Поняття, завдання, система і функції органів дізнання

Дізнання це форма попереднього розслідування правопорушень, невідкладні слідчі дії по встановленню і закріпленню слідів злочину. Дізнання, як сказано вище, є однією з двох форм попереднього расследованія3. Його виробництво грунтується на тому ж законодавстві, що і попереднє слідство.

Розслідування у формі дізнання здійснюють дізнавачі (слідчі) органів внутрішніх справ, органів федеральної служби безпеки, дізнавачі органів прикордонної служби, служби судових приставів, митних органів, командири військових-частин і з'єднань, начальники військових установ і гарнізонів, установ і органів кримінально-виконавчої системи Мін'юсту Росії, дізнавачі органів Державної протипожежної служби. По кримінальних справах про злочини, скоєних окремими категоріями осіб (які займають державні посади, прокурорами, слідчими, адвокатами), дізнання проводиться слідчими прокуратури (ч. 3 ст. 150, ст. 447 КПК).

І державні органи, і посадові особи, уповноважені відповідно до федерального закону здійснювати дізнання та інші процесуальні повноваження, іменуються органами дізнання.

Крім того, виділяються окремі посадові особи, на яких кримінально-процесуальний закон з огляду на винятковості обставин покладає порушення кримінальних справ і провадження невідкладних слідчих дій, хоча й не називає їх органами дізнання (або дізнавачами). До них належать такі посадові особи:

капітани морських і річкових суден, що перебувають у далекому плаванні, у кримінальних справах про злочини, скоєні на даних судах;

керівники геолого-розвідувальних партій і зимівлі, віддалених від місць розташування органів дізнання, по кримінальних справах про злочини, скоєні за місцем знаходження даних партій і зимівлі;

глави дипломатичних представництв та консульських установ Російської Федерації у кримінальних справах про злочини, вчинені в межах територій даних представництв і установ (ч. 3 ст. 40, ст. 157 КПК).

Організація дізнання в тих чи інших органах регламентується відомчими нормативними актами.

Завданнями органів дізнання є: швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних, забезпечення правильного застосування закону з тим, щоб кожен вчинив злочин був підданий справедливому покаранню і жоден невинний не був притягнутий до кримінальної відповідальності і засуджений.

Треба сказати, що всупереч ідеї розробників Концепції судової реформи (вони пропонували ліквідувати дізнання як особливу форму розслідування) 1 в останні роки простежується тенденція до розширення кола органів дізнання в РФ. Зокрема, статусом органу дізнання наділена служба судових приставів Мін'юсту Росії (у справах про втручання у вирішення

судових справ, про погрози по відношенню до судді, народному або присяжних засідателів, про невиконання судового рішення) п. 4 ч. Зет. 151 КПК.

На органи дізнання покладається обов'язок вжиття необхідних оперативно-розшукових та інших передбачених кримінально-процесуальним законом заходів з метою виявлення злочинів та осіб, які їх вчинили, необхідних для попередження і припинення злочину.

Перераховані вище органи дізнання при розслідуванні кримінальних справ здійснюють дві групи процесуальних дій:

процесуальні дії, які в сукупності утворюють дізнання у зазначеному вище сенсі.Воно можливе тільки за злочинами невеликої та середньої тяжкості, які порушуються у відношенні конкретних осіб (так звані очевидні злочини). Перелік таких справ дано в ч. 3 ст. 150 КПК. По кримінальних справах про інші злочини цих категорій дізнання може проводитися тільки за вказівкою прокурора;

виробництво невідкладних слідчих дій у кримінальних справах, в яких попереднє слідство обов'язково.

Тим самим новий КПК (на відміну від КПК РРФСР) усунув таку форму дізнання, як розслідування органом дізнання кримінальних справ про злочини, в яких провадження попереднього слідства є обов'язковим, замінивши її виробництвом невідкладних слідчих дій.

У першому випадку орган дізнання порушує кримінальну справу і в повному обсязі виконує функцію попереднього розслідування за допомогою тих же процесуальних дій, що і слідчий (з винятками, передбаченими гл. 32 КПК), закінчуючи його складанням обвинувального акта (ст. 225 КПК), який затверджується начальником органу дізнання і разом з матеріалами кримінальної справи надсилається прокуророві.

