Миротворчі операції ООН

Важливим інструментом підтримки миру стають миротворчі операції ООН. Їх діяльність регулюється прийнятої на основі Статуту ООН серією резолюцій Генеральної Асамблеї, яка регулярно розглядає питання про миротворчих операціях. Необхідність такого роду регулювання визначається двома моментами.

По-перше, миротворчі операції набули значного розмаху.

По-друге, вони прямо не передбачені Статутом ООН, а випливають з його загальних цілей і принципів.

Як ми знаємо, Рада Безпеки має право застосовувати збройні сили для здійснення своїх рішень про усунення загрози миру або будь-якого його порушення. Мова йде про військовий примус. Воно може виражатися в участі в боях, у силовому поділі воюючих сторін і т.п. Відповідним положенням Статуту ООН належить важлива превентивна роль. Однак на практиці вони не застосовувалися. Юридично до них не можна віднести і в принципі підтримані ООН операції США і їх союзників проти Іраку (1990 - 1991 рр..).

На відміну від цього миротворчість означає операції збройних сил без застосування зброї, за винятком випадків самооборони, які здійснюються за згодою основних воюючих сторін і призначені для спостереження за дотриманням угоди про перемир'я. Мета - підтримка дипломатичних зусиль задля досягнення політичного врегулювання спору.

Миротворчі сили ООН характеризуються наступними рисами:

- Їх персонал надається і оснащується державами-членами;

- Миротворчі сили застосовуються за рішенням Ради Безпеки і в рамках цього рішення;

- Миротворчі сили діють під прапором ООН;

- Миротворчі сили використовуються при наявності бажання сторін у конфлікті його припинити;

- Миротворчі сили підпорядковуються Генеральному секретарю ООН.

Миротворчі сили були застосовані вже в 1948 р. За рішенням Ради Безпеки на різні ділянки кордонів єврейської держави були спрямовані групи спостерігачів для контролю за перемир'ям, запропонованим рішенням Ради Безпеки. Ці групи в кількості 217 військових спостерігачів діють і понині.

У 1964 р. після виникнення військового конфлікту між грецькою і турецькою громадами Кіпру Рада Безпеки приймає рішення про направлення на острів миротворчих сил ООН з мандатом припинити військові дії і відновити порядок. Вони до цих пір виконують свою місію на основі регулярно приймаються Радою Безпеки рішень. У їх складі 1171 військовослужбовець і персонал забезпечення, а також 35 поліцейських. Як бачимо, ці операції істотно відрізняються від місії спостерігачів.

У наступні роки ООН спрямовує свої миротворчі місії в багато країн. Зокрема, з 1993 р. така місія діє в Грузії (абхазький конфлікт), а з 1994 р. - у Таджикистані. Найбільш велика миротворча операція була зроблена на території колишньої Югославії у зв'язку з спалахнув там міжнаціональних конфліктом. Після низки звернень до воюючих сторін Рада Безпеки приймає рішення про направлення Сил захисту ООН. Ці сили зіграли важливу роль у припиненні конфлікту. Основний контингент становили збройні сили НАТО, які діяли за мандатом ООН. Приймали участь і російські контингенти. До складу Сил захисту входили 381300 військових і персоналу забезпечення, 680 військових спостерігачів, 727 поліцейських, 1870 осіб цивільного персоналу.

Особливо виділимо операції ООН в Сомалі, оскільки тут мав місце конфлікт неміжнародного характеру. У 1991 р. в цій країні спалахнула війна між різними племенами, країна була сповнених хаосу, половина населення вмирала від голоду, 300 тис. загинули, близько 1 млн. стали біженцями. Гуманітарну допомогу ООН насильно захоплювали воюючі сторони, і вона не доходила до мирного населення. Починаючи з 1992 р. Рада Безпеки прийняв ряд резолюцій про направлення в Сомалі миротворчих сил і про розширення їхніх повноважень. На заключному етапі вони складалися приблизно з 15 тис. військових і поліцейських і 2,5 тис. осіб цивільного персоналу. Ці сили брали участь у розробці документів про врегулювання, застосовували військову силу для придушення заколотників, забезпечували розподіл гуманітарної допомоги.

Зі сказаного випливає, що миротворчі сили ООН відіграють важливу роль у врегулюванні локальних конфліктів на релігійному, етнічному грунті, що ставлять під загрозу мир і цілісність держав. Зростає значення ООН у врегулюванні конфліктів неміжнародного характеру, що представляє новий напрямок в її діяльності.

Проблема миротворчості ООН має чимало невирішених питань. Незважаючи на заклики Генеральної Асамблеї до того, щоб всі члени брали участь у фінансуванні, діла в цій області йдуть незадовільно. Заборгованість США вимірюється сотнями мільйонів доларів. У результаті ООН доводиться скорочувати свої операції. У 1995 р. приблизно 60-тисячний персонал діяв у 17 миротворчих місіях ООН. Витрати становили 3,5 млрд. дол У 1996 р. ООН використовувала всього 26 тис. чоловік. Витрати склали 1,6 млрд. дол У ряді випадків ООН виявилася не в змозі застосувати миротворчі сили. В результаті не були попереджені жертви, що вимірюється сотнями тисяч життів. Як один з виходів резолюції Генеральної Асамблеї вказують на необхідність співпраці з регіональними організаціями.

Тепер звернемося до раніше згаданим резолюцій Генеральної Асамблеї. В них зазначається, що миротворча діяльність ООН, покликана привести сторони в конфлікті до угоди, є важливою функцією Організації. Вона сприяє політичного врегулювання, але не підмінює його.

Це принципове положення, яке належить до компетенції всіх органів ООН. Підкреслюючи головну відповідальність Ради Безпеки ООН за підтримку миру, резолюції разом з тим стверджують, що Статут ООН наділив також "Генеральну Асамблею функціями і повноваженнями у цій галузі і що ... Асамблея, зокрема, може рекомендувати згідно з відповідними статтями глави IV Статуту принципи і напрямки проведення миротворчих операцій "(Резолюція 49/37 від 9 грудня 1994 р.).

У 1994 р. Генеральна Асамблея схвалила проект Конвенції про безпеку персоналу ООН і пов'язаного з нею персоналу. Необхідність такої конвенції визначається великими жертвами, які несуть миротворчі сили. За 45 років втрати спостерігачів в Ізраїлі склали 39 осіб. За два роки число жертв сил ООН у Сомалі перевищило 130 чоловік.