Цивільно-правова відповідальність нотаріусів, що займаються приватною практикою

На нотаріусів, що займаються приватною практикою, за чинним законодавством покладено цивільно-правова відповідальність за заподіяння збитку в результаті правопорушень, допущених при здійсненні своєї професійної діяльності. Така відповідальність настає лише у випадках, встановлених у законі.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Основ цивільно-правова відповідальність настає в наступних випадках:

1) коли вчинене нотаріальну дію суперечить законодавству Російської Федерації;

2) коли нотаріус навмисне розголосить відомості про вчинення нотаріальних дій;

3) в інших випадках, коли шкоду, заподіяну в результаті правопорушення, допущеного нотаріусом, не може бути відшкодовано в іншому порядку.

Майнова відповідальність, покладена на нотаріусів за прямою вказівкою закону, покликана забезпечити, з одного боку, правопорядок в нотаріальній діяльності, з іншого - компенсацію тих втрат осіб, що звертаються за вчиненням нотаріальних дій, які настали через неналежне виконання нотаріусом своїх професійних обязанностей3.

Якщо нотаріус, якому стає відомо про заподіяний збиток, вважатиме за необхідне добровільно виконати свій обов'язок щодо компенсації майнових втрат особи, яка звернулася до нього для вчинення будь-якого нотаріальної дії, він запобіжить порушення проти нього судової справи. Саме так і роблять нерідко нотаріуси, коли вони вбачають свою провину у виникненні шкоди. За даними Федеральної нотаріальної палати, у зв'язку з незаконним вчиненням нотаріальних дій нотаріусами приватнопрактикуючих в 1999 р. добровільно було відшкодовано збитків на суму 345 394 руб.У цьому ж році за судовими рішеннями з нотаріусів було стягнуто ще 351 404 руб. збитку.

Позови до нотаріусів, що займаються приватною практикою, про відшкодування шкоди відповідно до ст. 17 Основ законодавства про нотаріат стали пред'являтися до судів з середини 90-х років, коли через прорахунки «швидкоплинною безконтрольною лібералізації економічного життя, що відкрила легальні можливості кримінальному середовищі для збагачення і безкарного паразитування на труднощах і витрати економічної реформи» в Росії, як зазначив А. Сухарєв, «кримінальне насильство досягло свого апогею». Саме в цей період «стали розцвітати шахрайські ... маніпуляції з нерухомістю », і в Росії з'явилися у великій кількості« бездомні люди », серед яких було багато дітей і підлітків. З негативними наслідками величезної кількості угод з нерухомістю, засвідчених російськими нотаріусами в середині 90-х років, до цих пір розбираються суди.

При розгляді позовів до нотаріуса про притягнення його до цивільно-правової відповідальності за допущене правопорушення суд повинен з'ясувати наступні обставини:

- Чи є скоєне ним нотаріальну дію, що суперечить чинному законодавству, або чи мало місце умисне розголошення відомостей про вчинені нотаріальні дії, які повинні зберігатися у таємниці;

- Заподіяна чи збиток вчинені нотаріальні дії або невчинення нотаріальної дії, або розголошення відомостей, які стали відомі у зв'язку з вчиненням нотаріальної дії;

- Чи є у завданні шкоди вина нотаріуса і яка формацієї вини;

- Чи є можливість відшкодувати заподіяний збиток в іншому порядку.

Розглянемо спочатку, які саме правопорушення нотаріусів можуть спричинити їх майнову відповідальність. Найчастіше це:

1) посвідчення угод, які не відповідають вимогам закону;

2) вчинення нотаріальної дії без витребування всіх необхідних для цього документів;

3) вчинення нотаріальної дії, що у відповідності зі ст. 40 Основ підлягає скоєння іншим нотаріусом;

4) виконання дій, не передбачених чинним законодавством (наприклад, вчинення виконавчого напису нотаріуса про стягнення грошових коштів або витребування майна на документі, не включеному до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів органів, що вчиняють нотаріальні дії) ;

5) посвідчення угоди від імені представника, не наділеного відповідними повноваженнями;

6) посвідчення заповіту через представника;

7) посвідчення довіреності, яка видається в порядку передоручення, на термін, що перевищує термін дії основної довіреності;

8) вчинення будь-якого нотаріальної дії без реєстрації його в реєстрі, і т.д.

