Рада Незалежних Держав

а) Цілі та принципи

Початок СНД було покладено угодою про її створенні, підписаним Росією, Білоруссю і Україною 8 грудня 1991 21 грудня в результаті підписання спеціального протоколу його учасниками стали також Азербайджан, Вірменія, Казахстан, Киргизія, Молдова, Таджикистан, Туркменія, Узбекистан і Україна. У січні 1993 р. був прийнятий Статут міжнародної організації - СНГ, що підписали Вірменія, Білорусія, Казахстан, Киргизія, Росія, Таджикистан, Узбекистан.

Відносини країн СНД вирізняються особливою складністю, що визначає труднощі їх правового регулювання. Доводиться будувати спільноту на уламках колись єдиної централізованої системи. Прийнято сотні рішень, укладено понад 200 угод, які поки що не можна визнати ефективними. У таких умовах особливе значення має Статут СНД і діяльність передбачених ним органів.

Метою СНД як організації є широке співробітництво в усіх сферах взаємодії держав. Співдружність покликане забезпечити всебічне і збалансований економічний і соціальний розвиток членів в рамках загального економічного простору, інтеграції. В якості головних цілей вказуються забезпечення прав і свобод людини у відповідності до міжнародного права, сприяння громадянам держав-членів у вільному спілкуванні і пересування в рамках СНД.

Організація покликана забезпечити співпрацю у забезпеченні миру і безпеки, сприяти скорочення озброєнь і військових витрат, ліквідації зброї масового ураження, а в кінцевому рахунку - досягнення загального і повного роззброєння. Одна з основних цілей - мирне розв'язання суперечок та конфліктів між членами.

Як принципів Статуту СНД вказує загальновизнані принципи міжнародного права, та верховенство міжнародного права в міждержавних відносинах. Їм встановлено пріоритет зобов'язань щодо угод у рамках Співдружності (ст. 5), але не у відношенні договорів поза цими рамками. Проте в силу принципу добросовісного виконання зобов'язань держав-члени не повинні укладати договорів, які суперечать раніше укладеного договору, яким є Статут.

Членом Організації може стати держава, яка приймає що випливають із Статуту зобов'язання і отримує на це згоду всіх членів. Передбачена також можливість асоційованого членства для держав, які бажають брати участь тільки в деяких видах діяльності Організації.

У разі порушення членом Статуту, систематичне невиконання зобов'язань за угодами у рамках СНД яких рішень органів Співдружності можуть застосовуватися заходи, які допускаються міжнародним правом. Як відомо, право міжнародних організацій в таких випадках припускає призупинення та припинення членства. Заслуговує уваги ту обставину, що невиконання рішень органів поставлено в один ряд із невиконанням угод.

У Статуті СНД нічого не говориться про правовий статус Співдружності, але, власне, в цьому і немає особливої необхідності. Згідно з правом міжнародних організацій СНД і без того має міжнародно правової-суб'єктність. Сказання підтверджується Конвенцією про Міжпарламентської Асамблеї 1995 г., яка є органом СНД і за логікою речей не повинна мати більш високим статусом, ніж основна організація Співдружності. У Конвенції говориться, що Асамблея має право укладати міжнародні договори в межах своєї компетенції (ст. 12) (явно нестандартне для такого роду органу повноваження).

У листопаді 2001 р. відбулося засідання Ради глав держав - учасників СНД на якому були підведені підсумки діяльності Співдружності та намічені шляхи його подальшого розвитку. Було поставлено завдання послідовно наповнювати роботу Співдружності предметним вмістом, зосередившись на тих напрямках, де спільні зусилля здатні дати найбільший ефект. Особливу увагу треба приділити економічного співробітництва - "основі всього комплексу взаємодії в СНД". Обумовлено це "не тільки історично склалася взаємозалежністю економіки наших країн, але й у все більшій мірі - процесами глобалізації". Особливо відзначимо завдання "формування в СНД правового простору, орієнтованого на міжнародні стандарти у сфері міждержавних відносин і в сфері взаємин держави і громадянина".

б) Основні напрямки діяльності

На перший місці серед основних напрямів співпраці варто узгоджена політика в галузі міжнародної безпеки, роззброєння та контролю над озброєннями, а також будівництва збройних сил. Члени погодилися підтримувати безпеку в рамках Співдружності. Правовою основою співробітництва служить Угода про колективну безпеку 1992

У разі загрози миру або безпеки негайно приводиться в дію механізм консультацій із метою усунення загрози. Передбачено, зокрема, проведення миротворчих операцій. У Статуті саме йдеться про консультації, А це значить, що рішення про використання збройних сил можуть прийматися не лише Радою глав держав, а й за згодою зацікавлених держав, що підтверджує ч. 2 ст. 12. Особливу увагу приділено співпраці в галузі охорони зовнішніх кордонів держав-членів.

