Міжнародні неурядові організації

Згідно з Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 1296 (XIV) від 23 травня 1968 міжнародна неурядова організація (МНВО) - це будь-яка міжнародна організація, не заснована на підставі міжурядової угоди. Згідно з резолюцією Економічної та Соціальної ради (ЕКОСОР) 1996 / 3) від 25 липня1996 МНВО є будь-яка неурядова організація, заснована не на основі міжурядової угоди і не переслідує мети витягу комерційного прибутку. На думку К. Кольяра (Франція), «організації, іноді скорочено іменовані НУО, є за своєю природою приватними організаціями, вони об'єднують приватних осіб, іноді навіть гос1ударственних діячів і громадські організації, але не держав» 1. Основними ознаками МНВО є: а) відсутність отримання прибутку; б) визнання, принаймні, однією державою або наявність консультативного статусу при міжнародних міжурядових організаціях; в) отримання грошових коштів більш ніж з однієї країни; г) здійснення діяльності, принаймні , у двох державах; д) створення на основі установчого акта. У МНВО не можуть входити як членів суб'єкти міжнародного права.

МНВО виникли на початку XIX ст. В даний час їх налічується більше 8 тис. Короткі відомості про ці організації (як і про будь-який інший організації) можна почерпнути у книзі «YearbookofInternationalOrganizations *, яка видається в Брюсселі Міжнародною асоціацією. Першими МНВО в соціально-політичній галузі були в основному професійні, просвітницькі, релігійні, пацифістські.

МНПО'іграют активну роль у всіх аспектах сучасних міжнародних відносин. Більш того, у ряді областей вони є лідерами. Зокрема, Міжнародний інститут з гуманітарного права (створений в 1970 р.) проводить велику роботу щодо застосування норм і принципів міжнародного гуманітарного права. Інститут регулярно скликає семінари звивчення офіцерами законів і звичаїв війни і норм, спрямованих на захист біженців.

Асоціація міжнародного права (створена в 1873 р.) координує дослідження з актуальних проблем міжнародного публічного та міжнародного приватного права. Організація приділяє увагу дослідженням в області колізійного права і права договорів.

Міжнародна асоціація з кримінального права (створена в 1924 р.) розробляє принципи і посібника з застосування конвенцій з міжнародного кримінального права. Вона розробила рекомендації з модернізації національного законодавства та розвитку науки міжнародного кримінального права, скликає конференції та семінари в цій області.

Міжнародний Комітет Червоного Хреста (МКЧХ), принципами діяльності якого є гуманність, неупередженість, нейтральність, незалежність, добровільність, єдність і універсальність, вніс величезний внесок у розробку принципів і норм міжнародного гуманітарного права. За його активної участі розроблені Женевська конвенція про поліпшення долі поранених і хворих в діючих арміях 1906 р., Гаазька конвенція щодо застосування до війни на морі принципів Женевської конвенції про захист жертв війни 1949 р., два Додаткових протоколу до Женевських конвенцій 1949 Серед численних і важких завдань, віднесених гуманітарними конвенціями до компетенції МКЧХ, слід особливо відзначити право відвідувати всі місця, де утримуються військовополонені або інтерновані цивільні особи, а також організацію Центрального довідкового агентства у справах військовополонених для збору інформації про них. Стаття 3, загальна для чотирьох Женевських конвенцій від 12Серпень 1949, сказано: «Неупереджена гуманітарна організація, така, як Міжнародний Комітет Червоного Хреста, може запропонувати свої послуги сторонам, що перебувають у конфлікті». Будучи нейтральним посередником у випадку збройних конфліктів або заворушень, МКЧХ спрямовує свої зусилля на забезпечення захисту жертв міжнародних і громадянських воєн (див. розділ XXII).

Багато МНВО активно співпрацюють з міжурядовими організаціями. Основною формою такої співпраці є консультативний статус. Кожна міжурядова організація має свої правила надання консультативного статусу МНПО. Отримання такого статусу не тільки означає визнання корисної діяльності МНВО, але і в той же час відображає зростання міжнародного авторитету і впливу міжнародних неурядових організацій на розвиток сучасних міжнародних відносин.

