проголошення зунр дата

Державний лад Японії до середини 60-х рр.. XIX ст




Поступове становлення буржуазної держави почалося в другій половині XIX ст. в Японії, у ході якого абсолютистської монархія перетворювалася в дуалістичну монархію буржуазного типу, не було пов'язане з переможної буржуазною революцією.
Японія до XIX ст. була феодальною країною, процеси розвитку якої були значною мірою загальмовані політикою "самоізоляції" перш за все від "західних варварів". Починаючи з XV ст. зростання ремесла і торгівлі, розвиток міст призводять до створення місцевої ринків, до остаточного затвердження економічної і політичної самостійності можновладних князів - представників великих феодальних будинків - дайме ( "велике ім'я"). Володіння дайме охоплювали провінції або провінцій групу. Вони тільки номінально визнавали влади центрального воєнно-олігархічного уряду, очолюваного сегуном ( "великим полководцем"), представником одного з найбільших і сильних феодальних будинків. Перший сьогунат, що призвів до фактичного усунення від управління японського імператора, який зберігав лише релігійно-ритуальні функції, було встановлено в Японії ще в XII в.
Певною централізації державної влади за допомогою військової сили домоглися лише сегуни з династії Токугава, в період третього сьогунату (XVII-XIX ст.). Тоді ж найбільш закінчені форми придбало у Японії і становий розподіл, скріплене законом і владою сьогуна, виражене формулою "сі-но-ко-се": самураї, селяни, ремісники, торговці. Самурайський, дворянський стан - було неоднорідним. Вищий шар феодальних князів ділився на 2 категорії: фуду-дайме, що займали всі адміністративні пости при Сегун, у тому числі і в його уряді "бакуфу" ( "військово-польова ставка"), і тодзама-дайме - "зовнішні" князі, відсторонені від справ управління.
До вищого шару самурайського стани належала й придворна (при імператорі) аристократія (Куге), повністю залежна від сьогунського адміністрації, отримувала від неї "рисові пайки". За рахунок "рисових пайків" жила і основна маса служилого військового самурайства, що входить до армії сьогуна або того чи іншого дайме. Самураї протистояли трьом нижчим станам. Тільки їм належало право займати адміністративні посади, державні і військові посади. Виключно самурайським заняттям була військова служба.
У XVIII ст., У міру розвитку ремісничого виробництва, домашньої мануфактурної промисловості, феодальне стан торговців, що займає саму нижчу ступінь феодальної драбини, почала відігравати все більш важливу роль. Наслідком розвитку товарно-грошових відносин стало розкладання самурайського стану, що підпадає під все більшу залежність від зростаючого торгово-лихварського капіталу. Найбільший торговий дім Міцуї став з XVII ст. фінансовим агентом самого сьогуна, а потім банкіром імператора.
У результаті збіднення дайме самураї втратили своїх покровителів, а разом з тим і "рисові пайки", поповнюючи армію незадоволених правлячим режимом. Невдоволення сегуном, утискає феодальну вольницю, зріло і серед значної частини дайме. Поглибився з розвитком товарно-грошових відносин і японського процес розшарування селянства, найбідніша частина якого, пригнічених найтяжчими орендними платежами, податками, голодом, зловживаннями адміністрації, грабунком лихварів, головною силою стає все більш грізних народних, так званих "рисових бунтів".

гигиена младшего медицинского персонала в стационаре