Ірак. Республіка Ірак

Держава в Південно-Західній Азії.

Територія - 434 тис. кв. км. Столиця - м. Багдад.

Населені - 22,43 млн чол. (1999) 75% - араби, більш 20% курди.

Офіційні мови - арабська і курдська.

Релігія - до 96% населення сповідають іслам.

Ірак - одне з найдавніших держав світу. З XVII ст. й до 1918 р. входив до складу Османської імперії. У 1920 р. мандат на управління країною отримала Великобританія. За англо-іракському 1930 договору Ірак був проголошений незалежною державою формально (1932 р.). 14 липня 1958 у країні було повалено монархію і проголошено республіку.

Державний устрій

Ірак - унітарну державу. Адміністративний поділ - 18 провінцій (мухафаз). Оголошено У 1974 р. автономія Іракського Курдистана.

За Тимчасової конституції, що набула чинності 16 липня 1970, Ірак проголошений "суверенної народної демократичної республікою". Основною метою Іраку оголошено "створення єдиного арабської держави і встановлення соціалістичного ладу" (ст.1).

За форми правління Ірак є республікою суперпрезидентської. Політичний режим - авторитарний.

Вищий орган державної влади - Рада революційного командування (СРК) голова якого одночасно є Президентом Республіки і верховним головнокомандуючим збройними силами (з липень 1979 - Саддам Хусейн).

СРК видає закони та інші акти, що мають силу закону, а також акти для застосування чинних законів, вирішує питання діяльності Міністерства оборони, державної безпеки, питання їх повноважень та структурної організації, оголошує часткову або повну мобілізацію в країні, оголошує війну та укладає мир, схвалює проект державного бюджету та інших фінансові документи, затверджує основні цифри цих документів, ратифікує міжнародні договори і угоди.

Однопалатний рада Національний (парламенту) у складі 250 депутатів, обираються на 4 роки на основі загальних і прямих виборів, наділений обмеженими повноваженнями. Він законопроекти розглядає, прийняті СРК, в протягом 15 днів і передає їх (у разі згодою) Президенту для опублікування. Національна рада може самостійно розглядати законопроекти, пропоновані для обговорення 1 / 4 загального складу, однак не можуть стосуватися військових і найдурніших а також питань громадської безпеки. Якщо Національна рада його членами схвалює запропоновані законопроекти, він у 15-денний строк передає їх у СРК. Вслучае схвалення СРК законопроекту, запропонованого Національною радою він передається Президенту для підписання. За згодою Президента парламент може викликати міністрів для дачі необхідних роз'яснень.

Глава держави - Президент Республіки. До 1995 р. він обирався СРК з числа членів останнього. Згідно з прийнятим у вересні 1995 поправками до Конституції Президент обирається на 7-річний термін на всенародному референдумі.

Відповідно до Конституції (ст.57) Президент охороняє незалежність країни її територіальну цілісність, внутрішню і зовнішню безпечність, захищає і права свободи всіх громадян; оголошує і скасовує надзвичайний стан згідно із законом; призначає та звільняє з посади віце-президентів Республіки і міністрів; призначає губернаторів, і всіх суддів вищих цивільних і військових посадових осіб, підвищує їх на посаді, відправляє у відставку, нагороджує орденами і присвоює військові звання; готує проекти державного бюджету та пов'язаних з ним незалежних бюджетів, стверджує остаточні цифри цих документів; готує за допомогою відповідних міністрів генеральний план економічного і соціального розвитку країни і передає його до Національної ради; укладає договори про надання позик; контролює діяльність основних галузей народного господарства; здійснює контроль і координацію діяльності міністрів; проводить переговори та укладає міжнародні угоди та договори; призначає, відкликає і приймає дипломатичних представників; здійснює помилування і смертні вироки стверджує; контролює дотримання конституції, законів, рішень, судових рішень і планів розвитку.

Президент може передавати деякі свої конституційні повноваження одному або декільком заступникам. Віце-президенти Республіки і міністри несуть відповідальність за свої дії перед Президентом, котрий може залучити їх до судової відповідальності за помилки, свавілля та зловживання владою.

Виконавча влада здійснюється Президентом, СРК та урядом. З травня 1994 р. С. Хусейн зайняв пост і Прем'єр-міністра.

Правлячій партією у Іраку є Партія арабського соціалістичного відродження (Баас).

