Основні принципи і методи соціально-економічного прогнозування

Народне господарство як об'єкт комплексного прикладного соціально-економічного прогнозування виступає як цілісна система, зі своїми власними закономірностями та особливостями розвитку. Разом з тим на практиці воно є сукупністю відносно самостійних елементів, явищ і процесів, в результаті взаємодії яких і формується його підсумкове стан. Завданням прогнозування в зв'язку з цим є розробка таких методів та підходів, які, з одного боку, відповідали б змісту кожного істотного елементу загальної системи, а з іншого - дозволяли сконструювати єдину, інтегровану картину функціонування всього народного господарства.

Вирішення цього завдання забезпечується реалізацією принципу системності прогнозування.

В ідеалі принцип системності може бути реалізований шляхом побудови свого роду «супермоделі» розвитку народного господарства, що враховує все різноманіття існуючих взаємозв'язків. Однак спроби практичної реалізації такого підходу не мали успіху.

По-перше, розмірність подібної моделі повинна бути настільки велика, що вона не зможе бути реалізована навіть при сучасному рівні розвитку обчислювальної техніки. По-друге, це передбачає уніфікацію інформації, обчислювальних методів, прийомів моделювання. Разом з тим значна частина соціально-економічних параметрів має чисто якісну природу і не може бути точно виражена кількісно, а характер взаємозв'язків настільки складний, що не може бути формалізований прийнятним чином.

Вихід з цієї ситуації лежить в галузі використання «блокового» підходу до розробки комплексного прогнозу. «Блоки» утворюють розробляються щодо самостійно прогнози розвитку окремих елементів, напрямків і взаємозв'язків соціально-економічного розвитку (приватні прогнози - у нашій термінології). Далі в процесі ітеративного узгодження вони інтегруються у цілісний комплексний прогноз. Для того щоб процес узгодження носив змістовний характер, приватні прогнози повинні виходити з заздалегідь узгодженого кола показників, єдиного для всіх розробників, складу вхідних і вихідних (для кожного блоку) параметрів, послідовності ітеративного уточнення результатів.

Іншим важливим принципом прогнозування (і комплексного особливо) є принцип адекватності.

Він припускає, що методи і моделі, що використовуються при розробці прогнозів, повинні якомога точніше відображати реально існуючі кількісні та якісні взаємозв'язки між соціально-економічними об'єктами і процесами. Це, звичайно, не означає вимоги абсолютного збігу фактичних і теоретичних траєкторій, цілком достатньо, щоб вони дозволяли виділити довгострокові, стійкі й істотні закономірності та взаємозв'язки, що визначають тенденції розвитку в ретроспективі і перспективі.

На практиці дотримання принципу адекватності прогнозування зводиться до того, що процесу отримання власне прогнозних показників повинен передувати не менш важливий процес змістовного кількісного і качественного'аналіза розвитку об'єкта в ретроспективі.

Метою такого аналізу є виокремлення найбільш суттєвих для розвитку об'єкта параметрів, залежностей, внутрішніх і зовнішніх взаємозв'язків, з'ясування причин можливих коливань і відхилень від головних довгострокових тенденцій і т.д., які потім використовуються при розробці та оцінці потенційних прогнозних варіантів.

У процесі розробки прикладних прогнозів обов'язково ис-користується принцип альтернативності про гн озірова вання.

Під альтернативністю розуміється не неминучість випадкових відхилень внаслідок імовірнісного характеру соціально-економічних процесів, а об'єктивно існуюче наявність якісно різних варіантів розвитку народного господарства.

Джерелами існування подібних альтернатив є перш за все: можливість якісних змін у відтворювальному механізмі, неоднозначність перспективних цілей розвитку господарства, особливості зовнішніх умов і обставин та ін

Дотримання принципу альтернативності означає, що на процесі прогнозно-аналітичних досліджень має бути розглянуто цілу потенційно спектр можливих варіантів розвитку, що розрізняються не стільки кількісними показниками, скільки якісними гіпотезами, що лежать в їх основі. Як правило, практично в усіх прогнозних побудовах присутній екстраполяціонний варіант, що характеризує підсумки розвитку за умови збереження існуючих на момент розробки прогнозу стійких тенденцій процесів і взаємозв'язків. Він звичайно використовується лише як своєрідна «опорної» траєкторії як для виявлення негативно діють на народне господарство явищ і процесів, потенційних «вузьких місць» і «точок зростання» і т.п., так і для оцінки міри «прогресивності», «конструктивності »інших альтернатив.

Змістом «неекстраполяціонних» варіантів, зазвичай, є або пошук напрямів нейтралізації наявних негативних чинників, або обгрунтування можливих шляхів досягнення цілей, висунутих на перспективу.

Реалізація таких варіантів передбачає виробку пропозицій щодо цілого спектру керуючих дій, необхідних для відхилення від екстраполяціонних тенденцій в потрібному напрямку. Причому, що далі пропонована альтернатива від екстраполяції відхиляється, тим інтенсивність керуючих впливів (а отже, і зміни у структурі об'єкта) повинна бути сильнішою. При цьому автоматично виникає проблема заходи реалістичність (практичної реалізованості) висунутих альтернатив.