Запропонувати вичерпний перелік нотаріальних дій, що суперечать законодавству, неможливо. Проте основним їх ознакою є те, що кожне з таких дій скоєно з порушенням будь-якої норми (правила).

Прикладами правопорушень, пов'язаних з розголошенням відомостей про вчинені нотаріальні дії, є:

- Видача довідок, документів (їх копій), представлених нотаріусу або виготовлених нотаріусом, прокурору, слідчому, органам дізнання до порушення кримінальної справи;

- Видача документів (їх дублікатів, копій) стороннім особам;

- Видача будь-яких довідок і документів ззапитам органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, різних організацій, в тому числі громадських та релігійних, фондів, музеїв і т.д.

Однак відповідальність нотаріуса за розголошення відомостей про вчинені нотаріальні дії, що становлять нотаріальну таємницю, за ст. 17 Основ може настати лише у випадку умисного правопорушення.

При розгляді позовів про стягнення шкоди з нотаріусів важливе значення має правильне визначення розміру збитку. Відшкодування шкоди за нормами ст. 17 Основ - це виплата певної грошової суми, що відповідає матеріальних втрат, завданих позивачу при зазначених у цій статті обставин. Матеріальні втрати позивача визначаються за поданими до суду письмовим доказам, що містяться, наприклад, у нотаріально засвідчений договір купівлі-продажу, істотною умовою якого є ціна, встановлена угодою сторін. До матеріальних втрат відносяться і ті витрати, які позивач зробив, сплативши різні послуги - за видачу йому довідок, нотаріальне оформлення, реєстрацію і т.д.

За правилом, закріпленому в ч. 1 ст. 17 Основ, збиток відшкодовується нотаріусом не тільки при навмисному розголошенні відомостей про вчинені нотаріальні дії або вчиненні нотаріальної дії, що суперечить законодавству, але й в інших випадках, коли цей збиток не може бути відшкодовано в іншому порядку. І тут не можна не згадати випадки, коли позови про стягнення шкоди пред'являються до нотаріусів у зв'язку з тим, що вони не зробили нотаріальних дій, які їх просилиздійснити. Наприклад, нотаріус, що займається приватною практикою, якому доручено через відсутність в нотаріальному окрузі державної нотаріальної контори вжиття заходів охорони спадкового майна, отримавши відповідну заяву від спадкоємця або повідомлення від інших осіб, не прийняв таких заходів. Якщо в результаті невжиття заходів охорони спадкове майно було розкрадена, а встановити, ким розкрадена, органам слідства не вдалося, то відповідно до ч. 1 ст. 17 Основ і в таких випадках може наступити цивільно-правова відповідальність нотаріуса.

Обов'язковою підставою для настання цивільно-правової відповідальності нотаріуса, що займається приватною практикою, за допущені нею правопорушення, зазначені у ч. 1 ст. 17 Основ, є його вина. Вина нотаріуса в заподіянні шкоди може виражатися в двох формах - умислу або необережності і повинна бути встановлена судом. Відповідальність нотаріуса без його провини за ст. 17 Основ взагалі не настає.

Відповідальність нотаріуса за заподіяння шкоди залежить від форми його вини. Так, при навмисному скоєнні нотаріусом нотаріальної дії, що суперечить законодавству, або умисному розголошенні відомостей про вчинені нотаріальні дії завжди настає цивільно-правова відповідальність самого нотаріуса за завдану шкоду. Нерідко при таких обставинах проти нотаріуса порушується кримінальна справа. В інших випадках цивільно-правова відповідальність нотаріуса настає за наявності одночасно двох умов: по-перше, коли нотаріус з необережності виявився винним у заподіянні шкоди, і, по-друге, коли цей збиток не можебути відшкодований в іншому порядку. Під «іншим порядком» передбачається відшкодування збитку:

- Безпосереднім його особа, що спричинила;

- Правонаступником безпосереднього особа, що спричинила збитків;

- Страховою компанією, з якою укладено договір страхування діяльності нотаріуса.

