Пропорції первинних факторів

Пропорції між первинними факторами розвитку російської економіки в ході реформ відбивали, з одного боку, успадкований від радянського періоду технічний рівень виробництва, перш за все досягнуту раніше оснащеність праці основними фондами, і, з іншого боку, зміна економічного механізму взаємодії цих факторів в ході реформ. Умови відтворення праці, капіталу та природних ресурсів в умовах ринкової трансформації економіки на кризовому і відновному етапі складалися неоднаково. Одночасно посилювалася диференціація цих умов для окремих сфер економіки. Разом з тим зростали відмінності в якості самих первинних факторів і ступеня пристосування механізмів їх використання до вимог, яка формується.

Праця як первинний фактор виробництва є по відношенню до інших більш рухомим економічно і територіально. Свобода вибору роботи та місця проживання існувала в певних межах в плановій економіці. З початком ринкових реформ у цій галузі були зняті що були раніше юридичні обмеження, в повному обсязі відновлена система найманої праці, коли робоча сила є товаром, і почав формуватися ринок праці Однак економічні умови цього ринку багато в чому залишилися неринковими. Свобода найму і раніше, обмежується наявністю високооплачуваних робочих місць, низьким на великій кількості підприємств рівнем оплати праці, який не дозволяє працівникові облаштовуватися в нових для нього районах та орендувати житло за ринковими цінами.

Капітал у його речовій формі завжди закріплений на певній території і фізично малорухливий. У результаті приватизації підприємства перетворилися в, об'єкт купівлі-продажу, вартість основних фондів стала відчужуватися на основі ринкових механізмів, хоча самі ці механізми ще недостатньо налагоджені. Інакше йде справа з природними ресурсами і землею, капіталізація яких зробила лише перші кроки і не може бути здійснена в масштабах, притаманних основного капіталу.

Мінеральні ресурси залишилися у власності держави, приватний капітал користується ними переважно на умовах видачі ліцензій або оренди. У державній власності залишилися також ліси, води і землі несільськогосподарського призначення; державною власністю є і переважний масив сільськогосподарських земель. Приватизовані землі під індивідуальним і приватним житловим фондом, що належать селянським господарствам, приватним і акціонерним підприємствам і компаніям. Прийнятий закон, що дозволяє при дотриманні ряду умов купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення, але їх ринок невеликий і локалізовано територією більш благополучних економічно регіонів.

Зміна пропорцій первинних факторів виробництва в 1990-і рр.. характеризується трьома основними тенденціями.

В о-п е р в и х, знизилося використання раніше створеного потенціалу цих факторів, частка в ньому застосовуваних ресурсів.

З боку трудових ресурсів скоротилася чисельність працюючого населення, склалася масове безробіття. Кількість працюючих в 1998 р. зменшилося До 1990 р. на 11,5 млн чоловік, або на 16,2%; в 2003 р. вона зросла до 1998 р. на 2,2%. Дореформений рівень зайнятості до теперішнього часу не відновлено. У радянський період безробіття як значуща економічне і соціальне явище була відсутня. У 1992 р. питома вага безробітних у загальній чисельності економічно активного населення склав 5,2%, у 1998 р. зріс до 13,2% і в 2002 р. дорівнював 7,9%.

По лінії основних фондів припинення їх зростання в реальному Вира-жении доповнилося зниженням використання виробничих потужностей. Що переважали в радянський період екстенсивний тип зростання економіки проявлявся у високій, що наближається до максимуму, ступеня використання основних фондів. У промисловості вона досягала, за експертними оцінками, 95%. У 1995-1998 рр.. в більшості галузей промисловості виробничі потужності використовувалися на рівні 40-60%, у 2002 р. - приблизно на 80%.

У сільському господарстві посівні площі в 2002 р. скоротилися до 1990 р. на 47 млн га, або на більш ніж на одну третину, поголів'я великої рогатої худоби зменшилося до того ж періоду на 31,5 млн голів, або на 54,3%.

У гірничодобувних галузях про ис хо дила отр а бот ка розвівши нни х раніше родовищ корисних копалин. У паливних галузях промисловості збільшення видобутку не відшкодовувалося приростом розвіданих і підготовлених до експлуатації запасів. У 2002 р. приріст розвіданих запасів нафти і газового конденсату покривав лише 68% обсягу видобутку, природного газу - 75%. Обсяги пошуково-розвідувального буріння нафти за десять років зменшилися більш ніж у 4 рази, експлуатаційного - в 7 разів, у 5 разів скоротився введення нових свердловин.

В о-в т о р и х, погіршився у ряді відносин якість ресурсів.

