Принцип сумлінного виконання зобов'язань з міжнародного права

Це принцип виник одночасно з міжнародним правом і був відомий, як принцип "договори повинні дотримуватися" (pacta sunt servanda). Без нього міжнародне право було б неможливо, оскільки в ньому укладений джерело юридичної сили цього права. Він відноситься до категорії необхідного права (jus necessarium). На початку XX ст. Л.А. КАМАРОВСЬКИЙ і В.А. Уляніцкій писали: "Обов'язковість договорів витікає прямо і з логічною необхідністю з основних положень права, що забезпечує мирне співжиття народів".

Принцип закріпив загальну угоду держав про визнання юридичної чинності за нормами міжнародного права. Соціально-політична база принципу усталюється по мірі того, що міжнародне право ставало все більш необхідним для забезпечення інтересів держав, а нині і для виживання людства.

Значення принципу для досягнення цілей міжнародного співтовариства знайшло відображення у Статуті ООН. Як одна з головних завдань зазначено: створити умови, за яких може дотримуватися "повага до зобов'язань, що випливають з договорів та інших джерел міжнародного права". Одним із принципів Організації є: всі держави члени-"сумлінно виконують взяті на себе зобов'язання за цим Статутом, щоб забезпечити їм усім в сукупності права і переваги, що випливають з належності до складу членів Організації" (ч. 2 ст. 2). Дане положення має спільний характер - що випливають з міжнародного права і переваги права можуть бути забезпечені державам тільки за умови виконання ними своїх зобов'язань.

Зміст принципу викладено в Декларації 1970 року, яка підтверджує його значення для підтримання миру та безпеки. Підкреслюється ієрархія зобов'язань і тим самим норм, через яких вони випливають. На найвищу сходинку поставлений Статут ООН. Як відомо, Статутом передбачена переважна сила випливають з нього зобов'язань у випадку конфлікту з іншими зобов'язаннями держав (ст. 103). Декларація пішла далі, визначивши, що принцип сумлінного виконання зобов'язань поширюється тільки на ті з них, що прийняті відповідно до Статуту.

Додатково до зазначених положень Заключний акт НБСЄ 1975 особливо обумовлює важливий момент про те, що при здійсненні своїх суверенних прав, включаючи право встановлювати свої закони та адміністративні правила, держави повинні узгоджуватися зі своїми зобов'язаннями за міжнародним правом. Це положення відобразило зростаюче значення взаємодії міжнародного та внутрішнього права держав.

Даний принцип тісно пов'язаний з принципом сумлінності. Цей принцип регулює створення процеси і здійснення норм. В рішеннях Міжнародного Суду по справах про ядерні випробування говориться: "Одним з основних принципів, що регулюють створення і здійснення юридичних зобов'язань, який би не був їх джерело, є принцип сумлінності". При застосуванні норм він зобов'язує добросовісно з'ясовувати інтереси країн і міжнародного співтовариства, яких торкається застосуванням норми, сумлінно визначати фактичні обставини, сумлінно вибирати що застосовуються норми, забезпечити реальне відповідність реалізації норми її духу і букві, не допускати зловживання правом.

Принцип сумлінного виконання зобов'язань закріплений російським законодавством. У Федеральному законі "Про міжнародні договори України" 1995 р. говориться: "Росія виступає за неухильне додержання договірних і звичайних норм, підтверджує свою прихильність основоположного принципу міжнародного права - принципу сумлінного виконання міжнародних зобов'язань".