Форма і структура договорів

Форма договорів. Вона вибирається на розсуд сторін - держав та інших суб'єктів міжнародного права. Міжнародне право не наказує обов'язкової форми договору, і вона не робить впливу на дію договору. Існують дві основні форми: письмова та усна. Домінуючою в міжнародній практиці стала письмова форма. Міжнародний договір Російської Федерації означає міжнародну угоду, укладену з іноземною державою (або державами) або з міжнародною організацією в письмовій формі. Угода, не зафіксована ні в яких документах, прийнято називати джентльменською угодою.

Міжнародний договір є родовим поняттям, тобто охоплює всі міжнародні угоди. У практиці зустрічаються різні найменування договорів: договір, конвенція, угода, пакт і т. д. Зустрічається і така форма міжнародного договору, як обмін нотами та пам'ятними записками.

Поширеною формою політичних договорів є заяви ікомюніке глав держав і урядів, а також підсумкові документи міжнародних нарад на вищому рівні (наприклад, спільне Радянсько-американське заяву від 21 листопада 1985 р.).

Структура договорів. Договір представляє собою єдину систему взаємопов'язаних норм, які всі разом і кожна окремо обов'язкові для сторін. Договір, як правило, складається з трьох основних частин: преамбули (вказує мотиви укладання договору і його цілі), змісту договору (статті договору, що визначають предмет договору, права і обов'язки сторін) та заключної частини (постанови про порядок вступу договору в силу, термін дії та його припинення). Іноді є четверта, додаткова частина договору - додатки (містять техніко-юридичні норми щодо виконання умов договору), що володіють, як правило, силою постанов основної частини договору.

Мова договору. Міжнародне право не містить приписів про загальнообов'язкове мовою договорів. Текст двостороннього договору найчастіше складається на мовах обох договірних сторін. Обидва мовних варіанти визнаються при цьому автентичними, т. з. які мають однакову силу, равноподліннимі.

Багатосторонні договори можуть бути складені на одній мові, на офіційних мовах ООН або на всіх мовах держав-учасників. Так, Міжнародна конвенція про охорону птахів 1950 складена французькою мовою; Статут ВООЗ складено російською, англійською, іспанською, китайською та французькою мовами.

Безпосередньо з мовою міжнародних договорів пов'язане питання про правила альтернатив (чергування). Головне правило альтернатив полягає в тому, щобпри будь-якому перерахування в тексті договору договірних держав, їхніх представників, мов, столиць і т.п. на першому місці завжди стояли держава, прізвище представника, мова того з учасників, кому належить даний екземпляр договору, що включає тексти на мовах обох учасників. Застосування правила альтернатив підкреслює рівність сторін. При підписанні багатостороннього договору підписи уповноважених осіб ставляться одна під інший в порядку російського, англійського, французького чи іншого алфавіту за домовленістю сторін.