Економічна роль бюджетних відносин, що формують основу фінансової бази державного регулювання

Специфіка бюджетних відносин як частини фінансових відносин, які складаються між державою та юридичними та фізичними особами, полягає в тому, що вони:

по-перше, виникають в розподільчому процесі, неодмінним учасником якого є держава, будучи при цьому одночасно та прямим учасником відтворювального процесу;

по-друге вони пов'язані з формуванням та використанням централізованих фондів грошових коштів, призначених для задоволення загальнодержавних потреб, що розуміються не як потреби чиновницького апарату державної влади, а як потреби громадян і господарюючих суб'єктів у державних послуги.

Таким чином, бюджетні відносини, які формують бюджетну політику держави (а не навпаки), будуються насамперед на зацікавленості громадян та господарюючих суб'єктів в одержанні від держави тих чи інших послуг, які вони, власне кажучи, вже сплатили як учасники розподілу національного доходу за допомогою передачі державі частини доходів у вигляді податків та інших обов'язкових платежів. Але при цьому і держава, і її громадяни в рівній мірі зацікавлені і в макроекономічній стабілізації, і в економічному зростанні відтворювального потенціалу всього суспільства.

В умовах переходу до ринкової економіки вантаж економічних і соціальних проблем, раніше вирішуються на рівні міністерств і відомств методами централізованого директивного планування, ліг на бюджетну систему, керовану органами виконавчої та законодавчої гілок влади.

Якщо при адміністративно-розподільчій системі першорядна регулююча роль належала плану економічного і соціального розвитку, то в сучасних умовах вона переходить до бюджету - од ин жавному економічного інструменту, який затверджується на державному рівні як закон, обов'язкового до виконання державними та недержавними структурами, господарюючими суб'єктами виробничої та невиробничої галузей, установами та населенням.

У цих умовах бюджет мав стати не тільки основою, яка формує фінансове господарство країни, здатної налагодити фінансове планування та реальне фінансове прогнозування через проведення на державному рівні єдиних фінансової, бюджетної та податкової політик, але й одним з найважливіших інструментів, що забезпечують економічне зростання держави.

У зв'язку з цим міняються функції бюджету, його економічна структура, зміст і роль в економічному житті країни. При цьому на перший план виходить така її характерна особливість, як регулююча роль бюджету в поєднанні з регулюючої ролі вільних ринкових процесів. Це регулювання забезпечує оптимальне співвідношення концентрації державних фінансових ресурсів в бюджетній системі країни з обсягом і потребою в особливих громадських товари і послуги, що надаються державою всім учасникам ринкових відносин разом з тими товарами та послугами, які створюються приватним сектором, що займає основне місце в економіці.

Тому сучасні бюджетні відносини не обмежуються законодавчо затвердженого порядку формування доходів і здійснення витрат федерального, регіональних та місцевих бюджетів. Вони розвиваються в правове поле функціонування всієї фінансової системи, що включає не тільки принципи побудови та функціонування бюджетної системи та структурні взаємозв'язку її складових. Воно включає і правове становище всіх суб'єктів бюджетних відносин (платників податків, і бюджетополучателей усіх учасників бюджетного процесу), а також правове регулювання бюджетів різних рівнів і міжбюджетних відносин, що визначає основи бюджетного процесу.

Економічний зміст бюджету реалізується в процес централізації державою частини доходів, створених у первинному господарському ланці, які витрачаються на загальнодержавні потреби, а також на цілі вирівнювання тих чи інших економічних процесів, що забезпечують стабільність системи конкурентного ринкового рівноваги в рамках всієї держави.

Як економічна категорія бюджет являє собою форму фінансових відносин, що включають не тільки формальні відносини з приводу утворення і витрачання фондів грошових коштів, призначених для фінансування функцій органів державної влади та місцевого самоврядування, а й відносини, пов'язані з реалізацією взаємозв'язків між елементами бюджетної системи, організацією бюджетного пристрої та бюджетного процесу.

Це, по суті, основа фінансової бази державного регулювання ринкової економіки. Вона являє собою систему взаємопов'язаних методів регулювання, що забезпечують відповідність економічних і соціальних інтересів суспільства і його громадян у процесі реалізації державою своїх функціональних обов'язків. За допомогою цієї системи здійснюється розподіл і перерозподіл частини національного доходу на економічне і соціальний розвиток Федерації в цілому та її суб'єктів.

У демократичній суспільстві бюджетні пріоритети відображають колективну волю громадян, тлумачення якої покладено на (Представників народу. Від того, продумані і наскільки коректно вбудовані в структуру загальнодержавної фінансової політики економічні механізми, що реалізують саме таке розуміння бюджетних відносин, багато в чому залежить реальний баланс загальнодержавних і регіональних інтересів, а значить, і цілісність держави, стабільність стану суспільства.

Российская демократія ще надто далека від ідеальної, і сьогодні в Росії бюджет відображає не тільки колективні переваги, а швидше за переваги представників верховної влади. На практиці бюджетний процес часто здійснюється під тиском і впливом з боку груп, що представляють, як правило, не самі численні верстви суспільства і їхні інтереси. Хоча перебудова бюджетної системи під впливом політичних та економічних перетворень вже почалася, бюджет ще не може повною мірою виконувати свої економічні функції, притаманні йому в сучасній ринковій економіці, і поки не став інструментом забезпечення відповідальності держави перед населенням.

Економічна суть державного бюджету реалізується через три основні його функції: бюджетного регулювання, кон-трольную і фіскальну.

