Консульські привілеї та імунітети

Віденська конвенція про консульські зносини підкреслює, що імунітети та привілеї надаються не для вигоди окремих осіб, а для забезпечення ефективного виконання функцій консульської установи. У всій своїй діяльності консульська установа зобов'язана діяти в рамках права країни перебування. Зі свого боку остання зобов'язана створити умови для виконання консульських функцій.

Консульські імунітети відносяться до заснування в цілому і до його персоналу. У першому випадку вони полягають у недоторканості службових приміщень. Місцева влада може вступати в них тільки за згодою консула або дипломатичного представництва. Така згода передбачається у разі пожежі або іншого стихійного лиха. Всі консульські приміщення, а також майно, включаючи транспорт, користуються імунітетом від реквізиції для суспільних потреб. Консульські архіви настільки ж недоторканні, як і дипломатичні.

Консульство може користуватися державним прапором і гербом. Консульські приміщення і резиденція глави консульства звільняються від усіх податків. Консульські працівники можуть вільно пересуватися по всій території країни перебування. Консульська установа має волю офіційних зносин з використанням усіх засобів зв'язку, включаючи кур'єрів та використання зашифрованих повідомлень.

Консульство вільне має стосунки з громадянами який направив їх держави, а останні - з консульством. Відповідні органи держави перебування невідкладно повідомляють в консульство про всі випадки арешту або затримання громадян акредитуючої держави.

Це положення було підтверджено Міжнародним судом в рішенні по справі братів Легранд 2001. Суд засудив двох братів до страти за вбивства. При цьому факт їх арешту не був доведений до відома консульства ФРН, громадянами якої вони були. Суд визнав США порушили норми міжнародного права.

Консули можуть відвідувати своїх громадян, які перебувають під вартою, якщо останні проти цього не заперечують. Консули вправі вживати заходів щодо забезпечення юридичного представництва своїх громадян, але самі цього робити не повинні.

Влада країни перебування повідомляють консульству про всі випадки смерті і встановлення опіки відносно громадян акредитуючої держави, а також про аварії суден і літаків, зареєстрованих у цій державі.

Консульство зноситься безпосередньо з владою консульського округу, а з центральними - через своє посольство. Інше становище може бути встановлено місцевим правом або міжнародним договором. Консульство має право стягувати консульські збори за вчинення належать до його компетенції актів. Збори не підлягають оподаткуванню.

Імунітет персоналу консульства залежить від його категорії. Консульські посадові особи - особи, які виконують консульські функції. Консульські службовці - особи, які виконують адміністративні або технічні обов'язки. Працівники консульства виконують функції обслуговуючого персоналу.

Консульські посадові особи мають особистою недоторканністю. Вони не підлягають ні арешту, ні попереднім висновком. Виняток становлять випадки вчинення тяжких злочинів. Але і в цих випадках обмеження особистої свободи можливе лише на основі що вступив в силу вироку суду. У разі порушення кримінальної справи проти консульської посадової особи воно має з'явитися в компетентні органи. У такому випадку, а також під час затримання посадовця влади країни перебування негайно повідомляють консульство.

Держави часто укладають двосторонні консульські конвенції, що надають консульським посадовим особам повний дипломатичний імунітет. У таких випадках їх кримінальне переслідування можливо лише у разі відмови від імунітету.

У 1996 р. український віце-консул в Торонто А.Ю. був звинувачений у водінні автомобіля в нетверезому стані й у спробі дати хабар поліцейському. Канада запросила Україну про позбавлення А.Ю. дипломатичного імунітету. Після відмови України канадські влада оголосила А.Ю. персоною non grata і наказали залишити країну протягом двох діб.

Як самі консули, так і консульські службовці мають імунітет від місцевої юрисдикції щодо дій, вчинених ними при виконанні службових обов'язків. Це положення не застосовується щодо цивільного позову третьої сторони за шкоду, заподіяну транспортним засобом.

Персонал консульства може викликатися до суду для дачі показань свідків. Консульські службовці та обслуговуючий персонал не можуть відмовитися від надання свідчень. Якщо від надання свідчень відмовляється консульська посадова особа, то до нього не повинні застосовуватися заходи примусу.

Консульські посадові особи і службовці, а також члени їх сімей звільняються від усіх податків і зборів. Обслуговуючий персонал звільняється від податків на заробітну плату. Консульські посадові особи звільняються від митних зборів та огляду. Особистий багаж посадових осіб може бути доглянутий лише у випадку, якщо є серйозні підстави вважати, що в ньому містяться предмети, заборонені до вивезення або ввезення. Такий огляд повинен проводитися в присутності консульської посадової особи.

Держава може відмовитися від імунітетів консульського працівника. Пред'явлення в суді цивільного позову консульським працівником позбавляє його права посилатися на імунітет щодо зустрічного позову. Відмова від судового імунітету не означає відмови від імунітету щодо виконавчих дій за судовим рішенням.

Трудові відносини працівників дипломатичних представництв, консульських установ, а також представництв інших державних органів регулюються внутрішнім правом. Цьому присвячена окрема глава Трудового кодексу РФ (гл. 53).