Рада Безпеки ООН

Компетенція. Згідно зі ст. 23 Статуту ООН Рада Безпеки складається з 15 членів Організації. З них 5 є постійними, а саме: Росія, Китай, Франція, Велика Британія та Північна Ірландія-, США. Генеральна Асамблея обирає 10 інших членів ООН у якості непостійних членів. Останні обираються на дворічний термін ', і при їх обрання належну увагу приділяється ступеня участі кандидатів у підтриманні міжнародного миру та безпеки і в досягненні інших цілей Організації, а також справедливому розподілу.

Місця непостійних членів Ради розподіляються наступним чином: від Азії й Африки - 5 членів, Східної Європи - 1, Латинської Америки і Карибського моря - 2, Західної Європи, Канади, Нової Зеландії та Австралії - 2 члени.

В останні роки на сесіях Генеральної Асамблеї досить активно обговорюється питання про збільшення числа членів Ради Безпеки до 20 і більше, в тому числі постійних - до 7-10.

Для забезпечення швидких і ефективних дій члени ООН покладають на Раду Безпеки головну відповідальність за підтримання міжнародного миру та безпеки і погоджуються в тому, що при виконанні його обов'язків, що випливають з цієї відповідальності, Рада Безпеки діє від їхнього імені.

Рада Безпеки подає на розгляд Генеральної Асамблеї щорічні доповіді і в міру потреби спеціальні доповіді.

Рада Безпеки зможе в відповідно до своїх обов'язків за Статутом ООН підтримувати і зміцнювати міжнародний мир і безпеку лише в тому випадку, якщо рішення Ради будуть користуватися повною підтримкою міжнародного співтовариства і якщо сторони, що беруть участь у конфліктах, будуть виконувати ці рішення в повному обсязі.

Функції та повноваження Ради Безпеки зводяться до наступного: а) підтримувати міжнародний мир і безпеку у відповідності з цілями і принципами ООН; б) розслідувати будь-які суперечки або ситуації, які можуть викликати міжнародні тертя; в) робити рекомендації щодо методів врегулювання таких суперечок або умов їх дозволу; г) виробляти плани для створення системи регулювання озброєнь, визначати наявність загрози миру або акту агресії і робити рекомендації про заходи, які належить прийняти; д) закликати держави - члени ООН до застосування економічних санкцій та інших заходів, не пов'язаних з використанням збройних сил , для попередження або припинення агресії: е) вживати військові дії проти агресора; ж) робити рекомендації щодо прийому нових членів та умов, на яких держави можуть стати учасниками Статуту Міжнародного суду; з) здійснювати у стратегічних районах функції ООН по опіці; і) робити рекомендації Генеральній Асамблеї щодо призначення Генерального секретаря і разом з Генеральною Асамблеєю вибирати суддів Міжнародногосуду; к) представляти щорічні і спеціальні доповіді Генеральній Асамблеї.

Роль ООН, і зокрема Ради Безпеки, у підтриманні миру та забезпеченні міжнародної безпеки зводиться до здійснення наступних чотирьох заходів.

1.Превентівная дипломатія - це дії, спрямовані на попередження виникнення спорів між сторонами, недопущення переростання існуючих спорів у конфлікти й обмеження масштабів конфліктів після їх виникнення. Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї А / Ле5/47/120 А від 18 грудня 1992 превентивна дипломатія може зажадати таких заходів, як зміцнення довіри, раннє попередження, встановлення фактів і інші заходи, при здійсненні яких слід належним чином поєднувати консультації з державами - членами, тактовність, конфіденційність, об'єктивність і транспарентність.

2.Міротворчество - це дії, спрямовані на те, щоб схилити ворогуючі сторони до угоди, головним чином за допомогою таких мирних засобів, які передбачені в главі VI

Статуту ООН.

3.Поддержаніе світу - це забезпечення присутності ООН в даному конкретному районі, яке пов'язане з розгортанням військового і (або) поліцейського персоналу ООН, а нерідко і цивільного персоналу.

4.Міростроітельство в постконфліктних період - це дії, спрямовані на запобігання спалаху насильства між країнами і народами після ліквідації конфлікту або конфліктної ситуації.