Згідно зі ст. 71 Статуту ООН ЕКОСОР уповноважується проводити належні заходи для консультації з неурядовими організаціями, зацікавленими в питаннях, що входять до його компетенції. Такі заходи можуть бути узгоджені з міжнародними організаціями, а в разі потреби - з національними організаціями після консультації із зацікавленими членами ООН.

Відносини ООН з МНВО регламентуються резолюцією ЕКОСОР «Заходи щодо консультації з неурядовими організаціями», прийнятої в 1946 р. (надалі неодноразово переглядалися).

Консультативний статус при Раді надано понад 1500 МНВО. Вони підрозділяються на три категорії: до категорії I належать організації, пов'язані з більшістю аспектів діяльності Ради; до категорії II належать організації, що володіють особливим досвідом у конкретних областях; до категоріїIII відноситься великий список організацій, які надають сприяння Раді, його допоміжним органам та іншим органам ООН в міру необхідності.

Резолюція ЕКОСОР 1996/31 від 25 липня 1996 встановлює наступний основний принцип надання МНВО консультативного статусу: консультативні відносини встановлюються відповідно до Статуту ООН з метою досягнення справедливого, збалансованого і справжнього залучення неурядових організацій в її роботу. У цій резолюції викладена процедуру призупинення дії консультативного статусу і позбавлення його. МНВО, яким надано консультативний статус, можуть направляти своїх спостерігачів на відкриті засідання ЕКОСОР та його допоміжних органів, а також подавати свої письмові заяви, що стосуються роботи Ради. Вони можуть також консультуватися з Секретаріатом ООН з питань, що становлять взаємний інтерес.

Спеціалізовані установи ООН мають свої правила надання консультативного статусу.

Наприклад, Міжнародна морська організація (ІМО) надає консультативний статус тим МНВО, які можуть внести істотний внесок в роботу ІМВ. Крім того, цілі та функції цих організацій повністю гармоніюють з функціями і принципами ІМО (Правила, що стосуються взаємин з МНВО 1961 р.).

Будь-яка МНУО, що бажає співпрацювати з ВООЗ (у тому числі шляхом надання консультативної статусу), повинна відповідати таким критеріям: а) МНВО займається питаннями, що входять до компетенції ВОЗ; б) цілі і принципи МНВО не суперечать цілям і принципам Статуту ВОЗ; в) МНВО визнана як постійної організації; г) МНВО має керівний органі уповноважена виступати від імені своїх членів; д) МНВО форм & тьно є міжнародною за своєю структурою та сфері діяльності: е) вона повинна мати своїх членів, які вправі голосувати з питань, що стосуються політики та діяльності такої організації (Правила, що стосуються взаємин з МНВО 1948 р . р

Міжнародною неурядовою організацією, з якою ЮНЕСКО може підтримувати відносини, вважається будь-яка міжнародна організація з цілями та функціями, неурядовими за своїм характером, заснована не на підставі міжурядової угоди. Така організація повинна відповідати таким умовам: а) займатися питаннями, що входять до компетенції ЮНЕСКО, бути в змозі і бажати надавати дієву допомогу у здійсненні завдань організації відповідно до принципів, що містяться в Статуті ЮНЕСКО; б) об'єднувати значне число груп або окремих осіб, зацікавлених в одному або декількох видах діяльності, що входять у відання ЮНЕСКО, і мати постійних членів у досить великому числі різних країн, з тим щоб така організація могла в міру своїх можливостей виступати в якості дійсного представника різних культурних районів світу; в) у разі коли справа йде про організацію регіонального характеру з географічної або культурної точки зору, вона повинна мати досить велику кількість членів, щоб бути в змозі виступати в якості дійсного представника всього цього району; г) мати постійний керівний орган, створений на міжнародній основі, належним чином уповноважених представників тарозташовувати робочим апаратом і процедурою, що дозволяють їй підтримувати регулярний зв'язок зі своїми членами в різних країнах.

Відносини між ЮНЕСКО і МНВО можуть бути віднесені до трьох категорій: категорія А (консультативна та співпрацює): категорія В (інформаційна та консультативна) і категорії С (взаємна інформація). МНВО, віднесені до цих категорій, мають строго певні права та обов'язки (див. Директиви, що стосуються відносин ЮНЕСКО з МНВО 1960 р.).