Правосубєктність міжнародних організацій 2

Міжнародні організації в якості загального правила мають правосуб'єктністю як за міжнародним правом, так і по внутрішньому праву держав-членів. Їх міжнародна правосуб'єктність визначається статутом та міжнародним правом. Констатувавши наявність у організації міжнародної правосуб'єктності, Міжнародного суду визначила її як "здатність володіти міжнародними правами і нести міжнародні обов'язки". Разом з тим Суд зазначив на відміну правосуб'єктності організації від правосуб'єктності держави: "Суб'єкти права в будь-якій правовій системі не обов'язково ідентичні за своїм характером і за обсягом своїх прав; при цьому їх характер залежить від потреб співтовариства".

Національна правосуб'єктність організацій визначається їх статутом і національного законодавства держав-членів. Зазвичай вони можуть укладати контракти, мати рухоме і нерухоме майно та розпоряджатися ним, чи порушувати судовий розгляд.

Нерідко в установчих актах організацій спеціальні містяться положення з цього питання. У багатосторонньому Угоді про Міжнародної організації супутникового зв'язку (ІНТЕЛСАТ) 1971 р. читаємо, що:

a) ІНТЕЛСАТ має правосуб'єктність. Вона користується у повній мірі правоздатністю, необхідної для здійснення своїх функцій і досягнення своєї мети, у тому числі здатністю:

i) укладати угоди з країнами або міжнародними організаціями;

ii) укладати контракти;

iii) придбавати власність та нею розпоряджатися;

iv) бути стороною у судовому розгляді.

b) Кожен учасник приймає такі заходи в межах своєї юрисдикції, які необхідні для того, щоб ці положення набули чинності відповідно до його власного законодавства.

Оскільки міжнародна правосуб'єктність організацій вже розглядалася в Загальній частині підручника, тут ми торкнемося лише деякі додаткових моментів. Організації участь у межах своєї компетенції в дипломатичні зносини. При ряді організацій існують постійні представництва держав, у свою чергу організації спрямовують свої місії в держави.

Організації беруть участь в діяльності щодо визнання держав та урядів. Юридично це прерогатива держав, але прийом до організації - пряма дорога до визнання, що має деколи навіть більше значення, ніж визнання з боку окремих держав.

Як ми вже знаємо, організації зазвичай створюються за допомогою міжнародних угод, як виняток - за допомогою резолюцій інших організацій. Укласти такий договір держави іменуються первісними учасниками. Втім, їх правового статусу не відрізняється від статусу нових членів.

Ліквідуються організації також за згодою членів. Примітно, що процес створення нових організацій триває постійно, ліквідації а випадки - рідкісне явище. Як приклад можна вказати на ліквідацію Організації Варшавського договору в 1991 р. за згодою держав-членів.

У зв'язку з ліквідацією організації виникає питання про правонаступництво. Зазвичай активи і пасиви розподіляються пропорційно між колишніми членами. Такий стан справ при ліквідації Ради Економічної Взаємодопомоги в 1991 р. Якщо на зміну приходить інша однієї організації, то правонаступником виступає нова організація. Таке правонаступництво мало місце при ліквідації Ліги Націй та її заміни ООН в 1946 р. Остання узяла на себе виконання ряду функцій Ліги, а за укладеним між ними угодою майно Ліги перейшло до ООН.

Що ж стосується правосуб'єктності з внутрішнього права, то вона не ймовірно відсутня. Організація неминуче вступає в правовідносини держав на території (і придбання товарів послуг, оренда, власність, трудові відносини і т.д.). Аналіз судової практики країн свідчить, що організації визнається правосуб'єктність навіть на території держав, які не є її членами. Укладаючи угоду, несе цивільно організація-правову відповідальність так само, як і звичайне юридична особа. Несе вона відповідальність і з недоговорних зобов'язань, наприклад в результаті дорожнього інциденту.

Реалізація цієї відповідальності може бути ускладнена через те, що організація володіє імунітетом. У таких випадках їй слід відмовитися від імунітету, якою вона володіє, в інтересах здійснення його функцій. Організація не повинна перешкоджати здійсненню правосуддя. Але якщо такої відмови немає, то справа вирішується на дипломатичному рівні. Позов до організації може бути пред'явлений на міжнародному рівні відповідно до міжнародного права.