На думку ООН, ці чотири види діяльності в сукупності, здійснювані за підтримки всіх членів, здатні стати цілісним внеском ООН у забезпечення миру в дусі її Статуту!.

Коли Раді Безпеки повідомляють про виникнення загрози миру, він просить сторони досягти згоди мирними засобами. Рада може виступити в ролі посередника або сформулювати принципи врегулювання спору. Він може просити Генерального секретаря провести розслідування і представити доповідь про ситуації, що склалася. У разі початку бойових дій Рада Безпеки вживає заходів до забезпечення припинення вогню. Він може за згодою зацікавлених сторін направити в конфліктні райони місії з підтримання миру для ослаблення напруженості і розведення протиборчих сил. Рада Безпеки має право розмістити миротворчі сили для запобігання відновлення конфлікту. Він володіє повноваженнями примушувати до виконання своїх рішень шляхом введення економічних санкцій і прийняття рішення про застосування колективних військових заходів.

Правовий статус миротворчих сил ООН визначається угодою між ООН і державою, що приймає. Відповідно до цих угод після прийняття Радою Безпеки рішення про заснування операції з підтримки миру відповідні держави-члени зобов'язані сприяти здійсненню мандату цієї операції.

Згідно зі ст. 5 і 6 Статуту Генеральна Асамблея за рекомендацією Ради Безпеки може призупинити здійснення прав і привілеїв, які належать державі як члену організації, якщо проти нього Радою Безпеки були зроблені дії превентивного або примусового характеру. Держава - член ООН, систематично порушує принципи, закріплені у Статуті, може бути виключено з Організації Генеральною Асамблеєю за рекомендацією Ради Безпеки.

Рада Безпеки діє від іменівсіх членів Організації. Відповідно до ст. 25 Статуту члени Організації погоджуються «підкорятися рішенням Ради Безпеки і виконувати їх». Згідно зі ст. 43 вони зобов'язуються надавати в розпорядження Ради Безпеки на його вимогу і у відповідності до особливої угоди чи угодами необхідні для підтримання міжнародного миру і безпеки збройні сили, допомогу і відповідні засоби обслуговування, включаючи право проходу. Така угода або угоди визначають чисельність і рід військ, ступінь їхньої готовності і їхнє загальне розташування і характер наданих засобів обслуговування й допомоги.

Статут ООН наділяє Рада Безпеки правом на застосування тимчасових і примусових заходів. Тимчасові заходи спрямовані на запобігання погіршення ситуації і не повинні завдавати шкоди правам, домаганням або становищу зацікавлених сторін. Такі заходи можуть включати вимогу до сторін припинити збройні дії, відвести війська на певні рубежі, а також вдатися до тієї чи іншої процедури мирного врегулювання, включаючи вступ в безпосередні переговори, звернення до арбітражу, використання регіональних організацій і органів. Тимчасові заходи не носять примусового характеру. Вони не є юридично обов'язковими для сторін, але Рада Безпеки відповідно до ст. 40 Статуту ООН «належним чином враховує невиконання цих тимчасових заходів».

Примусові заходи поділяються на заходи, не пов'язані з використанням збройних сил, і на дії з застосуванням збройних сил (ст. 41і 22 Статуту).Застосування їх - виключна компетенція Ради Безпеки, складова одне з найважливіших його повноважень.

Відповідно до ст. 41 Статуту примусові заходи, не пов'язані з використанням збройних сил, можуть включати повний або частковий перерва економічних відносин, залізничних, морських, воздушньгх, поштових, телеграфних, радіо та інших засобів сполучення, розрив дипломатичних відносин, а також інших заходів подібного характеру.

У тих випадках, коли зазначені вище заходи стають недостатніми або неефективними, Рада Безпеки на основі ст. 42 Статуту має право вживати збройними силами ООН дії, необхідні для підтримки міжнародного миру і безпеки. Всі члени ООН зобов'язуються надавати в розпорядження Ради Безпеки на його вимогу збройні сили, допомогу і відповідні засоби обслуговування, включаючи право проходу через територію, територіальні води і повітряний простір. Особливим видом примусових заходів є призупинення здійснення прав і привілеїв будь-якого члена ООН, у відношенні якого Рада Безпеки ухвалила рішення про дії примусового характеру. Таким заходом є також виключення з членів ООН за порушення Статуту (ст. 6).