Правова система. Загальна характеристика

В Іраку існує мішана система права, при якій особистий статус визначається конфесійних (для мусульман - мусульманським) правом, а більшість інших відносин регулюються законодавством, що відображає європейські правові традиції.

До 1918 р. на території Іраку застосовувалося право Османській імперії, яке в більшості галузей після 1840 слід було французькі зразки (див. розділ "Туреччина"). Англійські влади в період мандата (1920-1930 рр..) Не стали вносити кардинальних змін в правову систему Іраку, тому турецькі кодекси продовжували діяти вже в якості іракських. Лише у окремих галузях норми англійської права зайняли пануючі позиції (приміром, у кримінальному праві у зв'язку з введенням англійцями в 1918 р. Багдадського кримінального кодексу).

У 1940-1960 рр.. успадковані від Османської імперії кодексів і законів були поступово замінені більш сучасним національним законодавством. З приходом в 1968 р. до влади уряду партії Баас в країні проголошено курс соціалістичної орієнтації, в рамках якого проведена земельна реформа, видані нові закони про працю, соціальне забезпечення та ін Ірак націоналізував іноземні нафтові компанії, що діяли на його території.

Головним джерелом права Іраку є законодавство. До найважливіших актів відносяться: Цивільний кодекс 1951 р., Торговий кодекс 1984 р., Цивільний процесуальний кодекс 1969 р., Кримінальний кодекс 1969 р., Кримінально-процесуального кодексу 1971 р., Трудовий кодекс 1987 У питаннях особистого статусу мусульман застосовується Закон про особистий статус 1959 р. (зі змінами та доповненнями). Як субсидіарного джерела права застосовується мусульманська доктрина. В Іраку мають поширення відразу 3 школи мусульманського права: ханіфітського (серед арабів-сунітів), шафіїтського (серед курдів-сунітів) і джафарітская (серед арабів-шиїтів). Застосування права особистого статусу мусульман входить в юрисдикцію самостійних судів особистого статусу.

Цивільне та суміжні з ним галузі права

Цивільне право Іраку найбільш яскраво відбиває змішаний характер його правової системи.

Основним його джерелом є Цивільний кодекс, прийнятий в 1951 р. і набув чинності в 1953 р. Цей Кодекс містить норми, присвячені тільки права власності та зобов'язаннями. Грунтуючись на положеннях в цілому романо-німецького права, ГК 1951 закріпив у своїх статтях ряд положень шаріату: про зловживання правом, непередбачених обставин, оренду землі, переведення боргу та ін

Сімейні і спадкові відносини регулюються згаданого Закону про особисте статус, заснованим на мусульманському праві. При пробільними норм Закону повинні використовуватися "принципи мусульманського права", тобто висновки мусульмансько-правової доктрини. До представників немусульманського населення (християни, юдеям) застосовуються норми їхнього особистого права (канонічного або іудейського) у всіх випадках, за винятком спадкових відносин.

Спеціальними актами регламентуються також майнові права неповнолітніх та інших недієздатних осіб. Питання право - і дієздатності врегульовані, проте, в Цивільному кодексі.

Право власності регламентується ЦК Іраку визначення виходячи з його Тимчасової конституцією 1970 як "соціальної функції, що підлягає виконанню в межах встановлених соціальних цілей та державних програм відповідно до закону" (ст.16). Поряд із ГК важливе значення в цій сфері мають спеціальних законів. Основною з них є Закон про аграрну реформу 1970 Встановлені їм межі обсягу права приватної власності на землю залежать від родючості і способів зрошення, але кожному разі не можуть перевищувати 2000 га землі. Особливе значення надається праву власності на основні засоби виробництва, закріпленому не тільки в Кодексі, а й у Конституції. "Основні засоби виробництва безпосередньо використовувані центральними органами влади відповідно до вимог Генерального плану розвитку національного господарства є народної власністю (ст.13 Тимчасової конституції 1970). Заохочується, крім того, власність кооперативних організацій у всіх головних формах виробничій, споживчої і збутової. Оренда нерухомості регулюється Спеціальним законом 1979

У галузі торгового права у Іраку спочатку застосовувався османський Кодекс сухопутної торгівлі 1850, скопійований з французької Торгового кодексу 1807 р., а також османський Кодекс морської торгівлі 1864 Перший з них був замінений у 1943 р. власне іракським Кодексом. В даний час діє Торговий кодекс 1984 р., який визначає статус комерсанта, регулює торгові угоди, банкрутство, цінні папери та ряд інших питань. Крім того, прийнято Закон про організації торгівлі 1970 року, у відповідності з яким створено Раду з питань торгівлі, що визначає державну політику щодо виробництва і зовнішньої торгівлі.

