Економічна інтеграція в рамках СНД

Як показує світовий досвід, регіональна інтеграція здатна стати дієвим відповіддю на виклики глобалізації. Її потенціал держави - учасниці СНД можуть повніше й ефективніше використовувати за умови спільної адаптації до геополітичних і геоекономічних реалій, скоординованого участі у вирішенні загальносвітових економічних проблем.

Як відомо, після розпаду СРСР порушилися господарські зв'язки між колишніми республіками країни. Спроби держав - учасниць Співдружності зберегти або зновуналагодити економічні зв'язки між ними виявилися не дуже ефективними. Формування в 1993 Економічного союзу, створення в 1994 Міждержавного економічного комітету з деякими наддержавними функціями могли оздоровити економічну ситуацію в просторі СНД, однак їх можливості повністю не були використані.

Одна з головних цілей, поставлених державами - учасницями СНД в економічній сфері, - створення зони вільної торгівлі (ЗВТ). Юридичне оформлення ЗВТ здатне стимулювати господарські зв'язки і взаємну торгівлю, створити передумови для утворення митного союзу. Держави - учасниці СНД при створенні зони вільної торгівлі в рамках Співдружності, про що сторони домовлялися в Угоді від 15 квітня 1994, зустрілися з великими труднощами. Лише через п'ять років, в квітні 1999 р., країни СНД повернулися до цієї ідеї, підписавши відповідний Протокол. Однак і після цього проблема створення ЗВТ вирішується не просто.

Так, на 36-му засіданні Ради глав держав - учасниць СНД, що відбувся 19 вересня 2003 р. у Ялті, було підкреслено, що створення в рамках СНД зони вільної торгівлі це пріоритет Співдружності і найважливіша спільне завдання. У прийнятому Заяві підкреслено, що глави держав Співдружності оголошують безумовним пріоритетом СНД формування і функціонування зони вільної торгівлі з поступовим просуванням на основі розширення інтеграції до єдиного економічного простору. У своєму Рішенні про завершення формування зони вільної торгівліта розвитку взаємодії держав - учасників СНД в економічній сфері глави держав вважають в основному завершеним правове оформлення створення зони вільної торгівлі країн Співдружності. Цим же Рішенням затверджений План реалізації найважливіших заходів, спрямованих на розвиток і підвищення ефективності взаємодії держав - учасниць

Співдружності Незалежних Держав в економічній сфері в 2003-2010 рр..

У минулі після створення СНД роки його учасники прийшли до думки, що держави Співдружності можуть взаємодіяти в економічній області шляхом різнорівневої інтеграції. З цією метою ряд країн СНД стали створювати економічні співтовариства у вузькому складі.

Наприклад, п'ять держав - учасниць СНД - Білорусь, Казахстан, Киргизія, Російська Федерація і Таджикистан - з 1995 р. почали формувати Митний союз. З цією метою ними укладено велику кількість угод. Співпадіння серед них є Договір про Митний союз і Єдиному економічному просторі від 26 лютого 1999, в якому без конкретизації термінів визначено етапи інтеграції.

На першому етапі - забезпечити реалізацію в повному обсязі режиму вільної торгівлі, зокрема незастосування тарифних і кількісних обмежень у взаємній торгівлі, запровадження єдиної системи стягування непрямих податків, усунення адміністративних, фіскальних та інших перешкод, що утрудняють вільне пересування товарів.

На другому етапі - створити митний союз, який передбачає єдину митну територію, спільний митний тариф, скасування митного контролю на внутрішніхмежах, уніфікацію механізмів регулювання економіки і торгівлі.

На третьому етапі - сформувати єдиний економічний простір, що передбачає проведення загальної економічної політики і формування спільного ринку послуг, праці і капіталу, уніфікацію національного законодавства, проведення узгодженої соціальній та науково-технологічної політики.

Досвід розвитку багатобічного співробітництва показав, що просування по наміченому шляху важко без чіткої організаційно-правової структури, що забезпечує в першу чергу обов'язковість виконання прийнятих рішень. З метою вирішення цієї проблеми 10 жовтня 2000 президентами Білорусії, Казахстану, Киргизії, Росії і Таджикистану був підписаний Договір про заснування Євразійського економічного співтовариства, що став основою для перекладу співробітництва п'яти держав на якісно новий рівень. Договір ратифіковано всіма державами-учасниками і 30 травня 2001 набув чинності.

19 вересня 2003 чотири держави СНД Росія, Казахстан, Білорусія і Україна - уклали Угоду про створення єдиного економічного простору, в якому визначили етапи досягнення зазначеної мети.

Поки ще скромну роль в економічному співробітництві держав - учасниць Співдружності грає Економічний суд СНД. Його слабкими місцями є рекомендаційний характер рішень і обмежене коло суб'єктів, що мають право звертатися до Суду. Необхідно внести зміни в статус Суду, що дозволить стати йому по-справжньому дієвим інструментом з вирішення економічних суперечок у рамках СНД.

Важливу роль в справі економічного співробітництва країн Співдружності грає Петербурзький економічний форум, який починаючи з1997 щорічно проводиться в рамках СНД з запрошенням численних гостей з інших країн і міжнародних організацій. Форум допомагає визначити сильні та слабкі сторони розвитку економік держав СНД і їх економічної взаємодії, намітити перспективи більш тісного співробітництва в економічній сфері.

На думку фахівців, досить відчутно здійснюється галузеве співробітництво держав - членів СНД ". Безумовно, тут, як і в інших сферах взаємодії, є ще чимало невикористаних можливостей. Значний потенціал галузевого співробітництва держав - учасниць СНД необхідно використовувати більш ефективно, що дозволить суттєво зміцнити економіку країн Співдружності, підвищити рівень життя людей.

Важливим етапом в інтеграції валютно-фінансового механізму країн - членів Співдружності стало рішення про створення Платіжного та Валютного спілок. Представляється, що економічні умови для цих спілок в основному створені. На жаль, повною мірою сформувати такий механізм на практиці поки не вдалося.

На основі відповідних правових актів країни СНД взаємодіють в областях зовнішньоекономічної діяльності та митної справи. Зусилля держав - учасниць СНД у зазначених сферах сприяють виробленню спільних позицій у зовнішньоекономічній та митної областях. Налагодження ефективного економічного взаємодії вимагає гармонізації нормативно-правової бази в першу чергу в зовнішньоекономічній і податковій сферах. Усунення існуючих правових бар'єрів, зближення національних законодавств дозволять створити господарюючим суб'єктам країн Співдружності рівні умови.