Гаїті. Республіка Гаїті
Держава в Вест-Індії, займає західну частину острова Гаїті.
Територія - 27,8 тис. кв. км. Столиця - м.Порт-о-Пренс.
Населення - 7,3 млн. чол. (1998 р.); гаітійци - нащадки африканських рабів: негри (90%), мулати.
Офіційні мови - французька і креольський гаїтянський, на якому розмовляє 85% населення.
Релігія - формально близько 80% жителів - католики, але фактично переважна частина населення сповідує культ "вуду" (суміш традиційних африканських вірувань та християнства).
До появи європейців Гаїті було населене індіанцями-араваков. У 1492 р. острів був відкритий Колумбом і став Іспанії колонією. В кінці XVII ст. західна частина острова перейшла до Франції. У 1804 р. Гаїті в результаті революції рабів першою з латиноамериканських країн добилася незалежність. У 1844 р. східна частина острова (Санто Домінго) відокремилася від Гаїті, утворивши Домініканську Республіку. У 1957-1986 рр.. в країні правил кривавий режим сімейного клану Дювальє.
Державний устрій
Гаїті - унітарна держава. Адміністративно-територіальний поділ - 9 департаментів.
Діє Конституція 1987 За формою правління Гаїті напівпрезидентська республіка. Політичний режим - перехідний. У грудні 1990 р. відбулися перші в історії Гаїті вільні вибори Президента, але процес становлення демократичних структур у країні носить виключно важкий і нестійкий характер.
Законодавча влада належить двопалатної Національної асамблеї, що складається з Сенату (27 членів) і Палати депутатів (82 депутати). Сенатори обираються прямими загальними виборами строком на 6 років. Одна третина сенаторів переобирається кожні 2 роки. Палата представників обирається прямими загальними виборами строком на 4 роки.
Глава держави - Президент, що обирається загальним голосуванням терміном на 5 років. Він може бути переобраний лише один раз, з інтервалом не менше ніж 5 років після закінчення першого строку. Президент володіє в цілому типовими для глави напівпрезидентської республіки повноваженнями, зокрема може головувати на засіданнях Уряду, що у цьому випадку іменується Радою міністрів.
Виконавча влада належить Президенту та Уряду у чолі з Прем'єр-міністром. Відповідно до Конституції (ст.137) Президент повинен вибрати Прем'єр-міністра із числа членів партії парламентської більшості. За відсутності такої більшості Президент повинен вибрати Прем'єр-міністра, після консультації з головами палат Парламенту. У будь-якому випадку вибір Президента повинен бути затверджений Парламентом.
З схвалення Президента Прем'єр-міністр обирає свого членів Кабінету міністрів і повинен отримувати вотум довіри в Національній асамблеї на основі декларації спільної політики. Для цього потрібна абсолютна більшість обох палат. Якщо будь-яка з палат в процесі інтерпеляції абсолютною більшістю своїх голосів членів висловить недовіру міністру уряду, останній повинен бути звільнений з посади.
Правова система
Правова система Гаїті в цілому відноситься до романо-германської правової сім'ї і слід французькому зразку. Деякі галузі публічного права зазнали істотний вплив права США.
Становлення сучасної правової системи Гаїті відбулося незабаром після закінчення боротьби за незалежність шляхом прямої рецепції знаменитих наполеонівських кодексів. ГК Гаїті 1825 став історично першим з цивільних кодексів держав Латинської Америки. Він був уведений в дію на території країни французький 1804 ГК У 1826 р. він був доповнений Торговим кодексом, а в 1834-1835 рр.. введені в дію Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів Гаїті.
Гаїтянська КК 1835 за своєю структурою і змістом дуже близько відтворив французький Кримінальний кодекс 1810 Конституція 1987 р. (ст.20) закріпила повне скасування смертної кари. Передбачила суд присяжних у справах про насильницькі і політичних злочинах.
У той час як Конституція і КПК проголошують всі основні демократичні принципи кримінального судочинства, останні рідко реалізовуються на практиці з-за крайньої бідності та неписьменності населення, гостру нестачу коштів і кваліфікованих кадрів у судовій системі і т.д.
Конституція та Трудовий кодекс закріплюють право працівників на 8-годинний робочий день, об'єднання в профспілки, колективні переговори й на страйк. Проте трудове законодавство має досить обмежену сферу застосування, оскільки основна маса жителів займається натуральним сільським господарством.
Судова система. Органи контролю
Відповідно до Конституції (ст.173) судову владу здійснюють Касаційний суд (Cour de Cassation), апеляційні суди, суди першої інстанції, світові суди і спеціальні суди, число, склад, організація, робота і юрисдикція яких встановлюються законом.
Судді Касаційного суду і апеляційних судів призначаються строком на 10 лет. Судді судів першої інстанції призначаються на 7-річний термін.
Судді Касаційного суду призначаються Президентом Республіки зі списку, представленого Сенатом і містить по три кандидати на кожне суддівське місце. Судді апеляційних судів і судів першої інстанції призначаються зі списку, представленого асамблеєю відповідного департаменту; мирові судді призначаються зі списку, що складається комунальними асамблеями.
Військові суди мають юрисдикцію тільки у випадку вчинення військовослужбовцями військових злочинів і проступків, конфліктів між членами збройних сил або в разі війни.
Питання про конституційність законів, що виникли в конкретному судовому процесі, розглядаються Касаційним судом на її пленарному засіданні.
Поза загальної судової системи знаходиться Верховний суд аудиторів та адміністративних спорів (Cour Superieure des Comptes et du Contentieux Administratif) - незалежний і автономний фінансовий та адміністративний суд. Його рішення можуть бути оскаржені тільки до Верховного суду. Вищий суд обирається Сенатом у складі 10 членів і складається з 2 відділень: фінансового контролю і адміністративних спорів.
Конституція 1987 передбачає аналог інституту омбудсмана під назвою Служба захисту громадян (Office de la protection du citoyen). Голова цієї служби, іменований "Захисник громадян", вибирається консенсусом Президента Республіки, голови Сенату та головою Палати депутатів. Термін його повноважень становить 7 років і не може бути відновлений.