Якісний склад робочої сили погіршився через виїзду великої кількості найбільш кваліфікованих працівників з країни та приїзду менш кваліфікованих, притоки мільйонів некваліфікованих мігрантів з країн СНД.

Виїхали з країни сотні тисяч фахівців і вчених. Ще більша кількість інженерно-технічні працівники і висококваліфікованих робітників через закриття підприємств, що скорочення капітальних вкладень, витрат держави на науково-дослідні та проектно-конструкторські роботи в пошуках заробітку був змушений змінити професію і зайнятися менш кваліфікованою працею, що не відповідає їх освіти та підготовки .

Кількісно еміграція перекривалася імміграцією робочої сили головним чином з колишніх союзних республік і прикордонних азіатських держав. Їх освіта та професіоналізм у цілому були істотно нижче, ніж в корінного російського населення, особливо у великих містах. Приїжджі ринок поповнили переважно некваліфікованої робочої сили.

На якості підготовки фахівців і робочих негативно позначилися комерціалізація вищої, середньої та шкільної освіти, скорочення їх фінансування державою, ослаблення в цілому в області державної політики розвитку народної освіти. У складі основних фондів збільшилися їх знос частка застарілих і виробничих потужностей. Коефіцієнт оновлення (ввести в дію основних фондів у відсотках до вартості основних фондів на кінець року) зменшився з 5,9% в 1990 р. до 3,2% у 1992 р. і 1,1% в 1998 р.; в 2002 р . цей коефіцієнт становив 1,9%. Списання застарілих фондів, що вимірюється коефіцієнтом вибуття (ліквідація основних фондів у відсотках до загальної вартості основних фондів на початок року) в 1990 р. становило 1,9% і в 1992 р. зменшилася до 1,1%; після деякого збільшення в першій половині 90 - х рр.. (1995 р. 1,5%) воно в 1998 р. і 2003 р. повернулося до рівня 1992

Основні прирости запасів нафти було отримано переважно за рахунок дорозвідки відкритих нафтових покладів, а також перекладу запасів нафти, раніше неоціненим, у розвідані. Введення нових про-виробничій потужностей скоротився в 2-5 разів. Частка низькорентабельних запасів нафти зросла з 36 до 55%.

По-тр е т ь и х, зростання технічної оснащеності праці (відношення основні фонди - чисельність працюючих) відбувався на базі погіршення якісного складу обох первинних факторів і відбивав посилення диспропорцій у розвитку системи знарядь праці, використання природних ресурсів, землі, запасів палива та сировини та відтворенні робочої сили.

Фондоозброєність праці - основних обсяг фондів на одного працюючого - в 1998 р. підвищилася до 1990 р. у 12 рази. Але її зростання не означало реального збільшення технічної озброєності праці, оскільки обсяг основних фондів практично не збільшився, а його зростання в розрахунку на одного працівника був обумовлений скороченням чисельності працюючих (оснащеність робочих місць не підвищилася). У 2003 р. фондооснащенность праці до 1998 р. зросла менше ніж на 2%, тому що збільшення обсягу основних фондів лише не набагато випереджав зростання чисельності працюючих. Підвищення розглянутого співвідношення викликалося, отже, головним чином скороченням масштабів застосування чинника «праця» і лише в мінімальній мірі спиралося на сповільнившись розширення і технічне вдосконалення основного капіталу.

Відновному На етапі співвідношення первинних факторів дещо покращився завдяки збільшенню завантаження наявних виробничих потужностей, скороченню безробіття і припинення в ряді галузей подальшого зниження технічного рівня виробництва. Однак у цілому рішення завдань прискорення науково-технічного прогресу виходить за межі другого етапу реформ. Перелом і позитивні значні зрушення в цьому напрямі можуть бути досягнуті лише на наступному - третьому - етапі реформ, коли буде здійснюватися перехід до розвитку економіки на новій якісній основі.

Основні проблеми цього періоду:

• усунення найбільш великих диспропорцій між робочою силою і кількістю наявних робочих місць шляхом розширення зайнятості, оновлення основних фондів та реконструкції підприємств;

• якісна вдосконалення матеріально-технічної бази всіх галузей, що припускає не тільки прискорення зростання інвестицій в обробні галузі промисловості, агропромисловий комплекс, транспортну систему, соціальну інфраструктуру, а й розвиток їх з урахуванням вимог екології;

• посилення ролі таких «нематеріальних» (вторинних) чинників розвитку, як освіта, охорона здоров'я, наука, керування економікою і особливо підвищення ефективності управління науково-технічною та інноваційною діяльністю;

• створення надійної мінерально-сировинний бази для стійкого розвитку промисловості та інших галузей, підвищення ефективності використання всіх природних ресурсів.