Дізнання такого роду від слідства відрізняють деякі особливості, зокрема термін зазначеного дізнання, за загальним правилом, не повинен перевищувати 15 діб (у виняткових випадках термін може бути продовжений прокурором, але не більше ніж на 10 діб - ч. 3 ст. 223УПК); по закінченні дізнання його матеріали подаються тільки обвинуваченому і його захиснику, а інші учасники процесу лише сповіщаються про закінчення дізнання (за їх клопотанням вони також можуть бути з ними ознайомлені). У випадках, коли термін дізнання (15 діб - основний і 10 діб - додатковий, при

продовження його прокурором) закінчився, то кримінальна справа підлягає направленню слідчому (з санкції прокурора) для провадження попереднього слідства.

Невідкладні слідчі дії, які здійснюються «органом дізнання після порушення кримінальної справи, за яким провадження попереднього слідства є обов'язковим з метою виявлення і фіксації слідів злочину, а також доказів, що вимагають негайного закріплення, вилучення та дослідження», що називається «по гарячих слідах» (п . 19 ст. 5 КПК).

До таких слідчих дій належать: огляд, обшук, виїмка, затримання і допит підозрюваних, потерпілих та свідків, огляд і др.1 Про виявлений злочин і початок виробництва зазначеного дізнання негайно повідомляється прокурор.

Термін виробництва невідкладних слідчих дій «по гарячих слідах» обмежений десятьма днями. До його закінчення справа направляється слідчому. Після цього орган дізнання може здійснювати у цій справі слідчі і розшукові дії тільки за дорученням слідчого. Однак якщо не виявлено особу, яка вчинила злочин, орган дізнання приймає оперативно-розшукові заходи для його встановлення і повідомляє слідчого про результати (ст. 157). У разі виникнення у слідчого необхідність приступити до виробництва розслідування до закінчення встановленого зазначеною статтею 10-денного терміну для виробництва органом дізнання невідкладних слідчих дій, кримінальна справа повинна бути з санкції прокурора направлено до органу попереднього розслідування з урахуванням правил підслідності.

Отже, органи дізнання виконують наступні кримінально-процесуальні функції:

дізнання (ст. 223-226 КПК);

виробництво слідчих і розшукових дій за дорученнями і вказівок слідчих (ст. 40, 41, ч. 4 ст. 157 КПК);

надання допомоги слідчим у проведенні ними окремих слідчих дій (п. 4 ч. 2 ст. 38).

Очевидно, розслідування злочинів (на відміну від органів попереднього слідства, див. наступний параграф) не є єдиною функцією органів дізнання, хоча виробництво дізнання в їх процесуальної діяльності займає найбільший обсяг. При цьому, як зазначалося, всі органи дізнання володіють рівними процесуальними можливостями; акти органів дізнання, прийняті в межах їх компетенції, мають таке ж юридичне значення, як і акти попереднього слідства.

Успішне виконання поставлених перед органами попереднього розслідування завдань у галузі боротьби зі злочинністю, серед іншого, багато в чому визначається взаємодією слідчих з органами дізнання.Правова основа такої співпраці регламентується п. 4 ч. 2 ст. 38 УПК, відповідно до якої слідчий має право по розслідуваних ним справах давати органам дізнання доручення і вказівки про провадження розшукових та слідчих дій і вимагати від них сприяння при провадженні окремих слідчих дій. Такі доручення і вказівки даються в письмовому вигляді і є для органів дізнання обов'язковими.

В органі дізнання виділяються дві процесуальні фігури керівник (начальник органу дізнання) і особа, яка провадить дізнання (дізнавач). Перший має право особисто розслідувати кримінальну справу, приймати самостійно по ньому будь-які передбачені кримінально-процесуальним законом рішення. Повноваження дізнавача та начальника органу дізнання регулюються відповідними статтями КПК: дізнавача - ст. 41, 25, 26, 144, 145, 146 і в ряді інших; органу дізнання -ч.1, 3 ст. 41, ст. 144, 145, 157, ч. 2 ст. 225 і рядом інших. Начальник органу дізнання - це посадова особа органу дізнання, уповноважена доручати виробництво дізнання дізнавачу і наділена УПК окремими процесуальними повноваженнями (п. 17 ст. 5 КПК), для забезпечення процесуального контролю за виробництвом дізнання.