Одним з методів оцінки реалістичності альтернативних варіантів розвитку є перевірка їх збалансованість у всіх основних аспектах функціонування народного господарства. Проте слід мати на увазі, що здобутки формальної збалансованості (наприклад, в сенсі міжгалузевого балансу) часто виявляється недостатньо для доказу практичної реалізованості варіанту. Тому формального аналізу повинен супроводжувати якісний аналіз перш за все в частині взаємної узгодженості, несуперечності якісних гіпотез, що складають основу варіанту.

Розробка комплексного соціально-економічного прогнози на основі принципів, викладених вище, припускає використання широкого арсеналу конкретних методів прогнозування, які умовно об'єднуються в наступні групи:

1) методи експертних оцінок (або евристичні методи);

2) методи логічного моделювання;

3) математичні методи;

4) нормативні методи.

Істота методу експертних оцінок задо лю чає в тому, що в осно-ву прогнозу кладуться спеціальним чином узагальнені результати опитування фахівців з відповідної області. Звичайно до нього вдаються у разі, коли відсутня можливість застосування більш суворих, формалізованих методів з-за недостатньої вивченості основних закономірностей поведінки об'єкта. Область застосування цих методів достатньо вузька, найбільшого поширення вони отримали у науково-технічному і технологічному прогнозуванні, а також при розробці соціальних і наддалеких прогнозів.

Методи логічного моделювання застосовуються переваги-але для прогнозування процесів якісних змін об'єкта. Вони сприяють виявленню причинно-наслідкових залежностей в його розвитку, умов переходу кількісних змін у якісні і навпаки, виділенню принципових етапів в розвитку і т.д. Ці методи постає невід'ємним елементом розробки прогнозів у вигляді «сценаріїв» розвитку, що містять опис логічній послідовності, взаємозв'язку і значущості окремих етапів і подій.

Одним з напрямків логічного моделювання є метод аналогії.Він полягає в тому, що перспективи будь-якого розвитку недостатньо вивченого об'єкта або процесу обгрунтовують виходячи з вже встановлених закономірностей функціонування іншого, подібного йому об'єкта (природно, з необхідними коригуваннями). Прикладом такого підходу може служити метод міжкраїнових зіставлень, коли динамічні та структурні характеристики економіки однієї країни виводяться, відштовхуючись від досвіду іншої країни, що знаходиться на більш високому рівні розвитку, або за середньозваженою траєкторії цілої групи країн. Такий же спосіб використовується і при прогнозуванні процесів розповсюдження нововведень, визначенні шляхів розвитку нових галузей, в регіональному прогнозуванні і т.п.

Математичні методи прогнозування використовуються для отримання кількісних характеристик прогнозних побудов.

Зокрема, в економічному прогнозуванні широко використається метод математичної екстраполяції. Його застосування передбачає наявність досить тривалого динамічного ряду спостережень фактичних (реалізувалися) значень того чи іншого економічного показника, який потім вирівнюється шляхом підбору функції (від часу), що забезпечує мінімальне загальне розбіжність фактичної та теоретичної кривої. Перспективні значення показника обчислюються на основі цієї функції. Однак такий метод є досить спрощеним і використовується зазвичай на етапі попереднього аналізу і для прогнозу на досить короткий період часу.

Найбільш розвиненими й істотно більш багатими є методи математичного моделювання. Моделювання економічних процесів означає встановлення і кількісну оцінку взаємозв'язків між змінними (показниками), що описують функціонування національної економіки та його окремих елементів. Відповідно математичну модель - виражене у формально-математичних термінах, спрощене опис об'єкта, логічна структура якого визначається як властивостями реального об'єкту, так і суб'єктивними факторами - метою, для якої це опис будується.

Нормативні методи прогнозування зазвичай використовуються при розробці довгострокових прогнозів, хоча знаходять застосування і в середньостроковому прогнозуванні.

Істота нормативного (цільового) підходу полягає в тому, що на перспективу ставиться завдання досягнення певних кількісних або якісних характеристик прогнозованого об'єкта, явища або процесу, а змістом прогнозної роботи є обгрунтування можливих шляхів (траєкторій) руху до намічених цілей. При нормативному прогнозі прогноз ресурсів є похідним від цілей і потреб і покликаний обгрунтувати можливості подолання розриву між екстраполяціонной і нормативної траєкторіями розвитку. Щоб побачити її подолання в прогнозі досліджуються можливості зміни масштабів і структури розподілу ресурсів, підвищення ефективності їх використання, а також (у разі необхідності) коригування цілей і нормативів (як за рівнем, так і за термінами досягнення).

Як правило, в економічному прогнозуванні завжди місце має комбінація різних методів. Зокрема, експертні оцінки в дійсності часто спираються на екстраполяцію, нормативні прогнозні розрахунки можуть здійснюватись за допомогою різного роду моделей, міждержавні зіставлення також здійснюються із застосуванням математичного моделювання і т.д. Саме тому вище вказано на умовність угруповання методів прогнозування. Метод математичного моделювання є найбільш універсальним методом економічного прогнозування в тому сенсі, що прогноз завжди спирається на певну (нехай і елементарну) теоретичну конструкцію, що пояснює взаємозв'язок між прогнозованими змінними та їх еволюцію в часі, і кількісну оцінку цих взаємозв'язків.