Похідні джерела міжнародного права

Резолюції міжнародних організацій. Міжнародне право не містить положень, що перешкоджають державам надавати міжнародним організаціям право видавати обов'язкові для них постанови. Наприклад, такий компетенцією володіє Рада Безпеки ООН. Згідно зі ст. 25 Статуту члени ООН погоджуються відповідно до її Статуту підкорятися рішенням Ради Безпеки і виконувати їх.

Резолюції міжнародних організацій є новим джерелом міжнародного права. Практично у всіх міжурядових організаціях є органи, які приймають обов'язкові для держав-членів резолюції. Ці резолюції стосуються внутрішнього життя організації. Проте єчимале число організацій, що підтримують технічні правила і стандарти, які за певних умов стають обов'язковими для держав-членів. До таких, наприклад, відносяться Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО), Міжнародна морська організація (ІМО), Міжнародний союз електрозв'язку (МСЕ), Всесвітня метеорологічна організація (ВМО) та ін У цих організаціях діє принцип мовчазної прийняття резолюцій, особливо тих, які містять технічні рег-ламенти.

Багато науковці та юристи-міжнародники вважають, що деякі резолюції Генеральної Асамблеї ООН є юридично обов'язковими. Однак вони не перераховані у ст. 38 Статуту Міжнародного суду ООН. Згідно зі Статутом ООН рішення Генеральної Асамблеї носять рекомендаційний характер (ст. Разом з тим ряд резолюцій Генеральної Асамблеї ООН конкретизують норми міжнародного права і навіть містять нові норми. Наприклад, Генеральна Асамблея ООН на своїй XXV сесії 17 грудня 1970 схвалила Декларацію принципів, що регулюють режим дна морів і океанів і його надр за межами дії національної юрисдикції. У ній вперше в міжнародній практиці ресурси морів та океанів за межами дії національної юрисдикції проголошувалися «спільною спадщиною людства» і встановлювалося, що «ніяка держава або особа, фізична або юридична, не буде претендувати на права, здійснювати або отримувати права відносно цього району або його ресурсів, несумісні з міжнародним режимом, який повинен бути встановлений, і принципами цієї Декларації ». Згодом ця норма.

Генеральна Асамблея ООН на своїй XVсесії в 1960 р. прийняла Декларацію про надання незалежності колоніальним країнам і народам, яка містить нормообразуюшіе елементи. Декларація була кваліфікована Міжнародним судом у Консультативну висновку про Намібії 1971 як важлива частина звичайного права.

При прийнятті Генеральною Асамблеєю ООН у 1963 р. Декларації про правові засади, що регулюють діяльність держав з дослідження та використання космічного простору, представники СРСР і США заявили, що вони будуть дотримуватися положень цієї Декларації. На їхню думку, вона відображає міжнародне право, як воно визнане членами Об'єднаних Націй-. Згодом на основі цієї Декларації був розроблений Договір по космосу 1967