Припинення і призупинення діїдоговору
Поняття та способи припинення дії договору. Припинення дії міжнародного договору означає, що він втратив свою обов'язкову силу у відносинах між його учасниками і перестав породжувати права і обов'язки між ними. Припинення договору або вихід з нього можуть мати місце відповідно до положень договору або в будь-який час за згодою всіх учасників після консультації з іншими договірними сторонами.
1.Істеченіе терміну, на який було укладено договір. У цьому випадку договір автоматично втрачає силу. Наприклад, Угода між Урядом Республіки Білорусь про умови розміщення Посольства Російської Федерації в Республіці Білорусь та Генерального консульства Російської Федерації в м. Бресті від 17 листопада 1997 р. укладено на 99 років. Проте договір може бути автоматично продовжений на наступні десятирічні періоди.
2.Ісполненіе міжнародного договору. За рядом договорів (наприклад, про торгівлю, надання техдопомоги, про товарообіг) виконання передбачених заходів вичерпує зобов'язання, що випливають з таких договорів, і вони припиняють свою дію.
3.Денонсація договору означає правомірний відмова держави від договору на умовах, передбачених угодою сторін у самому договорі. Не підлягає денонсації договір, який не містить положень про припинення дії або виходу з нього. При цьому винятком є наступні два випадки: а) якщо не встановлено, що учасники мали намір допустити можливість денонсації або виходу; б) якщо характер договору не має на увазі права денонсації абовиходу. У другому випадку повідомлення про намір денонсувати договір направляється не менш ніж за 12 місяців.
Денонсація міжнародних договорів здійснюється тим органом держави, якій це право надано законодавством цієї країни. У Російській Федерації таким правом наділені Державна Дума і Рада Федерації Федеральних Зборів (ст. 106 Конституції).
4.Аннулірованіе міжнародного договори - одностороння відмова держави від укладеного договору. Правомірними підставами анулювання міжнародного договору є: істотне порушення контрагентом зобов'язань за договором, недійсність договору, докорінна зміна обставин, припинення існування контрагента і т. д. У Федеральному законі «Про міжнародні договори Російської Федерації» (розділ V) визначено підстави припинення та призупинення дії міжнародних договорів.
5.Наступленіе отметтел'ного умови. В даний час є багатосторонні і двосторонні договори, які укладені під від-менітельним умовою. У цих договорах містяться умови, при настанні яких припиняється дія договору. Наприклад, ст. ХХП Угоди між Урядом Російської Федерації та ООН про заснування в Російській Федерації об'єднаного представництва ООН від 15 червня 1993 р. говорить, що ця Угода залишається чинною на такий додатковий період, який є необхідним для впорядкованого припинення діяльності ООН та дозволу будь-яких спорів між сторонами.
6.Прекращеніе існування держави або зміна його статусу. В даному випадку міжнародні договори можуть припинити свою дію автоматично або в силу спеціальної заяви. Як свідчить ст. 16 Віденськоїконвенції про правонаступництво держав щодо договорів 1978: «Нова незалежна держава не зобов'язана зберігати в силі який-небудь договір або ставати його учасницею в силу виключно того факту, що в момент правонаступництва держав цей договір був у силі щодо території, що є об'єктом правонаступництва держав ».
7.Сокращеніе числа учасників багатостороннього договору, в результаті якого воно стає менше числа, необхідного для вступу договору в силу. Так, відповідно до ст. XV Конвенції про попередження злочину геноциду і покарання за нього 1948 Конвенція припинить дію, якщо кількість учасників стане менш шістнадцяти держав.
8.Вознікновеніе нової імперативної норми загального міжнародного права (jus cogens). Як відомо, імперативна норма є вищою нормою, і, природно, при її виникненні будь-які суперечать їй норми підлягають скасуванню, а сам договір - перегляду або анулюванню.
9.Коренное зміна обставин (rebussicstantibus). Відповідно до ст. 62 Віденської конвенції 1969 р. при припиненні договору
лише у двох випадках можна посилатися на докорінну зміну обставин: а) якщо наявність таких обставин становила істотну підставу згоди учасників на обов'язковість для них договору;
б) якщо наслідок зміни обставин докорінно змінює сферу дії зобов'язань, все ще підлягають виконанню за
договором.
Держави досить рідко прибігають до цієї клаузуле (rebussicstantibus). Одним з останніх прикладів є заява, зроблена урядом Франції у 1966р., про вихід її з військової організації НАТО.
На клаузулу rebussicstantibus не можна посилатися як на підставу для припинення договору або виходу з нього, якщо: а) договір встановлює кордон; б) таке докорінна зміна, на яку посилається учасник договору, є результатом порушення цим учасником або зобов'язання за договором, або іншого міжнародного зобов'язання , взятого на себе по відношенню до будь-якого іншого учасника договору.
10.Пріостановленіе дії договору. Призупинення дії договору є тимчасова перерва в дії договору під впливом
різних обставин. Воно звільняє учасників від обов'язку виконувати договір протягом усього періоду. Призупинення міжнародного договору може бути відновлено автоматично, без підписання додаткової угоди, але після усунення обставин,
що викликали припинення договору.
Призупинення дії договору щодо всіх учасників або у відношенні якого-небудь окремого учасника можливо відповідно до положень самого договору або в будь-який час за згодою всіх учасників, якщо можливість такого припинення передбачається чи не забороняється договором; призупинення не впливає ні на користування іншими учасниками своїми правами, що випливають з даного договору, ні на виконання ними своїх зобов'язань; призупинення не суперечить об'єкту та цілям договору.
Призупинення дії договору має наступні наслідки (якщо учасники не погодилися про інше): а) звільняє учасників, у взаєминах яких зупиняється дія договору, від зобов'язання виконувати його протягом періоду призупинення; б) невпливає на інші встановлені договором правові відносини між учасниками (ст. 72 Віденської конвенції 1969 р.).
Держава, яка заявляє про своє бажання припинити дію договору, має дотримуватися певної процедури, викладеної в самому договорі або в ст. 65 Віденської конвенції 1969 р. і в ст. 65 Віденської конвенції 1986