Участь у міжнародних фінансових організаціях

Суттєве значення для проведення валютної політики має участь Росії в Міжнародному валютному фонді і міжнародних банках. Формування системи валютного регулювання пов'язане насамперед з діяльністю Міжнародного валютного фонду, який було створено на міжнародній валютно-фінансовій конференції в Бреттон-Вудс (США) 1944 р. і почав функціонувати з березня 1947 Враховуючи, що управління діяльністю МВФ встановлено за принципом приватних банків, тобто роль країни при ухваленні рішення залежало від її внеску в капітал МВФ, СРСР відмовився від участі в цій організації. Росія - член МВФ з 1992 р.

Спочатку в рамках Бреттон-Вудської валютної системи МВФ прагнув до підтримання стійких курсів валют країн-членів, виражених в золоті або доларах (країни-члени не мали права змінювати паритети своїх валют більше ніж на 10% без санкцій МВФ і допускати при проведенні операцій відхилення від паритетів понад ± 1%, а з грудня 1971 р. - понад ± 2,25%). Після краху цієї системи, скасування фіксованих паритетів валют і введення плаваючих валютних курсів МВФ фактично став не потрібен. Але згідно з поправками, внесеними в Статут МВФ, вона здійснює спостереження за курсами валют.

Для вирівнювання платіжних балансів країн-членів МВФ надає ним кредити в іноземній валюті у формі її продажу за національну валюту. Кредити погашаються шляхом купівлі національній валюти за іноземну валюту. Кредити МВФ підрозділяються на декілька видів залежно від причин, що викликали незбалансованість платіжного балансу. Звичайний кредит МВФ надається для подолання тимчасових труднощів платіжного балансу на строк до 1 року (з можливістю продовження до 4-5 років). Ці кредити виділяються за умови, що наявність національної валюти в МВФ протягом року не має зростати більш ніж на 25% квоти і в загальному обсязі не перевищувати 200% квоти країни в капіталі МВФ.

Для отримання кредиту у великих розмірах країна-позичальник має укласти угоду «стенд-бай» про отримання кредиту на строк до 12 міс. (в окремих випадках до 3 років), протягом якого вона має право отримати іноземну валюту в обмін на національну в межах заздалегідь обумовленої суми. Кредит видається частинами (траншами) за умови виконання країною-позичальником умов виконання стабілізаційної програми.

Ставши членом МВФ, Росія використала можливість отримання у нього кредитів. Кредити МВФ Російської Федерації, в тому числі на умовах «стенд-бай», у 1992-1995 рр.. склали близько 5 млрд дол Було укладено угоду про надання Російської Федерації у 1996-1998 роках. кредиту на суму 10,2 млрд дол, який надходив траншами. Під час фінансової кризи в серпні 1998 р. МВФ виділив Росії кредит в сумі 4,8 млрд дол Кредити МВФ частково сплачені або оплачуються.

Останнім часом діяльність МВФ піддається критиці з боку світової Громадськості, особливо країн, що розвиваються. Справа в тому, що, надаючи з ^ ймьгтач) здоровенне економіки, МВФ висуває для всіх країн, як правило, приблизно однаковий пакет вимог, який включає приватизацію великих підприємств, лібералізацію цін і зовнішньої торгівлі, жорстку грошово-кредитну політику для стабілізації валюти, припинення субсидування збиткових підприємств, мінімізацію бюджетного дефіциту за рахунок скорочення соціальних програм, підвищення податків, девальвації валюти. У більшості випадків виконання цих вимог не тільки не сприяє поліпшенню стану економіки, а, навпаки, веде до падіння виробництва, Загостренню соціальних конфліктів.

Такі вимоги висувалися МВФ і щодо Росії, і багато з них вона прийняла. В останні роки в умовах суттєвого поліпшення свого платіжного балансу Росія до позик МВФ не вдається.

Росія є і членом Міжнародного банку реконструкції і розвитку, створеного одночасно з Міжнародним валютним фондом на міжнародній валютно-фінансовій конференції в 1944 р. у Бреттон-Вудс (США). Членами МБРР можуть бути країни - члени МВФ. Росія є членом МБРР з 1992 р. МБРР разом зі своїми філіями Міжнародною асоціацією розвитку, Міжнародною корпорацією розвитку, Багатостороннім агентством з гарантування інвестицій та Міжнародним центром з врегулювання інвестиційних спорів складає групу Всесвітнього банку. Світовий банк виділяв Росії позики на різні проекти, наприклад реформування вугільної промисловості. Але зараз отримання позик у Світового банку Росія обмежила. Будучи членом Багатостороннього агентства з гарантування інвестицій, створеного для сприяння міжнародним інвестиціям шляхом надання гарантій іноземним інвесторам від втрат, пов'язаних з ризиками некомерційного характеру (в результаті політичних подій, воєнних дій тощо), Росія користувалася його послугами для гарантування іноземних інвестицій в ряд проектів.

Нової міжнародною фінансовою організацією став Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР), утворений в 1991 р. для сприяння переходу до відкритої економіки, орієнтованої на ринок, а також розвитку приватної та підприємницької ініціативи в країнах Центральної та Східної Європи та Співдружності Незалежних Держав. Офіційна задача ЄБРР - допомогу 27 країнам цього регіону, включаючи Росію, у проведенні структурних та галузевих еко-номічного реформ, розвиваючи конкуренцію, приватизацію та підприємництво з урахуванням конкретних потреб країн, що знаходяться на різних етапах переходу. Своїми інвестиціями банк сприяє розвитку приватного сектора, фінансових установ і правових систем, а також інфраструктури для підтримки приватного сектора.

З початку діяльності (1991 р.) по кінець 2002 р. загальний обсяг зобов'язань прийнятих ЄБРР, склав 21,6 млрд євро. У результаті фінансової кризи в нашій країні її частка у щорічних асигнування банку знизилася з 32% в 1997 р. до 23% в 1998 р., але в 2002 р. знов досягла 33%. За час існування банку було профінансовано 152 проекту в Росії на загальну суму 4,8 млрд євро.

Участь Росії в МВФ, Світовому банку, ЄБРР та інших фінансових організаціях дозволяє отримувати від них кредити і брати участь в узгодженні з іншими країнами фінансової політики. Разом з тим кредити МВФ, Світового банку, ЄБРР були використані неефективно, але Росія була змушена витрачати великі гроші на їх покриття. Крім того, міжнародні фінансові організації, особливо МВФ, надавали в умовах залежності країни від кредитів цих організацій тиск на Росію, вимагаючи реформ, що не відповідають стану економіки й інтересам країни. Лібералізація валютного регулювання в Росії, що по ряду питань не враховує реальні процеси у сфері економіки, здійснюється багато в чому під тиском МВФ.