Порядок роботи. Рада Безпеки проводить свої засідання практично щодня з метою розгляду питань своєї порядку денного, попередження загрози миру, прийняття різних заходів щодо контролю за конфліктами та їх врегулювання і мобілізації регіональної та міжнародної підтримки цих дій. З метою забезпечення безперервності роботи кожен член Ради Безпеки повинна бутизавжди представлений у місці перебування ООН. У його засіданнях без права голосу може брати участь будь-яка держава - є членом Ради Безпеки, якщо обговорюване питання будь-яким чином зачіпає інтереси цього члена Організації. На засідання Ради може бути запрошено держава - є членом ООН, якщо воно є стороною у спорі, що розглядається Радою Безпеки. Причому він ставить такі умови для участі держави - яка не є членом Організації, які знайде справедливими.

Засідання Ради Безпеки, за винятком періодичних засідань (такі засідання проводяться два рази на рік), скликаються Головою в будь-який час, коли останній вважає це за потрібне. Однак проміжок між засіданнями повинен бути не більше 14 днів.

Голова скликає засідання Ради Безпеки у випадках, якщо: а) будь-які суперечка або ситуація доведені до відома Ради Безпеки відповідно до ст. 35 або п. 3 ст. 11 Статуту ООН; б) Генеральна Асамблея робить рекомендації або передає будь-яке питання Раді Безпеки відповідно до п. 2 ст. І; в) Генеральний секретар звертає увагу Ради Безпеки на будь-яке питання відповідно до ст. 99 Статуту ООН.

Засідання Ради Безпеки зазвичай проводяться в місці перебування ООН (тобто в Нью-Йорку). Проте будь-який член Ради або Генеральний секретар може запропонувати, щоб Рада Безпеки збирався в іншому місці. Якщо Рада Безпеки приймає таку пропозицію, він виносить рішеннящодо місця та терміну, протягом якого Рада буде засідати в цьому місці.

Головування в Раді Безпеки здійснюється його членами по черзі в англійському алфавітному порядку їх найменувань. Кожен голова займає цю посаду протягом одного календарного місяця.

Англійська, арабська, іспанська, китайська, російська та французька мови є як офіційними, так і робочими мовами Ради Безпеки. Речі, виголошені на одному з шести мов, переводяться на інші п'ять мов.

Рішення та постанови. Кожен член Ради Безпеки має один голос. Для вирішення питань по суті потрібна більшість у дев'ять голосів, але це кількість повинна включати голоси всіх п'яти постійних членів Ради Безпеки. У цьому полягає суть принципу одноголосності п'яти великих держав. Цей принцип має особливе значення для успішного функціонування всієї системи безпеки в рамках ООН. Він покладає на великі держави головну відповідальність за ефективність діяльності Організації. СРСР (а тепер Росія) і США досить часто використовували своє право вето.

Рада Безпеки на своїх засіданнях приймає рішення та рекомендації. У будь-якому випадку вони іменуються резолюціями, які є юридично обов'язковими (ст. 25, 48 та ін.)

Допоміжні органи. Згідно зі ст. 29 Статуту Рада Безпеки може засновувати такі допоміжні органи, які він знайде необхідними для виконання своїх функцій.

Всі ці органи підрозділяються на дві групи: постійні і тимчасові. Дочисла постійних відносяться Військово-Штабний комітет, Комітет експертів, Комітет з прийому нових членів, Комітет з питання про засіданнях Ради Безпеки поза Центральних установ.

З числа постійних органів найважливішим є Військово-Штабний комітет (ВШК), статус якого визначений у ст. 47 Статуту. Він розробляє плани застосування збройних сил, дає поради і надає допомогу Раді Безпеки з усіх питань, що належать до військових потреб Ради Безпеки у справі підтримання міжнародного миру і безпеки, до використання військ, наданих у його розпорядження, командуванню ними, а також регулювання озброєнь і можливого роззброєння.