Коли шкода з яких-небудь причин не може бути повністю відшкодовано в іншому порядку, тоді настає майнова відповідальність і нотаріуса. При цьому нотаріус зобов'язаний відшкодувати різницю між «страховим відшкодуванням і фактичним розміром шкоди» (ст. 1072 ЦК РФ) або між шкодою і тією його частиною, яка може бути відшкодована в іншому порядку.

Цивільно-правова відповідальність нотаріусів найчастіше настає через злочинних дій окремих громадян, різними способами обманюють не тільки тих, з ким вони укладають угоди, але і нотаріусів, що засвідчують ці угоди. Коли обман розкривається, знайти цих громадян, як правило, вже неможливо, і кримінальні справи, порушені за фактом шахрайських дій, припиняються. У таких випадках позов про відшкодування збитків може бути пред'явлений до нотаріуса. Якщо при розгляді справи вина нотаріуса в спричиненні збитку буде встановлена, позов має бути задоволений.

Так, судами зазвичай задовольняються позови про стягнення збитків з нотаріусів, коли угоди були здійснені за підробленими документами. Задовольняються і позови потерпілих, коли угоди були здійснені невстановленими особами, які пред'явили для встановлення їх особи чужі паспорти, власники яких або їх спадкоємці потім ці угоди оскаржують. Підставою для настання відповідальності у такихвипадках є допущена з необережності помилка нотаріуса при встановленні особи звернувся.

Разом з тим суд при розгляді позову про стягнення збитків з нотаріуса може визнати його невинним, якщо при тій мірі турботливості та обачності, яка від нього була потрібна по характеру його діяльності, він вжив усіх заходів для належного виконання своїх професійних обов'язків.

При настанні цивільно-правової відповідальності нотаріусів за заподіяну шкоду з необережності надзвичайно важливе значення набувають розміри страхових сум, у межах яких нотаріуси страхують свою професійну діяльність.

Наприклад, до нотаріуса міста Ульяновська був пред'явлений позов про відшкодування збитку у розмірі 89 млн руб., Заподіяної покупцеві через допущені нотаріусом правопорушень при посвідченні договору купівлі-продажу. В якості співвідповідача до участі у справі було залучено страхова компанія, з якою у нотаріуса був укладений договір страхування професійної діяльності на 100 млн. крб. При розгляді справи Ульяновський обласний суд встановив, що нотаріусу невстановленою особою, що використав загублений паспорт власника квартири, при посвідченні договору були пред'явлені підроблені правовстановлюючі документи на квартиру. За висновком експертів, що проводили у справі судово-технічну експертизу, відрізнити підроблені документи від справжніх візуально неможливо. Разом з тим суд порахував, що «нотаріус, не прийнявши необхідні запобіжні заходи, що виключають можливість посвідчення угод за підробленими документами», допустив правопорушення. Суд встановив провину нотаріуса в заподіянні шкоди позивачеві умисними діямиі прийшов до висновку, що за таких обставин заподіяння шкоди відноситься до страхового випадку і підлягає відшкодуванню за рахунок страховика. Посилаючись на ст. 931 ЦК, згідно з якою вимога про відшкодування шкоди, заподіяної нотаріусом в межах страхової суми, може бути пред'явлено і безпосередньо страховика, а також на ст. 17 Основ, згідно якої шкоду з нотаріуса справляється у разі, якщо він не може бути відшкодовано в іншому порядку, суд стягнув із страховою компаній на користь позивача 90 млн. 335 тис. руб. збитку і держмито в сумі 2 млн. 416 тис. 700 руб.