Структурні елементів і етапи розроблення цілий комплекс соціально-економічних прогнозів

Структура комплексного соціально-економічного прогнозу, трактують як змістовне узгодження цілей і ресурсів господарського розвитку в перспективі, може розглядатися як з точки зору рівня агрегування досліджуваних параметрів, явищ і процесів, так і в розрізі різних функціональних елементів, які формують в сукупності зміст відтворювального процесу в народному господарстві. Природно, подібне ділення досить умовно, оскільки, з одного боку, на будь-якому рівні агрегування присутні ті чи інші аспекти функціональної структури, а з іншого - практично будь-який функціональний елемент і процес може досліджуватися на відповідному рівні агрегування.

За рівнем агрегування в комплексному народно-господарському прогнозі звичайно виділяють: макроекономічний прогноз, структурний (міжгалузевої) прогноз, прогноз розвитку міжгалузевих народно-господарських комплексів і окремих сфер економіки, прогноз розвитку окремих галузей виробничої та невиробничої сфери.

До макроекономічних прогнозів, як правило, о т н о с я т п р о г н о з и:

• обсяги валового внутрішнього продукту (національного доходу, кінцевим суспільного продукту тощо) і його розподілу потреби на споживання і накопичення;

• чисельності зайнятого населення та його розподілу між галузями і сферами народного господарства;

• динаміки продуктивності праці в масштабах реального сектору та його великих складових;

• виробничих основних і оборотних фондів та виробничих капітальних вкладень у цілому по народному господарству і по великих секторах;

• динаміки фондомісткості і капіталоємності в народному господарстві та його секторах;

• рівня життя населення країни, об'ємів основних невиробничих фондів і невиробничих капітальних вкладень;

• макроекономічних параметрів грошово-кредитної сфери;

• основних параметрів державного бюджету та ін
Структурні прогнози включають прогнози:

• галузевий і функціональної структури валового внутрішнього продукту, або аналогічних йому елементів;

• обсягів продукції галузей промисловості та народного господарства у вартісному і натуральному вираженні і міжгалузевих зв'язків;

• динаміки галузевої продуктивності праці і розподілу зайнятих по галузях;

• міжгалузевого розподілу та ефективність використання основних фондів і капітальних вкладень;

• формування первинних і кінцевих д о х о д о в у с е х о т р а с л е й народного господарства і т.д.

Макроструктурні прогнози, де об'єктом прогнозування є народногосподарські комплекси, великі галузі та регіони (типу економічних районів або федеральних округів), забезпечують краще узгодження макроекономічного і структурного прогнозів, оскільки дозволяють більш точно і повно врахувати характер і масштаби структурних обмежень на макроекономічні параметри. Вони передбачають отримання таких прогнозних оцінок:

• народно-господарської потреби у продукції комплексу, великої галузі, регіону;

• обсягу і структури виробництва проміжної та кінцевої продукції в рамках відповідного господарського комплексу;

• ефективності використання виробничих ресурсів із урахуванням результатів науково-технічного прогресу та ін.

Галузеві прогнози включають прогнози: N • обсягів виробництва продукції галузі у вартісному і натуральному виразі;

• динаміки і структури виробничих потужностей і зрушень у технічному рівні виробничого апарату;

• питомої трудо-, капіталі-, енерго-, матеріалоємності виробництва основних видів продукції;

• розвитку сировинної бази галузі;

• професійно-кваліфікаційного рівня зайнятих і т.п.
У свою чергу, до структурних характеристик соціально-економічної прогнозу можна віднести і змістовні етапи, що складають процес розробки прогнозу.

Вихідним пунктом і невід'ємним елементом процесу розробки прогнозів соціально-економічного розвитку є змістовний економічний аналіз поточного стану ключових параметрів відтворювального процесу в народному господарстві. На цьому етапі формується позиція дослідника з таких питань, як:

• об'єктивна оцінка загальноекономічної ситуації;

• найбільш значімиепозітіцние і негативні тенденції в усіх сферах господарського та соціального розвитку, що склалися до початку розробки прогнозу;

• найбільш ймовірні «вузькі місця» і потенційно можливі «точки зростання» у перспективному господарському розвитку;

• конструктивні та деструктивні ефекти попередніх керуючих впливів та їх причини;

• найбільш стійкі і важливі взаємозв'язки, що склалися в економіці, і інші подібні аспекти.

На наступному етапі відбувається формулювання й обгрунтування цілей і орієнтирів, які можуть бути висунуті для досягнення в прогнозної перспективі.

Висунуті на перспективу мети й орієнтири соціально-економічного розвитку можуть мати як кількісний, так і якісний характер і повинні мати чітко визначений предметний зміст, що демонструє стан ключових параметрів наприкінці розглянутого терміну.

Основне місце в прикладних прогнозно-аналітичних дослідженнях приділяється питанням обгрунтування шляхів досягнення цілей та орієнтирів, що висуваються на перспективу. На цьому етапі, як правило, розглядаються наступні питання:

• оцінка стану соціально-економічної системи до кінця прогнозного періоду при збереженні сформованих тенденцій і процесів та його відповідність висунутим на перспективу цілей і орієнтирів;

• обгрунтування потенційно можливих якісних альтернатив переходу господарства з початкового стану до бажаного у разі незадовільних результатів інерційного розвитку;

• дослідження варіантів розвитку з позицій узгодженості заходів ресурсних можливостей економіки та коригування у разі необхідності висунутих раніше цілей та орієнтирів;

• оцінка та зіставлення основних кількісних і якісних параметрів розглянутих варіантів;

• обгрунтування узгодженого комплексу заходів з основних напрямків економічної політики, що забезпечує розвиток соціально-економічних процесів у бажаному напрямку і забезпечує досягнення поставлених цілей.