Цей комітет складається з начальників штабів постійних членів Ради Безпеки або їхніх представників. Будь-який член Організації, не представлений постійно в комітеті, запрошується останнім співпрацювати з ним, якщо ефективне здійснення обов'язків комітету вимагає участі такої держави - члена Організації в роботі комітету.

ВШК підпорядковується Раді Безпеки, несе відповідальність за стратегічне керівництво будь-якими збройними силами, наданими у розпорядження Ради.

Комітет проводить свої засідання зазвичай один раз на два тижні. Однак це правило порушується. Тимчасові органи створюються Радою Безпеки для розслідування конкретної ситуації та підготовки повної доповіді. Вони проводять свої засідання в міру необхід

хідності. Як приклад відзначимо Комісію з розслідування агресії, вчиненої найманцями проти Республіки Сейшельські Острови (створена в 1981 р.). Комітет для вивчення проблеми малих держав узв'язку з питанням про можливість їх прийому в члени ООН (заснований у 1969 р.)

Сгагус миротворчих сил ООН. Першою операцією ООН з підтримання миру була місія спостерігачів зі штаб-квартирою в Єрусалимі - Орган ООН зі спостереження за виконанням умов перемир'я (ОНВУП), заснований в травні 1948 р. і діє до цих пір. З 1948 р. ООН здійснила близько 40 операцій з підтримання миру на чотирьох континентах. Серед найбільших були операції в Конго (тепер Заїр), Камбоджі, Сомалі та колишньої Югославії. В даний час здійснюється 16 операцій за участю близько 70 тис. чоловік з 77 країн - членів ООН. З 1948 р. в силах ООН проходили службу понад 720 тис. військовослужбовців і було задіяне також кілька тисяч цивільних службовців.

У 1991 р. в Сомалі почалася громадянська війна, яка призвела до загибелі понад 300 тис. осіб, а 5 млн людей опинилися під загрозою голоду. Для ліквідації масового голоду і запобігання масової різанини населення в 1992 р. Організація заснувала операцію ООН у Сомалі (ЮНОСОМ). У 1993 р. замість ЮНОСОМ була сформована Юнік-2 в цілях відновлення порядку, сприяння примирення і відтворення громадянського суспільства та економіки Сомалі.

У 1992 р. для сприяння здійсненню мирної угоди між урядом і Мозамбіцька національним опором Рада Безпеки заснував операцію ООН уМозамбіку (ЮНОМОЗ). У рамках ЮНОМОЗ здійснювалися спостереження за припиненням вогню, контроль за демобілізацією комбатантів, координація гуманітарної допомоги. ЮНОМОЗ успішно завершила свою місію в січні 1995 р.

ООН сприяла припиненню 12-річного конфлікту в Камбоджі. Більше 21 тис. миротворців зі 100 країн брали участь в операції ООН в Камбоджі. Відповідно до Угод 1991 ООН заснувала тимчасовий орган ООН у Камбоджі (ЮНТАК). Його завдання зводилось до здійснення спостереження за припиненням вогню, роззброєння комбатантів, репатріірованію біженців, організації та проведення вільних і справедливих виборів. Завдання ЮНТАК була успішно виконана, і у вересні 1993 р. вона ліквідована.

ООН відіграла важливу роль у закінченні 8-річної війни між Іраном і Іраком. Вжиті Радою Безпеки і Генеральним секретарем посередницькі зусилля призвели у серпні 1988 до припинення вогню та визнання обома країнами мирного плану ООН 1987 Після припинення вогню між двома протиборчими арміями були розміщені військові спостерігачі Організації у складі Ірано-Іракської групи військових спостерігачів Організації Об'єднаних Націй (ІІГВНООН) з метою контролю за припиненням військових дій і виведенням військ. ІІГВНООН завершила свою діяльність в 1991 р.

ООН зіграла аналогічну миротворчу роль в Афганістані. По завершенні що тривали протягом шести років переговорів, які проводилися особистим представником Генерального секретаря послом

Д. Кордовесом, Афганістан, Пакистан, СРСР і США в квітні1988 підписали угоди, які мали на меті врегулювання конфлікту. Для перевірки ходу виконання угод ООН направила спостерігачів, що входять до складу місії добрих послуг ООН в Афганістані і Пакистані. З завершенням виведення радянських військ відповідно до графіка в 1989 р. завдання місії була виконана.