Процесуальними повноваженнями начальника органу дізнання при розслідуванні злочинів у формі дізнання володіють відповідно начальник органу внутрішніх справ, начальник органу прикордонної служби, начальник органу служби судових приставів, начальник митного органу, а також керівники інших органів виконавчої влади, наділені у відповідності з федеральним законом повноваженнями щодо здійснення оперативно-розшукової діяльності.

Дізнавач - це посадова особа, якій начальник органу дізнання доручає вести дізнання; з цього моменту він набуває передбачені законом процесуальні права та обов'язки. До дізнавачу, якому надано право приймати процесуальні рішення, відносяться не тільки «штатний» дізнавач, але й співробітники інших служб, на яких наказом начальника покладені повноваження органу дізнання. В органах внутрішніх справ ними можуть бути оперативний уповноважений карного розшуку, відділів БЕЗ, дільничний уповноважений, інспектора служби безпеки дорожнього руху. Неприпустимо покладання повноважень дізнавача на ту особу, яка проводила або проводить у даній кримінальній справі оперативно-розшукові заходи (ч. 2 ст. 41 КПК). Всі рішення дізнавача (про порушення кримінальної справи, про його припинення, про притягнення як обвинуваченого, про направлення справи прокурору і т.д.) мають юридичну силу після затвердження їх начальником органу дізнання, який розділяє з ним відповідальність за їх законність і обгрунтованість.

Серед перелічених органів дізнання на перше місце законодавець не випадково поставив органи внутрішніх справ. Вони - основний орган дізнання, проводять дізнання (в тій чи іншій формі) з переважної більшості справ.

Треба сказати, що навантаження на дізнавачів, особливо органів внутрішніх справ, за кількістю прийнятих ними процесуальних рішень постійно зростає. Відповідно до ст. 148 УПК дізнавач, поряд з прокурором і слідчим, наділений правом винесення постанови про відмову в порушенні кримінальної справи. «Відмовні» матеріали теж займають значний час, якщо мати на увазі, що за ними стоять конкретні події, факти, люди і т.д.1

Їх компетенція не обмежується певними категоріями кримінальних справ, як це зроблено щодо інших органів дізнання, що дозволяє вважати органи внутрішніх справ універсальним органом дізнання. Вони зобов'язані приймати заяви і повідомлення про будь-які правопорушення та дозволяти

їх у порядку, встановленому кримінально-процесуальним законом.

Перевірка заяв і повідомлень про злочини, які не вимагають проведення оперативно-розшукових заходів, і дізнання, що проводиться в повному обсязі, доручаються дізнавача спеціалізованих підрозділів дізнання, що функціонують у складі міліції Служби громадської безпеки.

У той же час органи внутрішніх справ не повинні підміняти інший орган дізнання, до компетенції якого належить вирішення питання про порушення кримінальної справи і проведення дізнання з первинного матеріалу про злочин.

Командири військових частин і підрозділів, начальники військових установ та закладів УІС самі не здійснюють дізнання. Вони призначають дізнавачами найбільш підготовлених офіцерів та інших співробітників, контролюючи їх діяльність, стверджуючи (або не стверджуючи) основні рішення по кримінальній справі.

У такому ж порядку організовується дізнання і в інших органах дізнання, передбачених законом.

Нагляд за точним і неухильним виконанням законів органами дізнання здійснює прокуратура. Прокурор має право перевіряти кримінальні справи, що знаходяться у провадженні органу дізнання, давати по них обов'язкові для виконання вказівки. Прокурор також розглядає скарги на незаконні дії органу дізнання.

Суди також розглядають скарги на незаконне і необгрунтоване застосування органом дізнання заходи процесуального заходу (гл. 16 КПК).