Автомобільний транспорт

Післявоєнний період з 1945 по 1958 рр.. відрізнявся швидким зростанням автомобільної промисловості і посиленням спеціалізації виробництва. Незважаючи на збитки, завдані війною, до кінця 1950-хгг. випуск легкових автомобілів і автобусів зріс в 3,5 рази, вантажних машин - у 2,7 рази.

Період з 1960 по 1980 рр.. характеризувався корінний технічної реконструкцією основних видів транспорту, зокрема автомобільного. Істотні зміни відбулися у структурі випуску автомобілів, оновився автомобільний парк.

Виробництво автомобілів в Радянському Союзі досягло максимального рівня в 1987 р. і склала 2,3 млн шт., У тому числі в Росії - 2 млн шт.

У цей період СРСР постачав на експорт 300-350 тис. автомобілів на рік, більше половини яких реалізовувалося за вільно конвертовану валюту. Продукцію автомобільної промисловості Радянський Союз експортував до 85 країн світу.

Однак, незважаючи на видимі успіхи, саме в 1980-і рр.. почалося відставання автомобільної промисловості Радянського Союзу від світового рівня. У цей період у промислово розвинених країнах в автомобільній промисловості завершувався інтенсивно процес переходу на багато-номенклатурних виробництво з гнучкими технологіями.

У Радянському Союзі практично всі автозаводи дотримувалися жорсткого технологічного процесу при досить вузької спеціалізації, орієнтуючись на масовий випуск продукції.

Світове автомобілебудування йшов по шляху інтеграції як в області розробки автомобільній техніки, так і в області її виробництва. Досягнення передових позицій у світі забезпечуються на основі міжнародного поділу праці і за рахунок використання науково-технічних досягнень окремих компаній.

В СРСР всі новації, які здійснюються в автомобілебудуванні, не розповсюджувалися на інші підприємства, не було тісної кооперації з провідними автомобільними корпораціями світу. Різко скоротилися асигнування на науково-дослідні та дослідно-конструкторські розробки.

В результаті до початку 1990-х рр.. помітно скоротилися розробки нових автомобілів моделей. У 1997 р. обсяг виробництва автомобілів і автобусів на російських заводах, у порівнянні з 1990 року, скоротився на 37% і склав шт 1178,1 тис.. Наприкінці 1990-х рр.. на частку автомобілебудування в машинобудуванні Росії доводилося близько 60%, у галузі було зайнято 1 млн людей.

Відставання автомобільної промисловості Росії від світового рівня в кінці 1990-х рр.. оцінювалося в 10-15 років.

Наприкінці 1990-х рр.. парк автомобілів в Росії налічував 21 млн штук, з них легкових автомобілів - 16 мільйонів шт. Таким чином, на 1000 жителів Росії доводилося легкових автомобілів ПО. Цей показник був істотно нижчим, ніж у СШАі країнах Західної Європи. Зокрема, наприкінці 1990-х рр.. в США на 1000 жителів припадало 740 автомобілів, у країнах Західної Європи - 420-450 автомобілів, Японія - 450-500 автомобілів.

Наприкінці 1990-х рр.. на автотранспорт в Росії доводилося 38,2% загального пасажирообороту і близько 1% вантажообігу. Цей вид давав транспорту 41% всіх доходів галузі.

Протяжність автомобільних доріг в Росії у 2004 р. становила 897 тис. км, з них 754 тис. км - з твердим покриттям. Більш '/ 3 доріг в Росії мали гравійна, щебеневому, шлакові або бруковій покриття, 10% - грунтове.

Щільність автодоріг загального користування в Росії становить 25 км на 1 тис. кв. км, дру час як аналогічний показник для країн Західної Європи становить 1000 км, а для США - 800 км.

Функціональний термін служби автодоріг в Росії на 25-30% нижче, ніж у європейських країнах. Головною причиною швидкого руйнування дорожніх покриттів є недостатнє їх ущільнення через відсутність сучасного досить ефективного дорожнобудівельне обладнання.

Більше половини доріг федерального значення не справляються зі зростаючими вантажопотоками. Кількість доріг із кожним роком зменшується, тому що ремонт не встигає за їх зношуванням. Граничні можливості автодоріг в Росії вичерпані. Мінімальна потреба економіки в Росії нових автомобільних дорогах оцінюється в 2 млн км.

На автомобільному транспорті, також, як і на залізничному, великий ступінь зносу основних транспортних засобів. У автогосподарствах загального користування в кінці 90-х рр.. з терміном служби більше 8 років експлуатувалася п'ята частина вантажних автомобілів, понад 30% автобусів перевищують строк амортизації та підлягають списанню.