Металургійний комплекс

У структурі промислового виробництва Росії галузі чорної і кольорової металургії, що утворюють металургійний комплекс, у 2002 р. займали в сукупності третє місце серед галузей промисловості (15,8% валового випуску) після машинобудування (20,1%) і паливної промисловості (19,9 %). У складі комплексу налічувалося 3550 діють організацій, у яких було зайнято 1265 тис. чол. промислово-виробничого персоналу.

Масштаби виробництва комплексу ілюструє той факт, що Росія займає 3-4-е місце в світі з виробництва залізної руди, чавуну, сталі, прокату.

Характерною рисою комплексу є високий рівень концентрації виробництва. Так, у чорній металургії на 8 найбільших підприємствах випускається більше половини продукції галузі, у кольоровій - близько 40%. За цим показником комплекс поступається тільки нафтовидобувної та нафтопереробної промисловості.

Основною особливістю функціонування сучасного українського металургійного комплексу є значна частка виробництва на основі давальницької сировини (толінг), коли особа - власник сировини передає його підприємству-переробнику, зберігаючи за собою право власності на готову продукцію, відшкодовуючи виробнику витрати пр переробки та виплачуючи узгоджений відсоток прибутковості. Особливо яскраво цей процес проявляється у виробництві алюмінію, де на цій основі виплавляється понад 60% металу.

Металургійний комплекс відіграє дуже суттєву роль у формуванні експортного потенціалу сучасної Росії. Метали займають друге місце на товарній структурі експорту (близько 20%) після мінеральних продуктів (55%). Так, сьогодні за межі країни вивозиться 80-90% виробленого в країні алюмінію та інших колір-, них металів, 65-70% прокату чорних металів.

Активна переорієнтація в 90-і рр.. XX ст. підприємств вітчизняного металургійного комплексу на зовнішні ринки дозволила їм зберегти відносно задовільний фінансовий стан, що позначилося, в зокрема, на масштабах їх інвестиційної діяльності. Питома вага інвестицій в основний капітал комплексу в обсязі капітальних вкладень в цілому по економіці за цей період стабільно перевищував передреформний рівень. У результаті на початку XXI ст. ступінь зносу основних фондів комплексу виявилася нижче среднепромишленного, багатьом підприємствам удалося певною мірою модернізувати свою виробничий апарат.

У останнє десятиліття відбулися істотні зміни в інституційній та організаційно-господарській структурі комплексу. Сегодня переважна частина металургійної продукції виробляється на недержавних підприємствах, 40-45% - підприємствах на спільній (російської та іноземної) форми власності.

У комплексі на базі підприємств найбільших створені нові організаційні структури (холдинги або бізнес-групи), здатні проводити структурно-технологічну політику на підконтрольних їм підприємствах. Серед основних у чорній металургії на сьогоднішній день можна назвати «Руську сталь», «Евразметалл», «Северсталь», ММ К, «Румелко» та ін У кольоровій - це холдинг «Російський алюміній", компанії: «Сибірський алюміній», «Сибірсько-Уральська алюмінієва компанія», «Норільський нікель» і цілий ряд інших. Крім того, різні продовжують функціонувати фінансово-промислових груп, регіональні асоціацію, що контролюють значну частину металургійного виробництва.

Перспективи комплексу пов'язуються перш за все з подоланням дефіциту сировини і ідеєю стратегічного розвитку на базі нових виробництв.