Розгляд заяв про вчинені нотаріальні діїабо про відмови у їх вчиненні в судах

Відповідно до ст. 48 Конституції Російської Федерації кожному громадянину гарантується право на одержання кваліфікованої юридичної допомоги у своїй країні. Цю допомогу покликаний забезпечити і нотаріат шляхом вчинення нотаріусами передбачених законодавчими актами нотаріальних дій.

Нотаріуси, здійснюючи нотаріальні дії, повинні виконувати покладені на них обов'язки, керуючись Конституцією Російської Федерації, Конституціями республік у складі Російської Федерації, Основами законодавства про нотаріат, іншими законодавчими актами, а також правовими актами органів державної влади, прийнятими в межах їх компетенції, і міжнародними договорами.

Особливістю діяльності нотаріусів є їх повна незалежність від кого-небудь при виконанні своїх прямих професійних обов'язків - вчиненні нотаріальних дій. Ні президент нотаріальної палати, ні керівник органу юстиції чи іншого органу державної влади, ні прокурор не має права зобов'язати нотаріуса виконати будь-яке нотаріальну дію. Право зобов'язати нотаріуса вчинити нотаріальну дію, щодо якого він виніс постанову про відмову, а також вказати, яким чином треба виконати нотаріальна дія, з приводу якого подано заяву, надано лише суду. За чинним законодавством про нотаріат контроль за вчиненням нотаріальних дій покладено в Росії лише на судові органи (ст. 33, ч. 2 ст. 49 Основ).

З цивільного процесуального законодавства судовий контроль за здійсненням нотаріусами нотаріальних дій здійснюється при розгляді позовів в порядку позовного провадженняі при розгляді заяв про вчинені нотаріальні дії або про відмову у їх вчиненні в порядку окремого провадження.

Кожен громадянин або юридична особа, яка звертається до нотаріуса для здійснення ним будь-якого нотаріальної дії, має право розраховувати на кваліфіковане оформлення нотаріального акта та надання йому саме тієї форми, яка йому потрібна. Однак, якщо нотаріус або уповноважена посадова особа додає нотаріальному акту форму, яка з яких-небудь причин не влаштовує яка звернулась за вчиненням нотаріальної дії, або його не влаштовує зміст нотаріального акту, через що звернувся вважає, що нотаріальну дію скоєно неправильно, він має право подати до суду відповідну заяву.

Має право подати до суду заяву і особа, якій нотаріус відмовив у вчиненні нотаріальної дії. Так, в порядку особливого виробництва розглядається відмова нотаріуса засвідчити будь-яку операцію, видати свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя або свідоцтво про право на спадщину, здійснити виконавчий напис на документі, включеному до Переліку, прийняти в депозит грошову суму або цінні папери, прийняти на зберігання документи і т.д.

У заяві крім відомостей про заявника та інших зацікавлених осіб повинні бути зазначені:

- Найменування суду, до якого подається заява;

- Прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса або посадової особи, яка вчинила нотаріальну дію або що відмовив у його скоєнні;

- Місцезнаходження контори нотаріуса або організації, де виконує свої обов'язкипо вчиненню нотаріальних дій посадова особа;

- На нотаріальну дію, з приводу якого подається заява;

- В чому полягає порушення прав або законних інтересів заявника;

- Вимога заявника;

- Перелік додаються до заяви документів.

До заяви, що подаються до суду, повинні бути включені нотаріальний документ та інші необхідні за вимогами цивільного процесуального законодавства документи (копія заяви, квитанція про оплату державного мита і т.д.). При незгоді з відмовою необхідно представити в суд постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а також документи, які, на думку заявника, повинні бути нотаріально засвідчені або засвідчені.

Заява про вчинення нотаріальної дії або відмову в його скоєнні подається до суду за місцем знаходження нотаріуса (державної нотаріальної контори, органу, на посадової особи якого покладено вчинення нотаріальних дій). Такі заяви підлягають розгляду тільки у федеральних судах загальної юрисдикції. Арбітражні суди не вправі ні приймати такі заяви, ані розглядати їх.

З цивільного процесуального законодавства для подачі заяви до суду встановлено вельми обмежений термін. Згідно з ч. 2 ст. 310 ЦПК заява подається до суду в десятиденний строк, обчислюваний з дня, коли заявнику стало відомо про вчинення нотаріальної дії або про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Але якщо цей термін пропущено з поважної причини, він може бути відновлений судом на прохання особи, що подає заяву.

