Постійні представництва держав при міжнародних організаціях

Держави підтримують дипломатичні відносини не тільки між собою, але і з міжнародними організаціями. Для цього вони засновують постійні представництва при міжнародних організаціях, а також направляють свої делегації для участі в роботі сесій цих організацій чи їх органів.

Правовою основою постійних представництв держав при міжнародних організаціях, місій постійних спостерігачівпри них, делегацій держав і спостерігачів в органах міжнародних організацій і на міжнародних конференціях є положення Віденської конвенції про представництво держав у їхніх відносинах з міжнародними організаціями універсального характеру 1975

Основні положення правового статусу зазначених установ і делегацій можна розглянути на прикладі ООН. Кожна держава - член ООН має своє представництво при ній. Це представництво виконує наступні функції:

1) представляє свою державу;

2) підтримує зв'язок з ООН;

3) інформує свою державу про діяльність ООН;

4) забезпечує його участь у діяльності ООН;

5) веде з ООН переговори від імені своєї держави;

6) захищає в ООН його інтереси.

З метою успішного виконання зазначених функцій представництва держав при ООН наділені дипломатичними імунітетами та привілеями, в числі яких недоторканність приміщень представництва, звільнення їх від податків і зборів, свобода зносин зі своєю державою та інші. Члени дипкорпусу представництва володіють усіма тими особистими імунітетами та привілеями, про які говорилося вище.

Государстванечленимеждународние організації, національно-визвольні рухи з міжнародним статусом мають в ООН своїх спостерігачів. Вони можуть бути як постійними, так і тимчасовими. Серед держав - нечленів ООН мала статус спостерігача Швейцарія з 1946 по 2002 р. (до її вступу в ООН). У 1974 р. статус спостерігача отримала Організація звільнення Палестини, в 1994 р. - Співдружність Незалежних Держав. Спостерігачі в усьому, що стосується їхстатусу, прирівнюються до дипломатів.