Зміст функції бюджетного регулювання характеризується процесами розподілу і перерозподілу фінансових ресурсів між різними рівнями державної влади, всіма суб'єктами бюджетних відносин і різними підрозділами суспільного виробництва. Сфера дії цієї функції визначається тим, що у стосунки з бюджетом вступають майже всі учасники суспільного виробництва.

Основним об'єктом бюджетного перерозподілу є чистий дохід, а проте це не виключає можливості перерозподілу через бюджет і частини вартості необхідного продукту, а інколи і національного багатства.

Таким чином, бюджетна криз - це організована система управління бюджетним пристроєм держави.

При цьому під бюджетним пристроєм розуміється організація взаємозв'язку між ланками бюджетної системи та учасниками бюджетного процесу, заснована на правових нормах.

Бюджетний устрій включає: структуру бюджетної системи; принципи побудови бюджетної системи, бюджетів та організації бюджетного процесу.

Отже, бюджетне регулювання повинно забезпечувати досить стійке динамічну рівновагу не лише самої бюджетної системи як складової частини фінансової системи держави, але й своєї системи конкурентної ринкової рівноваги.

Одночасно бюджетне перерозподіл фінансових ресурсiв - це об'єктивно обумовлена система надання фінансової допомоги нижчим рівнями бюджетної системи - тим, які, в силу історично сформованих економічних умов, не забезпечені достатніми коштами для здійснення своїх повноважень. Крім того, ресурси вищестоящих бюджетів можуть і повинні використовуватися для того, щоб впливати на процес формування структури витрат нижчестоящих органів влади, що відображають пріоритети більш високих рівнів влади.

Таким чином, зміст функції бюджетного регулювання реалізується в процесі формування дохідних джерел усіх рівнів бюджетної системи на всіх стадіях бюджетного процесу та їх використання для проведення економічної політики держави, орієнтованої на забезпечення макроекономічної стабільності та зростання суспільного відтворення. Акумульовані в бюджетній системі фінансові ресурси за допомогою податкових та інших обов'язкових платежів господарюючих суб'єктів і громадян, потім у відповідності з проводиться державою соціальної та інвестиційною політикою перерозподіляються як у сфери матеріального виробництва, що мають пріоритетне значення для економіки країни, так і у сферу нематеріального виробництва, що знаходиться на зміст бюджету.

Завдяки цій властивості бюджет може «сигналізувати" про те, як надходять у розпорядження держави фінансові ресурси від різних суб'єктів господарювання, чи відповідає розмір централізуемих ресурсів держави обсягом його потреб, чи достатньо ефективно «працюють» в економіці прямі державні інвестиції і. Т.д. При цьому в бюджетному процесі «висвічуються« слабкі місця «больові точки" в економіці країни, і уряд має можливість за допомогою коректування напрямку руху централізованих фінансових ресурсів впливати на активізацію діяльності тих чи інших виробництв і сфер економіки.

З огляду на вищесказане, можна констатувати, що регулююча функція бюджету не носить ні заборони, ні обмежувального характеру, вона дозволяє лише відслідковувати і коригувати ступінь і форми розумного непрямого впливу держави на відтворювальний процес.

Сучасне розуміння регулюючої функції бюджету полягає в тому, що замість принципу командування вона покликана реалізувати принцип служіння держави інтересам суспільства. Суть останнього полягає в тому, що бюджет об'єктивно, через кількісні характеристики формування і використання фонду грошових коштів держави, відображає економічні процеси, що протікають в структурних ланках економіки.

В ієрархічній структурі бюджетної системи федеративної держави виділяються три рівноправних рівня - федеральний, регіональні та місцеві бюджети. Але при цьому основна координуюча роль належить федеральному бюджету.

Тому вихідними макроекономічними показниками для побудови федерального бюджету є:

1) обсяг валового внутрішнього продукту на фінансовий рік і темп росту валового внутрішнього продукту у фінансовому році;

2) інфляція (темп зростання цін) у розрахунку грудень фінансового року до грудня звітного року;

3) середньорічний курс рубля до долара США.
Одночасно з проектом федерального бюджету на черговий

фінансовий рік на основі середньострокового прогнозу соціально-економічного розвитку Російської Федерації має формуватися перспективний фінансовий план, що містить дані про прогнозні можливості федерального бюджету по мобілізації доходів, залучення внутрішніх і зовнішніх запозичень і фінансування основних федеральних витрат. Але для забезпечення координації загальноекономічного розвитку держави перспективне фінансове планування здійснюється на всіх рівнях державної влади в рамках консолідованого бюджету.

Такий підхід до формування економічних орієнтири бюджетної політики має поєднуватися з комплексним прогнозуванням фінансових наслідків розроблюваних реформ, програм і законів.

Все сказане означає, що бюджет, по суті, є головним законом економічного життя країни, в якому фіксуються не лише цифри доходів і витрат, а й усі параметри економічного розвитку.

Рішення завдання економічного зростання зумовлюється ефективністю управління всією бюджетною системою, що охоплює як бюджетні відносини між органами влади різних рівнів, так і структурні, технічні та інституційні аспекти бюджетної системи та бюджетного процесу. Ці дві сторони управління бюджетом практично неможливо поділити.

Для того, щоб підвищувати ефективність державних послуг, недостатньо тільки нарощувати їх обсяги; в рівній мірі необхідне створення умов для ефективного розміщення і використання всіх наявних у державі ресурсів і підтримання певного рівня економічної активності.