Контроль за роззброєння

Контроль є необхідним елементом роззброєння. У цій сфері, пов'язаній з інтересами безпеки, без досить надійного контролю важко розраховувати на успіх. Комісія ООН по роззброєнню в 1988 р. заявила, що ефективний контроль - найважливіші елементи будь-якої угоди з роззброєння. Згадаймо, що укладення Договору про заборону випробувань ядерної зброї в трьох середовищах стало можливим лише після створення національних технічних засобів надійного контролю за ядерними вибухами в інших державах.

Національний контроль відіграє важливу роль у сфері роззброєння. Він має два аспекти. Перший полягає у створенні нормативної бази, що забезпечує виконання міжнародних норм в галузі роззброєння і діяльність національних та міжнародних контрольних органів. Конвенцію про заборону воєнного або будь-якого іншого ворожого впливу на природне середовище містить з цього приводу таке положення: "Кожна держава - учасник Конвенції зобов'язується прийняти будь-які заходи, які вона вважає необхідними відповідно до своїх конституційних процедур, із заборони і запобігання будь-якої діяльності, що суперечить положенням цієї Конвенції, під її юрисдикцією або під його контролем, де б то не було ".

Другий аспект полягає у використання технічних засобів контролю за діяльністю поза межами державної території. Інші держави повинні поважати право на національний контроль і не перешкоджати її здійсненню. Договір про ліквідацію ракет середньої та меншої дальності між СРСР та США містить зобов `язання не чинити перешкод технічним засобам контролю.

Суттєва роль належить обміну інформацією про стан озброєнь і заходи щодо їх обмеження. Більш дієвою формою є взаємні інспекції на місцях. Широке використання такого роду інспекцій передбачено Документом Стокгольмської конференції заходи з розбудови довіри і безпеки та роззброєння в Європі 1986 Кожний учасник має право проводити інспекцію на території іншої учасника в зоні застосування заходів зі зміцнення довіри і безпеки.

Більшість договорів у галузі роззброєння передбачають створення своїх систем контролю. Так, Угода про всеосяжну заборону ядерних випробувань 1996 передбачає створення станцій, здатних встановити факт ядерного вибуху силою понад 1 тис. тонн у тротиловому еквіваленті, де б він не був проведений.

Для здійснення контролю деякі договори передбачають установа міжнародних організацій. На основі Конвенції про заборону хімічної зброї діє Організація із заборони хімічної зброї.

Після ратифікації в 1997 р. цієї Конвенції Організації Росія подала початкові відомості про запаси хімічної зброї та об'єктах з його виробництва. У 1998 р. до Росії прибула групу інспекторів Організації для обстеження складів хімічної зброї в Приволзькому військовому окрузі.

Особливе місце в системі контролю посідає Договір по відкритому небу 1992. Його мета - сприяти більшої відвертості у військовій діяльності сторін, а також зміцненню безпеки через заходи зміцнення довіри і безпеки. Договір встановив режим відкритого неба для проведення спостережних польотів державами-учасницями над територіями інших держав-учасниць. Для спостереження за виконанням Договору з відкритого неба заснована Консультативна комісія з відкритого неба, що складається з держав - учасниць Договору.

Суттєву роль у здійсненні контролю могли б грати міжнародні організації, але поки вона досить скромна, хоча і не можна недооцінювати значення обговорення питань виконання міжнародних зобов'язань у галузі роззброєння на міжнародних форумах, оприлюднення випадків порушення і засудження вчинили їх держав. Значна роль змішаних комісій учасників двосторонніх угод. Створення такої комісії передбачено, наприклад, Договором про підземні ядерні вибухи у мирних цілях між СРСР і США.

Контроль повинен здійснюватися в рамках міжнародного права. Він є не самоціллю, елементом роззброєння а й тому має бути відповідним, не виходити за межі необхідного, не перетворюватися на інструмент втручання у справи держав.