Умови дійсності і недійсності договору

Умови дійсності договорів. Дійсним вважається міжнародний договір, якщо він у цілому або в будь-якій частиніне суперечить основним принципам або імперативним нормам міжнародного права. Ця загальновизнана точка зору закріплена у Віденській конвенції 1969 р. У ст. 53 цієї Конвенції говориться: «Договір є нікчемним, якщо в момент укладення він суперечить імперативним нормам загального міжнародного права».

Тільки дійсні міжнародні договори можуть породжувати правомірні наслідки для сторін, і тільки за такими договорами сторони можуть набувати законні, а не уявні права і обов'язки, на досягнення яких була спрямована воля учасників договору.

Одним з найважливіших умов дійсності договору є дотримання встановлених правил при його заключеніі1. Укладати договір повинні належні суб'єкти, а переговори вести належним чином уповноважені представники, які повинні: не застосовувати силу і дотримуватися повної добровільність; не допускати обману в ході переговорів і не вчиняти дій, що викликають помилки в тексті договору; дотримуватися конституційну процедуру укладання договорів; не допускати підкупу представника держави або міжнародної організації. Дійсність договору або згоди держави на обов'язковість для неї договору може оскаржуватися тільки на основі загальновизнаних норм міжнародного права.

Договори, що не відповідають перерахованим вище умовам, є недійсними.

Умови і наслідки недійсності договорів. У ст. 45-53 Віденської конвенції 1969 вказано на конкретні обставини недійсності міжнародного договору. Міжнародний договір оголошується недійсним, якщо:

1) він укладений з явним порушенням внутрішніх конституційних норм, що стосуються компетенції та порядку укладання договору(Ст. 46);

2) згода на зобов'язання за договором дано за помилку, якщо помилка стосується факту або ситуації, що існували при укладанні договору і являли собою істотну основу для згоди на обов'язковість договору (ст. 48);

3) держава уклала договір під впливом обманних дій іншої бере участь у переговорах держави (ст. 49);

4) згоду держави на обов'язковість для неї договору було виражено в результаті прямого або непрямого підкупу його представника іншим беруть участь у переговорах державою (ст. 50);

5) представник держави дав згоду на умови договору під примусом або погрозами, спрямованими проти нього (ст. 51);

6) укладення договору стало результатом погрози силою або її застосування в порушення принципів міжнародного права, втілених у Статуті ООН (ст. 52);

7) договір в момент укладання суперечить основним принципам міжнародного права (ст. 53).

Недійсність міжнародного договору може бути відносною і абсолютною. Ознаками відносної недійсності є: порушення внутрішніх конституційних норм, помилка, обман, підкуп представника держави. До ознак абсолютної недійсності відносяться: примус держави або його представника; протиріччя договору основним принципам або імперативною нормою загального міжнародного права (jus cogens).

Якщо договір визнаний недійсним, то або його учасники повністю звільняються від зобов'язань виконання договору надалі, або усуваються підстави, які послужили причиною недійсності договору, або договір за згодою учасників переглядається весь або в якійсь його частині.