Політичне співробітництво, природно, включає запобігання конфліктів та вирішення спорів. У межах територій країн - членів СНД конфлікти ці мають свою специфіку. Тому на перше місце поставлено зобов'язання членів вживати всіх заходів для запобігання конфліктів, перш за все на міжнаціональної і міжконфесійної основі, а також надавати один одному допомогу в цій справі. Чи не вирішене на двосторонній основі суперечку може передаватися у Рада глав держав. Більш того, Рада вправі на будь-якій стадії спору, що загрожує миру чи безпеки СНД, рекомендувати сторонам методи її врегулювання. У 2000 - 2001 роках. були прийняті рішення про Колективних сил швидкого розгортання Центральноазіатського регіону колективної безпеки.

Вельми багатоплановим стає співробітництво в економічній, соціальної і правової областях. Передбачено формування загального економічного простору, причому на базі ринкової економіки. У 1999 р. було підписано Угода про митний союз та єдиний економічний простір. Суттєве значення має координація соціальної політики, особливо, якщо враховувати соціальну напруженість у зв'язку з проведенням реформ. Передбачена координація кредитно-фінансової політики, заохочення інвестицій та їх захист. Особливе значення має розвитку транспорту і зв'язку, а також енергетичних систем. Передбачено також співпрацю в галузі екології, науки, техніки, освiти, культури, спорту.

Важливе місце відведено співпраці в області права, зокрема укладення договорів про правову допомогу і зближення законодавства. Передбачено консультації у разі протиріччя між законодавством держав членів.

в) Органи СНД

Статут передбачає створення ряду органів. Вищим з них є Рада глав держав, що вирішує найбільш важливі питання. Відповідно до склалися в радянський період розподілом праці Рада глав урядів координує діяльність органів виконавчої влади не в політичній, а в економічній і соціальній сферах.

Рішення в обох органах приймаються консенсусом. Але будь-яка держава може заявити про незацікавленість у тому чи іншому питанні, і в такому разі його згоди не потрібно. Обидва органу вправі створювати робочі та допоміжні органи. Це право активно використовується. Створено незліченна безліч самих різних органів.

Зовнішньополітична діяльність координується Радою міністрів закордонних справ на пiдставi рiшень Ради глав держав і Ради глав урядів. Виконавчим і координуючим органом служить Координаційно-консультативний комітет, що знаходиться в Мінську. Він не лише забезпечує обслуговування інших органів і всіх заходів, але й вносить свої пропозиції, сприяє реалізацію досягнутих угод в економічній галузі. Складається Комітет з уповноважених представників, за два від кожного окремого члена, а очолюється Координатором Комітету, що призначається Радою глав держав.

Перераховані органів є головними органами Організації. Другий ешелон утворюють органів Ради глав держав. У такий органом з питань військової політики та військового будівництва є Рада міністрів оборони. Керівництво Об'єднаними Збройними Силами та колективними силами з підтримки миру в Співдружності здійснюється Головним командуванням Об'єднаних Збройних Сил. Рада командувачів Прикордонних військ займається питаннями охорони зовнішніх кордонів членів.

На відміну від перелічених органів Економічний суд не є органом Ради глав держав, а займає самостійне стан. Її завдання - забезпечувати виконання економічних зобов'язань в рамках СНД. Він вирішує спори, що виникли під час виконання економічних зобов'язань. Разом з тим члени можуть підпорядкувати її юрисдикції та інші суперечки. Суд здійснює офіційну тлумачення угод та інших актів Співдружності з економічних питань.

Комісія по правам людини є консультативним органом, покликаним спостерігати за виконанням зобов'язань у цій галузі. Передбачено створення органів галузевої співпраці. Чимало їх вже створено в різних областях взаємодії членів. Галузевою співпрацею займаються й особливі міждержавних організацій. Як приклад можна вказати Євроазіатської об `єднання вугілля та металу.

Крім органів Організації відповідно до Статуту створена і функціонує Міжпарламентська асамблея. Конвенция о Міжпарламентської асамблеї 1995 визначила її як міждержавний орган СНД (ст. 1.  &nbsp

Отже, СНД Організація володіє розвинутим і досить ускладненим механізмом з великою кількістю різного роду органів і організацій, численними угодами та рішеннями. Недостатньо лише рішучості країн-членів надати цій системи необхідну енергію і ефективність. Глави держав поставили завдання створення ефективного механізму реалізації рішень і домовленостей в рамках СНД, маючи на увазі підвищення відповідальності держав-учасників за виконання взятих ними на себе зобов'язань.