Правом зверненнядо суду із заявою відповідно до ч. 1 ст. 310 ГПК наділені тільки зацікавлені особи. До зацікавленим особам можуть бути віднесені громадяни та юридичні особи, щодо яких скоєно нотаріальну дію, або отримали відмову у його скоєнні. Саме таке роз'яснення давав Пленум Верховного Суду стосовно до норми ст. 271 ЦПК РРФСР 1964 р., в якій, як і в ст. 310 ЦПК РФ 2002 р., передбачалося, хто має право звернутися до суду з приводу скоєного нотаріальної дії або відмови у його вчиненні в порядку особливого виробництва1. Але наведене роз'яснення, на жаль, не дає повного уявлення про те, хто все-таки може бути визнаний зацікавленою особою і відповідно, хто може подавати таку заяву. Неясність посилюється і тим, що у ч. 2 ст. 263 ЦПК, яка містить загальні правила про розгляд справ особливого виробництва, особи, які звертаються до суду в порядку окремого провадження, названі «заявниками», а не «зацікавленими особами».

Ні однакового підходу до визначення кола осіб, що володіють правом звернення до суду з заявою про перевірку в порядку окремого провадження законності дій нотаріуса або його відмови у вчиненні нотаріальногоі в судовій практіке1. Нерідко заяви на дії нотаріусів подають особи, з яких за оформленими нотаріусами документів мають бути зроблені стягнення, наприклад, боржники по виконавчих написів нотаріусів. Разом зтим під зацікавленими особами, згаданими у ч. 1 ст. 310 ЦПК, слід розуміти тих, хто безпосередньо брав участь у вчиненні нотаріальної дії. «Решта громадяни та юридичні особи, які думають, що нотаріальну дію або відмову в ньому зачіпає їхні права, повинні звертатися з відповідним позовом до суду».

Під зацікавленими особами, які вправі подавати заяви на дії нотаріуса, наприклад, за протестом векселів, як роз'яснено в постанові Пленуму Верховного Суду РФ № 33 та Пленуму Вищого Арбітражного Суду РФ № 14 від 4 грудня 2000 р., слід розуміти «тих осіб, в щодо яких були здійснені зазначені дії:

у разі відмови в платежі - векселедавець простого векселя або акцептант переказного;

у разі відмови в акцепті - платник за переказним векселем, інші зобов'язані за векселем особи (індосант, аваліст і т.д.), права щодо яких визначаються на підставі вчиненого протесту, а також ті громадяни та юридичні особи, на вимогу яких був або повинен був бути здійснений протест ».

Заява про неправильне вчинення нотаріальної дії або про відмову у вчиненні нотаріальної дії розглядається судом у порядку окремого провадження за загальними правилами позовного провадження з тими вилученнями і доповненнями, які містяться у гл. 27 і 37 ГПК РФ. Заява розглядається за участю заявника та інших зацікавлених осіб, нотаріуса або посадової особи,вчинити нотаріальну дію або відмовити в її здійсненні.

Задовольняючи заяву, суд відповідно до цивільного процесуального законодавства виносить рішення, яким або відміняє вчинення нотаріальних дій, або зобов'язує нотаріуса (уповноважена посадова особа) виконати ту дію, відносно якої їм було винесено постанову про відмову.

Якщо ж при розгляді справи, порушеної за заявою про вчинення нотаріальної дії, виникає спір про право, заснований на досконалому дії, суд відповідно до ч. 3 ст. 310 ЦПК не може при розгляді справи за заявою скасувати цю дію. У таких випадках виноситься ухвала про залишення заяви без розгляду, а особі, яка подала заяву, роз'яснюється його право звернутися з позовом до суду або до арбітражного суду за дозволом виниклого спору. Таким же чином поступає суддя і в тому випадку, коли ще під час прийому заяви з його змісту або із долучених до неї документів вбачається наявність спору про право підвідомчого суду. Наприклад, не можуть бути розглянуті в порядку особливого провадження заяв про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину на увазі пропуску строку на її прийняття, заяви боржників, що оспорюють виконавчі написи нотаріусів на документах, що встановлюють заборгованості і включених до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку.

Судовий контроль за діяльністю нотаріусів та уповноважених на виконання нотаріальнихдій посадових осіб а тій формі, яка розглянута в цьому параграфі, найбільшою мірою гарантує захист інтересів громадян і юридичних осіб при зверненні їх за вчиненням необхідних для них нотаріальних дій.