Особливості малого підприємництва Росії

Існують якісні відмінності в положенні і реалізації функцій малого бізнесу високорозвинених країн, з одного боку, а з іншого - країн з ринками, що розвиваються, включаючи Росію.

Повномасштабно вищевикладені функції малого підприємництва реалізуються, за деякими винятками, лише у високорозвинених країнах. Справа в тому, що для розкриття повного малим підприємництвом всіх своїх потенційних можливостей необхідні адекватні інституційні умови. Держава має бути сильним, що передбачає наявність у ньому ефективно працюють трьох гілок влади, вільних засобів масової інформації. Необхідні нормально функціонуючі ринкові інститути, дотримання контрактного і загального права, доступність кредитів, високий рівень довіри у підприємницькому середовищі. Необхідна наявність громадянського товариства з відпрацьованими механізмами захисту громадянських прав і свобод. Нарешті, необхідний відносно високий рівень добробуту громадян, великий державний бюджет.

Центральним відзнакою малого підприємництва країн з ринками, що розвиваються від МП розвинених країн є другорядність науково-технічної венчурної інноваційної складової.

У більшості країн з ринками, що розвиваються мале підприємництво виявляється традиційної сферою економічного виживання широких верств населення. Малопродуктивний праця в дрібної торгівлі, що супроводжують напівкустарних виробництвах - це найбільш поширена область діяльності підприємців малих в таких країнах.

Певна інноваційність присутня в малому підприємництві країн з ринками, що розвиваються. Вона добре помітна в їх торгівлі й сервісі, в дрібній виробництві та будівництві. Але це не науково-технічна інноваційність. Вона зводиться до поширення вже добре зарекомендували себе, здебільшого іноземних ноу-хау, технічних та організаційних напрацювань. У той же час венчурного малого підприємництва - найголовнішої частини сучасного інноваційного бізнесу небудь взагалі немає, або воно мізерно і при цьому працює за прямими замовленнями іноземних фірм чи транснаціональних корпорацій (для них досягається економія на дешевій робочій силі наукової сфери країн з ринками, що розвиваються).

У Росії, в основному завдяки раніше створеним наукового доробку, працює близько 23 тис. малих компаній науково-технічної сфери. Але МП частка - юридичних осіб сфери науки і наукового обслуговування в загальному обсязі продукції МП в останнє десятиліття постійно знижується, наблизившись до 2,5%. До останнього часу неухильно знижувалася кількість МП і кількість зайнятих на малих підприємствах сфери науки і наукового обслуговування. . Так, за період з 1998 по 2002 р. кількість малих підприємств цієї сфери скоротилася майже наполовину. Відзначимо, що через звуження науково-технічної сфери пройшли навіть найуспішніші постсоціалістичні країни Центральної і Східної Європи. Це закономірність перехідної економіки.

Малий бізнес Росії, як та інших країн з ринками, що розвиваються, на порядок більш тісно пов'язаний з тіньовою економікою, ніж малий бізнес високорозвинених країн. Це відміну має принципове значення, так як широкомасштабна залученість у тіньову економіку серйозно заважає розвиткові не тільки самого малого підприємництва, а й усього національного господарства.

Прямим наслідком значної включеності російського малого бізнесу в тіньову економіку є те, що він (як і МП інших країн з ринками, що розвиваються) у своїй діяльності тяжіє до най-більш простим господарськими операціями. Небезпека складно організованого, «інтелектомісткого» бізнесу виникає з відсутності або слабкості відповідної інфраструктури (венчурне фінансування тощо), слабкою дієздатності законодавства і судової системи (відсутність ефективного захисту прав власності, корупція, невиконання судових рішень), слабкості всієї правоохоронної системи, нерозвиненості контрактного права, впливу на бізнес розгалуженої мережі кримінальних структур і т.п. Нерозвиненість ринкових інститутів, імітаційний характер діяльності як найважливіша характеристика дуже багатьох державних і громадських організацій зумовлюють наявність широкого поля невизначеності. Просто га господарських операцій саме дозволяє максимально зводити невизначеність хоча б до очікуваних ризиків.

У Росії важко налагоджується кооперація між малими підприємствами. Причиною є відсутність надійних партнерських відносин, брак довіри до інститутів держави і ринку. Переважна більшість суб'єктів МП працює незалежно структурованих (офіційно оформлених у вигляді контрактів) підприємницьких ланцюжків. Наявні підприємницькі зв'язки, неформальні ланцюжка переважно грунтуються на особистісних відносинах.

Практично з тієї ж причини з дуже великими складностями йде налагодження відносин малих і великих підприємств. Для господарської практики МП Росії характерні зрив контрактів, зникнення з отриманим авансом, низька якість продукції тощо; для великих підприємств - нав'язування малим високих цін на свою продукцію, включення додаткових кабальних умов у контракти, інакше контракти взагалі не укладаються. Для забезпечення надійності технологічних операцій і фінансових великі підприємства вважають за краще організовувати власні дрібні підрозділи, а не піддавати себе ризику ведення справ із зовнішніми організаціями. Як наслідок - масштаби субконтрактаціі, аутсорсингу та франчайзингу за участю самостійних малих підприємств у Росії, як і більшості країн з ринками, що розвиваються, невеликі, набагато менше, ніж у високорозвинених країнах.

У сфері малого бізнесу високий рівень конкуренції. Але у Росії, як і в більшості країн з ринками, що розвиваються, висока конкуренція серед малих підприємств надає дуже слабкий вплив на монопольне становище провідних великих підприємств. Діяльність великих і малих підприємств в основних галузях перетинається украй рідко, перебуває в різних господарських нішах. Тобто тут слабо малий бізнес виконує свою функцію протидії монополізму.

Але все-таки в Росії є корінні позитивні відмінності від більшості країн, що розвиваються в потенційні можливості малого підприємництва. У нашій країні вже у минулому сторіччі була створена могутня індустріальна і транспортна інфраструктура, розвинена сфера зв'язку. Населення країни високоосвіченою та має усі необхідні навички, культуру роботи в сучасній високотехнологічної системи господарювання. Всі ці переваги можна було б використати з самого початку російських ринкових реформ. Історія не має умовного способу, але ці позитивні відмінності ще не запізно використовувати в даний час для реального виведення нашої країни на траєкторію швидкого досягнення рівня сучасної, в усіх відношеннях високорозвиненої держави.