезпечення діяльності двох міжурядових органів: Комісії з міжнародних інвестицій та транснаціональним корпораціям та Комісії по науці і техніці в цілях розвитку.

Місцеперебування секретаріату ЮНКТАД - Женева.

Комісія ООН по праву міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ). Засновано Генеральною Асамблеєю на XXI сесії в 1966 р. з метою сприяння прогресивної уніфікації права міжнародної торгівлі. Вона почала свою роботу в 1968 р. Спочатку ЮНСІТРАЛ складалася з 29 держав-членів, що представляють різні географічні регіони і основні правові системи світу. Насвоєї XXVIII сесії Генеральна Асамблея розширила членський склад Комісії до 36 членів. Члени Комісії обираються на шестирічний термін. На своїй Ь сесії Генеральна Асамблея знову підтвердила мандат ЮНСІТРАЛ як центрального правового органу в рамках системи ООН у галузі права міжнародної торгівлі на координацію правової діяльності в цій галузі.

У число завдань, доручених Генеральною Асамблеєю ЮНСІТРАЛ, входить: координація роботи міжнародних організацій, що займаються питаннями права міжнародної торгівлі, сприяння більш широкої участі держав в діючих міжнародних конвенціях і розробка нових конвенцій та інших документів, що відносяться до права міжнародної торгівлі. До функцій Комісії відносяться також підготовка кадрів і надання допомоги в галузі права міжнародної торгівлі шляхом проведення симпозіумів, семінарів та консультацій на національному та регіональному рівнях. ЮНСІТРАЛ приділяє переважне увагу вивченню та підготовці спільних норм права в наступних областях: міжнародна купівля-продаж товарів, міжнародні платежі, включаючи юридичний керівництво з переказу коштів за допомогою ЕОМ, міжнародний торговий арбітраж та міжнародне законодавство у галузі морських перевезень, бартерної торгівлі та поставок.

У рамках ЮНСІТРАЛ підготовлено ряд важливих міжнародних конвенцій, в тому числі Конвенція про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів (1974 р.), Конвенція ООН про перевезення вантажів морем (1978 р.), Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів ( 1980 р.), Конвенція ООН про відповідальність операторів транспортних терміналів уміжнародній торгівлі (1991 р.), Конвенція про міжнародні переказні векселі і міжнародні прості векселі (1988 р.). Конвенція ООН про незалежні гарантії і резервні акредитиви (1995 р.), Конвенція ООН про поступки дебіторської заборгованості в міжнародній торгівлі (2001 р.).

Крім конвенцій ЮНСІТРАЛ розробила тексти типових правил, які широко застосовуються у практиці міжнародної торгівлі. Серед них Типовий закон про міжнародному торговому арбітражі (1985 р.), Типовий закон про міжнародні кредитних перекладах (1992 р.), Типовий закон про порядок укладання контрактів про купівлю-продаж товарів, виконання будівельних робіт та надання послуг (1994 р.), Правове керівництво по складанню міжнародних контрактів на будівництво промислових об'єктів (1987 р.), Правове керівництво з міжнародних бартерними операціях (1992 р.), Типовий закон ЮНСІТРАЛ по праву міжнародної торгівлі про електронні підписи.

ЮНСІТРАЛ проводить щорічні сесії поперемінно в Нью-Йорку та Женеві.

Комісія міжнародного права (КМП). Генеральна Асамблея 21 листопада 1947 схвалила Резолюцію 174 (II) про заснування КМП і затвердила Положення про неї. Членами КМП можуть бути особи, що задовольняють «всім вимогам, що пред'являються». Згідно з Положенням членами КМП повинні бути особи «з визнаним авторитетом в галузі міжнародного права».

Генеральний секретар складає список висунутих урядами кандидатів в алфавітному порядку і представляє його для проведення виборів в Генеральну Асамблею. Вибори проводяться таємним голосуванням. Серед членів Комісії не може бути двох громадян однієїі того ж держави. КМП складається з 34 членів. Члени Комісії обираються на п'ять років.

КМП є допоміжним органом Генеральної Асамблеї. Комісія покликана допомогти їй у виконанні функцій щодо заохочення прогресивного розвитку міжнародного права та його кодифікації

(П. 1 ст. 13 Статуту ООН). Згідно зі ст. Положення про КМП вираз «прогресивного розвитку міжнародного права» для зручності вживається в сенсі підготовки проектів конвенції з тих питань, які ще не регулюються міжнародним правом або за якими право ще недостатньо розвинене в практиці держав. Так само вираз «кодифікація міжнародного права» для зручності вживається в сенсі більш точного формулювання і систематизації норм міжнародного права в тих областях, в яких вже є велика державна практика,. Прецеденти та доктрина.

Згідно з Положенням КМП займається переважно питаннями міжнародного публічного права, але вона може розглядати і питання міжнародного приватного права.

Комісія готує свої проекти у формі статей і представляє їх Генеральній Асамблеї з коментарями. КМП може рекомендувати проект державам - членам ООН з метою укладення конвенції або скликати конференцію для укладення конвенції.

КМП заслужено користується репутацією провідного світового органу в галузі міжнародного нормотворчості. На основі проектів, підготовлених нею, укладено близько 20 багатосторонніх конвенцій (наприклад, Женевські конвенції з морського права 1958 р., Віденська конвенція про дипломатичні зносини 1961 р.. Віденськаконвенція про правонаступництво держав щодо договорів 1978 р.).

За 55 років свого існування перетворилася на КМП найбільш шанований міжнародний орган в галузі кодифікації і прогресивного розвитку міжнародного права

Університет ООН (УООН). Засновано на XXVII сесії Генеральної Асамблеї в 1972 р. як її автономного органу (Резолюція 2951 від 11 грудня 1972 р.).

Представляючи собою навчальний заклад новою типу, Університет допомагає зміцненню міжнародного наукового співробітництва з метою вирішення нагальних глобальних проблем. Від традиційних навчальних університетів він відрізняється структурою і характером діяльності. У нього немає власних студентів, викладацького складу і території. УООН діє через глобальну мережу навчальних та науково-дослідних установ, включаючи власні науково-дослідні та навчальні центри і програми, і залучає до роботи окремих учених для розгляду проблем глобального характеру.

Першочерговими областями діяльності Університету є: універсальні загальнолюдські цінності і глобальна відповідальність; нові напрями у світовій економіці; раціональні глобальні системи забезпечення життя; досягнення науки і техніки; демографічна динаміка і добробут людей. УООН прагне також зміцнювати науково-дослідний і навчальний потенціал в країнах, що розвиваються.

Науково-дослідні та навчальні центри та програми Університету охоплюють конкретні галузі досліджень і підготовки. УООН здійснює власні дослідження і підготовку фахівців і співпрацює в цих областях з вищими навчальними закладами багатьох країн. Університет має наступні науково-дослідні та навчальні центри та програми: Світовийінститут розвитку економічних досліджень (УООН / ВІДЕР, Гельсінкі); Інститут нових технологій (УООН / ТИХ, Маастріхт); Міжнародний інститут програмних технологій (УООН / ИИСТ, Макао); Інститут природних ресурсів Африки (УООН / ІНРА, Анкара); Інститут перспективних досліджень УООН для вивчення окремих глобальних питань на порядку для ООН та ін

Керівним органом Університету є Рада Університету, що складається з 28 членів. Вони призначаються спільно Генеральним секретарем ООН і Генеральним директором ЮНЕСКО строком на 6 років. Функції виконавчого органу виконує Ректор УООН. Він призначається Генеральним секретарем ООН після консультацій з Генеральним директором ЮНЕСКО.

Місцеперебування Університету - Токіо.