Обставини, що виключають відповідальність держав

Як правило, всяке протиправне діяння держави спричиняє міжнародну відповідальність цієї держави. Однак у дійсності можуть мати місце обставини, які перешкоджають на даному етапі виконання державою своїх зобов'язань, у тому числі виконання їх в строк. Ці обставини можуть виключити міжнародно-правову відповідальність держав Поряд з такими обставинами можуть існувати й обставини, що пом'якшують відповідальність держави за невиконання своїх зобов'язань.

Статті про відповідальність держав міжнародно-протиправні діяння, підготовлені Комісією міжнародного права і схвалені (точніше, «прийняті до відома») LVT сесією Генеральної Асамблеї ООН 12 грудня 2001. містять перелік обставин, що виключають протиправність. Відповідальність держав виключається при наступних певних умов:

1. У разі досягнення державами взаємної згоди щодо дій, які суперечать раніше прийнятим ними зобов'язаннями або відповідним нормам міжнародного права. Наприклад, введення іноземних військ на територію держави зазвичайрозглядається як серйозне порушення суверенітету держави, а часто як акт агресії. Проте подібна акція не може бути визнано такою, якщо вона здійснюється на прохання або за згодою держави (наприклад, введення індійських військ на територію Шрі-Ланки в 1987 р. за взаємною договором для боротьби проти бойовиків ТЗТІ).

Виключення відповідальності держави в даному випадку настає за наявності таких умов: згода держави має бути міжнародно-правомірним; згода повинна бути ясно вираженим (а не мається на увазі); згода повинна передувати вчинення дій. Згода може бути використано в якості обставини, що виключає протиправність діяння тільки в тих межах, які має на увазі держава, що дає таку згоду (мова йде про сферу дії і строки). Проте згода не може бути дано на вчинення дій, що суперечать імперативним нормам міжнародного права (наприклад, згоду на використання території для вчинення агресії відносно третьої держави).

2.У разі, якщо дії держави викликані протиправними діями іншої держави і є правомірними з точки зору міжнародного права заходами щодо держави-правопорушника, або, іншими словами, коли є провина самої потерпілої сторони. Такі заходи можуть бути застосовані також за дорученням або уповноважені компетентними міжнародної організації (наприклад, ООН, відповідної регіональної організацією).

3.Якщо діяльність держави була викликана непереборною силою або не піддаються контролю непередбаченими зовнішніми подіями. Причому передбачається, що обидва вказані події недозволили державі діяти відповідно до раніше прийнятих на себе зобов'язань або зрозуміти, що його проведення не відповідає цим зобов'язанням. Зокрема, мова може йти про ситуації, викликаних явищами природи (повінь, землетрус, епідемія тощо) або діяльністю людей, і позначаються вони термінами «форс-мажор» або «непередбачений», «непереборний» випадок. Форс-мажор як підстава для звільнення держави від відповідальності передбачений, наприклад, у ст. 41 Конвенції про територіальне море і прилеглій зоні 1958 р., ст. 18 Конвенції ООН з морського права 1982 р.

Проте держави не звільняються від відповідальності, якщо форсмажорна си ситуація обумовлена - або цілком, або в поєднанні з іншими чинниками - поведінкою що посилається на неї держави або держава прийняла на себе ризик виникнення такої ситуації.

4.Якщо суб'єкт поведінки, що представляє дану державу, в ситуації крайнього лиха не мав іншої можливості врятувати своє життя або життя ввірених йому людей. На практиці випадки лиха були в основному пов'язані з повітряними або морськими суднами, які опинялися на території держави через погані погодні умови, технічні несправності або виходу з ладу навігаційного обладнання. Наприклад, капітан судна, що терпить нещастя, намагається сховатися від шторму в іноземному порту, не маючи на те дозволу, або пілот літального апарату здійснює без дозволу вимушену посадку на іноземній території, з тим щоб уникнути неминучої катастрофиі врятувати пасажирів, або, нарешті, капітан судна відмовляється від порятунку людини у воді, оскільки це може бути пов'язано з реальною загибеллю власного судна і ввірених йому пасажирів. У всіх цих випадках формально має місце порушення меж іншої держави і обов'язки надавати допомогу в море всім потерпають від лиха, однак ці дії відбулися в силу виняткових обставин.

Лихо як обставина, що виключає відповідальність держави, передбачено, наприклад, 'в ст. 14 Конвенції про територіальне море і прилеглій зоні 1958 р., ст. 98 Конвенції ООН з морського права 1982 р., додатку 1 Міжнародної конвенції по запобіганню забруднення моря з суден 1973/78 рр.., Ст. V Конвенції по запобіганню забруднення моря скидами відходів та інших матеріалів 1972

Держава несе відповідальність, якщо воно саме сприяло виникненню ситуації крайнього лиха або якщо поведінка, про який йде мова, могло викликати більш тяжке лихо. Наприклад, підводний човен з ядерною силовою установкою, потерпіла серйозну аварію, може викликати ядерний вибух у порту, в якому вона намагається сховатися і зробити необхідний ремонт. У цьому випадку буде поставлено під загрозу життя набагато більшої кількості людей, і держава, чий прапор несе підводний човен, не може звільнятися від відповідальності.

5.Якщо держава була змушена порушити прийняті на себе зобов'язання при наявності гострої потреби. Однак посилання на крайню необхідністьправомірна лише за наявності ряду одночасно діючих умов, зокрема абсолютно виняткового характеру ситуації, на яке посилається держава; неминучість характеру небезпеки, що загрожує життєво важливим інтересам держави та її населення; неможливості усунути таку небезпеку іншими засобами; неодмінно тимчасовий характер дії, обмежений рамками періоду небезпеки .

Держава не може посилатися на стан крайньої необхідності ще, принаймні, у наступних двох випадках:

- Якщо міжнародне зобов'язання, якому не відповідає діяння цієї держави, встановлено договором, в якій прямо або побічно виключається можливість посилання на стан крайньої необхідності у відношенні цього зобов'язання;

- Якщо держава, про яку йде мова, саме сприяло виникненню стану крайньої необхідності, який і не дозволило виконати свої міжнародні зобов'язання.

6.Якщо держава, що завдає шкоди іншій державі всупереч чинним нормам міжнародного права, діє з метою самооборони від агресії у відповідності зі ст. 51 Статуту ООН, що здійснюється цією іншою державою.

7.Протівоправность діяння держави, що не відповідає міжнародно-правовим зобов'язанням цієї держави по відношенню до іншої держави, якщо і виключається, то в тій мірі, в якій це діяння є контрзаходи. Судові рішення, практика держав і доктрина підтверджують тезу про те, що контрзаходи, які відповідають певним суттєвим та процесуальним умов, можуть бути правомірними. У справі про проект Габчіково-Надьмарош Міжнародний суд ООН в 1996 р. визнав, що контрзаходи можуть виправдовувати протиправні непереборної. Уіншому випадку такі дії, «зроблені у відповідь на попереднє міжнародно-протиправне діяння іншої держави і спрямовані проти такої держави, будуть протиправними».