Стійкість і розвиток соціуму

Аналіз проблеми стійкості та розвитку соціуму потребує введення двох типів індикаторів. Одні з них характеризують стійкість соціуму щодо збурень, а другий - його розвиток, прогрес.

Комісія ООН зі сталого розвитку пропонує використовувати 1'Аіндікатора сталого розвитку.

Визначити настільки велике число показників і особливо організувати їх моніторинг (регулярні виміри) - завдання важка і найчастіше практично нездійсненне. Тому рекомендується (структурами ООН, Світового банку та ін) інтегральні, системно об'єднують показники - індекси.

Індикатори можна розділити на чотири групи великі. Одні з них (індикатори стану) характеризують досягнута стан соціуму і природного середовища; інші (індикатори процесу) фіксують процеси їх відтворення.

I. Індикатори стану соціуму:

• питома фізичний капітал (УФК) - все зроблене і накопичене в соціумі на що розглядається час матеріальне багатство в розрахунку на душу населення;

• питома людський капітал (УЧК) - багатство, закумульоване в накопиченому людському фонді, у розрахунку на одну особу; свого роду умовна середня «вартість» людини;

• питома природний капітал (КПК) - багатство, закумульоване природою в відновлюваних і невідновних ресурсах, доступних для практичного використання, у розрахунку на одну людину. Поновлювану частина УПК назвемо питомою екокапіталом (УЕК).

II. Індикатори відтворення соціуму:

• питомий виробництво суспільного продукту (ВНП, ВВП);

• споживання енергії на душу населення за рік (Е);

• питомий виробництво людського капіталу (ПЧК);

111.Індикатори стану природного середовища:

• багатство невідтворюваних природних ресурсів;

• багатство, закумульоване в усіх поновлюваних природн
них ресурсах.

IV. Індикатори відтворення природних систем:

• питомий виробництво екокапітала за рік (ПЕК).

• загальне споживання біопродукціі країнами світу заздалегідь;

• біосферний рента.

Головними індикаторами розвитку соціуму є:

а) питоме споживання енергії (воно росте згодом);

б) валовий національний продукт (ВНП);

в) виробництво питомої людської капіталу (УЧК), яке
зростає з часом.

Рушійною силою розвитку є будь-якої енергія. Тому особливо важливо проаналізувати енергетичний аспект стійкості.

Залежність між ВВП і енергоспоживанням (Е) зазвичай записується наступним чином:

ВВП = Е / е,

де Ет - споживання енергії на душу населення за рік; е - енергоємність ВВП, тобто кількість енергії (ерг), затрачуваної на виробництво одиниці валового продукту.

Одним з головних мотивів сталого розвитку є економія невідновних природних ресурсів та боротьба із забрудненням навколишнього середовища. Зростання енергоспоживання в даному аспекті має негативне значення (бо пов'язаний зі збільшенням видобутку паливно-енергетичних ресурсів і забруднюючими викидами в атмосферу). Щоб мінімізувати ці несприятливі дії, потрібен випереджаюче зростання ВВП у порівнянні з Е. Це виконується, коли енергоємність ВВП зменшується з часом:

de / dt <0.

При виконанні нерівності прогрес матеріального виробництва (зростання ВВП) має місце навіть при незмінному енергоспоживання.

Нерівність слід розглядати як одна з необхідних умов сталого розвитку. Воно показує, що між енергетикою і виробництвом ВВП задіяна негативний зворотний зв'язок. Фактичні дані показують, що починаючи з 1975 р. енергоємність ВВП (в тоннах умовного палива на тис. дол.) Стала зменшуватися в розвинених країнах і за рахунок цього у світі загалом. Цей факт може розглядатися як перший крок світової спільноти на шляху сталого розвитку.

Сталий розвиток передбачає залучення максимальної кількості зворотних зв'язків у системі «природа - суспільство - людина». Це означає, зокрема, наступне:

1) зростання паливної енергетики випереджає збільшення темпів видобутку горючих копалин;

2) зростання виробництва людської капіталу випереджає зростання ВВП.

Особливо важливою ознакою сталого розвитку є випереджаюче зростання людської капіталу в порівнянні з фізичним, бо зростання фізичного капіталу неминуче веде до деградації природного середовища та виснаження ресурсів. Між тим для гармонійного життя (а такою вона стане в товариства сталого розвитку) аж ніяк не потрібно надлишку матеріальних благ (а з певних позицій він навіть «шкідливий»).

За рівень, який відповідає переходу світової спільноти загалом на сталий розвиток, можна прийняти ВВП Іспанії (близько 14 тис. дол на особу на рік). Саме з цього рівня середня тривалість житті перестає залежати від подальшого росту ВНП. «Повнота »життя тепер визначається не так рівнем матеріального добробуту, скільки величинами людського

капіталу, екокапітала і їх виробництва,