Право договорів, його джерела та кодифікація

Право міжнародних договорів - це галузь міжнародного права, що представляє сукупність міжнародно-правових норм, що регулюють відносини держав і інших суб'єктів міжнародного права з приводу укладення, дії і припинення міжнародних договорів.

Міжнародний договір означає міжнародну угоду, укладену суб'єктами міжнародного права у письмовій формі і регулюється міжнародним правом незалежно від того, чи така угода в одному документі, у двох або декількох пов'язаних між собою документах, а також незалежно від його конкретного найменування.

Міжнародний договір є основним джерелом міжнародного права, важливим інструментом здійснення зовнішньої функції держав. На основі міжнародних договорів засновуються і функціонують міждержавні організації. Зміни, які відбуваються в праві міжнародних договорів, неминуче зачіпають решту галузей міжнародного права. У силу цього право міжнародних договорів займає особливе місце в системі міжнародного права, будучи однією з провідних її отраслей1. В даний час у світі налічується понад 500 тис. багатосторонніх і двосторонніх договорів.

Об'єктом права міжнародних договорів є самі міжнароднідоговори. Вони містять взаємні права та обов'язки сторін у політичній, економічній, науково-технічній, культурній та інших областях.

Кодифікація та джерела права міжнародних договорів. Під кодифікацією права міжнародних договорів розуміється приведення численних норм в узгоджену систему на основі загальновизнаних принципів міжнародного права. Перші спроби кодифікації договірних норм були зроблені ще Лігою Націй. Однак тільки після створення ООН вдалося розробити і прийняти низку важливих універсальних договорів, які є основними джерелами права міжнародних договорів. Комісія міжнародного права ООН з самого початку своєї діяльності вельми активно й успішно займається кодифікацією і прогресивним розвитком права міжнародних договорів. Нею були розроблені проекти міжнародних актів, що становлять основу джерел права міжнародних договорів. Такими є наступні конвенції.

Віденська конвенція про право міжнародних договорів від 23мая 1969р. Вона підкреслює важливу роль міжнародних договорів як засоби мирного співробітництва між державами незалежно від відмінностей їх систем: розглядає різноманітні питання договірного права, такі як порядок укладення міжнародних договорів, значення міжнародного договору для третіх держав, підстави недійсності договорів, право на застереження; закріплює такі нові моменти, як участь у договорі не визнають один одного держав, право держав на участь в універсальних договорах, порядок вирішення спорів, що виникають у зв'язку із застосуванням договорів, функції депозитарію та інші важливі питання права міжнародних договорів.

Конвенція 1969 є основним джереломправа міжнародних договорів.

Віденська конвенція про правонаступництво держав стосовно договорів від 23 серпня 1978 р. У цій Конвенції кодифіковані і поступальний розвиток норм, що стосуються правонаступництва держав щодо договорів. Вона в основному регламентує різні аспекти правонаступництва щодо багатосторонніх договорів, в тому числі установчих актів міжнародних організацій, і договорів, прийнятих у рамках міжнародних організацій. У Конвенції підкреслено значення інституту правонаступництва як засобу зміцнення правової основи міжнародних відносин.

Віденська конвенція ООН про право договорів між державами і міжнародними організаціями або між міжнародними організаціями від 21 березня 1986р. Конвенція застосовується до договорів між державами (одним або кількома) та міжнародними організаціями (однією або декількома) і до договорів між міжнародними організаціями. Вона застосовується також до договорів, що є установчими актами міжнародних організацій, і до будь-якого договору, прийнятого в рамках міжнародної організації. Конвенція регламентує питання, що стосуються цих договорів, про укладення та набрання ними чинності, про порядок прийняття застережень, про дотримання, застосуванні і тлумаченні зазначених договорів і т. д. Ця Конвенція як би доповнює Віденську конвенцію про право міжнародних договорів 1969