Прийняття на зберігання документів

Всі нотаріуси, а також уповноважені посадові особи консульських установ Російської Федерації за кордоном відповідно до ст. 97 Основ зобов'язані у випадках звернення до них з відповідним проханням приймати на зберігання документи. При цьому вони зобов'язані приймати будь-які документи: і видані різними організаціями (наприклад, про освіту, про роботу, про реєстрацію актів громадянського стану, про нагородження і т.п.), і вихідні від громадян (наприклад, листи,рукописи, креслення, малюнки і т.п.). Однак секретні документи на зберігання не приймаються.

Приймаючи документи на зберігання, нотаріуси зобов'язані забезпечити їх зберігання в тому стані, в якому вони надійшли до нотаріальної контори, а також повернути їх на першу вимогу у встановленому законом порядку.

Для здійснення розглянутого нотаріальної дії до нотаріусів та уповноваженим посадовим особам консульських установ можуть звертатися не тільки громадяни, але і юридичні особи. При скоєнні цього нотаріальної дії встановлюється особа звернулася громадянина (представника юридичної особи).

За чинним законодавством документи приймаються на зберігання або з оглядом їх, або в закритій упаковці.

Приймаючи документи у відкритому вигляді, нотаріус відповідно до вимоги, закріпленим у ч. 1 ст. 97 Основ законодавства про нотаріат, повинен скласти їх опис. В описі зазначаються:

- Прізвище, ім'я, по батькові особи, яка здала документи на зберігання і його місце проживання;

- Назви (найменування) документів, які здаються на зберігання, а також їхні реквізити, або короткий зміст (якщо документи складені громадянами);

- Стан документа (ступінь збереження);

- Термін, на який документи здаються на зберігання.

Опис складається у двох примірниках і підписується особою, що звернулися для здійснення цього нотаріальної дії, а також нотаріусом. Свій підпис нотаріус скріплює печаткою.

На прохання особи, що звернулося нотаріус відповідно до норми, що міститься у ч. 2 ст. 97 Основ, може прийняти документина зберігання і без опису, якщо вони упаковані належним чином. Приймаючи упаковку, нотаріус пропонує особі, яка здає документи, підписати її, а потім сам підписується на упаковці та скріплює її своєю печаткою. У випадках прийняття документів в упаковці і без опису нотаріус несе відповідальність за збереження упаковки.

Згідно з ч. 3 ст. 97 Основ особі, що здав документи на зберігання, видається свідоцтво за встановленою Міністерством юстиції РФ формі:

Форма № 22

Місце видачі свідоцтва (село, селище, район, місто, край, область, республіка повністю).

Дата (число, місяць, рік) видачі свідоцтва прописом.

Я (прізвище, ім'я, по батькові), нотаріус (найменування державної нотаріаль -
ної контори або нотаріального округу), на підставі статьі___ Основ законодавець -
ства Російської Федерації про нотаріат засвідчую, що (прізвище, ім'я, по батькові, міс -
то постійного проживання або переважного перебування) «_» ___ року здав

на зберігання в (найменування державної нотаріальної контори або нотаріального округу) за адресою: (вказується адреса офісу нотаріальної контори) терміном на (вказується термін прописом) документи згідно додається опису.

Особистість що здала на зберігання документи встановлена.

Зареєстровано в реєстрі за №

Стягнуто держмита (за тарифом)

Нотаріус (підпис нотаріуса) Друк

Прийняті нотаріусом на зберігання документи повертаються тільки самому громадянину або юридичній особі, що здав їх на зберігання, або законно уповноваженій особі. Для отримання документів необхідно пред'явити нотаріусу свідоцтво і опис або тількисвідоцтво, якщо документи були прийняті на зберігання в закритій упаковці. У випадку, коли особа, яка здала документи на зберігання, або його законно уповноважений представник не може пред'явити свідоцтво і опис (наприклад, через їх втрати), нотаріус зобов'язаний роз'яснити вимога ст. 98 Основ, згідно з якою при відсутності свідоцтва і опису прийняті на зберігання документи можуть бути повернуті лише за рішенням суду.

У сучасній нотаріальній практиці нотаріальну дію з прийняття документів на зберігання здійснюється виключно рідко: у всій країні набереться кілька десятків нотаріусів, що здійснювали цю дію. Однак здійснювати цю дію повинні були ще й перші російські нотаріуси1, і радянські державні нотаріуси, інотаріуси - наші сучасники. У 1998 р. була зроблена спроба використовувати можливості нотаріату для практичного застосування положень ФЗ «Про державний контроль за відповідністю великих витрат на споживання фактично одержуваним фізичними особами доходам». Згідно зі ст. 10 Закону громадянам надавалося право зафіксувати наявність у них майна (у тому числі готівкових грошових коштів), із зазначенням розмірів цього майна у спеціальній декларації про майно, яку вони зобов'язані були передати в запечатаному вигляді на зберігання нотаріусу для можливості подальшого пред'явлення її в якості підтвердження свого майнового стану до вступу цього закону в силу. Однак ця спроба не увінчалася успіхом: прийнятий 20 липня 1998 закон через рік вжебув визнаний таким, що втратив силу.