ООН доклала багато зусиль для врегулювання конфлікту в колишній Югославії. Прагнучи сприяти відновленню миру, Організація в 1991 р. ввела ембарго на постачання зброї, а Генеральний секретар та його особистий представник сприяли в пошуках шляхів врегулювання цієї кризи. Миротворчі сили - сили Організації Об'єднаних Націй з охорони (СООН), розгорнуті в 1992 р., прагнули створити умови миру і безпеки в Хорватії, сприяли доставці вантажів гуманітарної допомоги в Боснію і Герцеговину та сприяли тому, щоб колишня Югославська Республіка Македонія не була втягнута в конфлікт. У 1995 р. СООН були розділені на три операції, що охоплюють три країни. У той час коли тривали переговори, що проводилися під егідою ООН, миротворчі сили ООН та установи Організації робили зусилля для підтримки припинення вогню, захисту населення і надання гуманітарної допомоги.

На початку 1995 р. «блакитні каски» ООН також були присутні в багатьох інших «гарячих» районах. Місії ООН прагнули внести свій внесок у забезпечення безпеки та досягнення примирення в Руанді (МООНПР, заснована в 1993 р.), встановленнясвіту в Анголі (КМООНА, 1989 р.), спостереження за референдумом у Західній Сахарі (МООНРЗС, 1991 р.) і відновлення нормальних умов на Кіпрі (ВСООНК, 1974 р.).

Військові спостерігачі перебували в Таджикистані (МООНТ, заснована в 1994 р.), в Ліберії (МНООНЛ, 1993 р.), в Грузії (МООННГ, 1993 р.), на ірако-кувейтського кордоні (ІКМООНН, 1991 р.) і в штаті Джамму і Кашмір - на лінії припинення вогню між Індією і Пакистаном (ГВНООНІП, 1949 р.). ООН не має своїх збройних сил. Згідно зі Статутом Рада Безпеки укладає з державами угоди про надання в його розпорядження військових контингентів і відповідних засобів обслуговування.

Генеральна Асамблея в своїй Резолюції Л/Яе8/48/42 від 10 грудня 1993 доручила Генеральному секретарю включати в угоди, укладені з державами, що надають контингенти, статтю, відповідно до якої ці держави вживають заходів до того, щоб особовий склад їх контингентів , що беруть участь в операціях ООН з підтримання миру, мав повне уявлення про принципи та норми відповідного розділу міжнародного права, зокрема міжнародного гуманітарного права, і принципи та цілі Статуту ООН.

Ці сили застосовуються в загальних інтересах всіх держав - членів ООН. Вони необхідні для того, щоб реагувати на пряму агресію, будь вона неминучої або фактичної. Однак нерідко на практиці має місце ситуація, коли укладаються угоди про припинення вогню, але вонине дотримуються. У цьому випадку Організація змушена направляти військові підрозділи для відновлення стабільності і припинення вогню. На думку ООН, назріла необхідність у використанні Радою Безпеки підрозділів примусу до миру в чітко визначених обставин і з заздалегідь окресленим колом ведення. Такі підрозділи, виділені державами-членами, могли б використовуватися на вимогу відповідних держав і складатися з добровольців, які виявили бажання піти на таку службу. Розгортання та операції таких сил повинні здійснюватися з санкції Ради Безпеки; також як і сили з підтримки миру, вони перебували б під командуванням Генерального секретаря ООН. Такі підрозділи примусу до миру не слід лякати з силами, які можуть бути в остаточному підсумку створені відповідно до ст. 42 і 43 для реагування на акти агресії, або з військовим персоналом, який уряду можуть погодитися мати в якості резервного контингенту для надання в розпорядження операцій з підтримки миру. Миротворчість нерідко є прелюдією до підтримання миру - точно так само, як розгортання сил ООН на місці може розширити можливості запобігання конфлікту, забезпечити миротворчі зусилля і в багатьох випадках служити передумовою для миротворчості.

З 1948 р. в миротворчих силах ООН задіяно більше 750 тис. чоловік з ПЗ держав. З них загинуло близько 2 тис. людей.