Найважливіший джерело торгового права - законодавство про торговельні компаніях. В даний час діє Закон про компанії 1983 року, що визначає правове положення різного роду комерційних організацій: акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю, обмежених товариств і т.д.

Законодавство про інтелектуальну власності включає Закон про торговельні марках 1957, Закон про патенти і промислових зразках 1970, Закон 1959 (про оригінальні найменуваннях).

Чинне трудове право склався у період соціалістичної орієнтації. Ухвалені 1970 Трудовий кодекс відбив відбулися соціально-економічні перетворення, але одночасно посилив державний контроль над профспілками, врегулювання трудових конфліктів, страйками. Нині чинний Трудовий кодекс 1987 серйозно обмежує право на страйк, практику хоча страйку не допускаються під загалом кримінальних загрозою репресій. Право на колективні переговори не зізнається. До актів соціального законодавства відносяться Закон 1980 про соціальне забезпечення і Закон 1980 про захист неповнолітніх.

Першою норм кодифікацією о цивільному процесі, що діяв на території Іраку був османський Цивільного процесуального кодексу 1871 В даний час діє ГПК Іраку 1970 р.; він містить спеціальний розділу (книга IV), статті якого застосовуються виключно судами шаріатськими при розгляді справ особистого статусу. Норми ГПК регулюють провадження як за громадянським, тому і у торгових справах. Окремі його статті стосуються третейського розгляду. Прийнятий також Закон про виконання присуджень за цивільним і торговим справах 1980

Кримінальну право та процес

До 1918 р. на Ірак поширювалося кримінальне законодавство Османської імперії, запозичені ще у 1840 р. французький зразок (див. "Туреччина").

Це законодавство змінив "Багдадський кримінальний кодекс", введений англійськими окупаційною владою в Іраку в 1918 р. (набув чинності 1 січня 1919 р.). Він включав 330 статей, і випробовував значно більш глибокий вплив англосаксонського права, ніж французького.

У 1969 на базі старого Кодексу був прийнятий новий, проект якого почав розроблятися ще до переходу країни соціалістичний шлях. За структурою та утримання він в чому схожий з буржуазними кримінальними кодексами. 1969 Кодекс, як і 1918 КК, складається з 4 книг: загальні положення, злочини проти інтересів загальних, злочини проти особистих інтересів, дрібні правопорушення. Таким чином, КК 1969 виходить з романо-германської доктрини про розподіл права на приватне та публічне. Відповідальність за військові злочину передбачає Кримінальний кодекс Народної армії 1984 Крім цього джерелами іракського кримінального права є окремі закони і мають силу закону резолюції СРК. Всупереч нормам КК деякі акти, що встановлюють кримінальну караність діянь мають зворотну силу.

Одним з основних видів покарань у кримінальному праві Іраку залишається страта. Вона зберігається як обов'язкове чи альтернативне покарання за велике число кримінальних і політичних злочинів за КК 1969 р. і численним (які мають силу закону) резолюцій, прийнятих СРК. Вона передбачена, Зокрема, за проникнення в приміщення і крадіжку у воєнний час; умисне вбивство; дезертирство; зраду, саботаж з використанням зброї та вибухових речовин; підробку офіційних документів і економічну корупцію; публічне або скандальне образу Президента Республіки або його заступника, членів СРК , партії Баас, Національної ради або уряду.

Смертні вироки виконуються через повішення або розстріл, часто публічно. За повідомленнями спостерігачів, у Іраку кожен рік проводяться сотні страт.

Процес в Кримінальний будується в Іраку цілому за романо-германської моделі. Основним його джерелом є УПК 1971, розроблений за зразком УПК Франції 1958 Передбачає закон Хоча звичайні процесуальні гарантії (гласність розгляди судового, право на адвоката, право вироку й на оскарження ін) на практиці багато них не дотримуються. На думку міжнародних спостерігачів, у Іраку широко розповсюджені довільні арешти, катування обвинувачених, несправедливі судові процеси і позасудові розправи. Джерелами формування цих діяльності спеціальних судів безпеки і військових трибуналів, зазвичай розглядають справи за спрощеною процедурою без дотримання звичайних процесуальних гарантій. Зокрема право вельми обмежене користатися послугами адвоката, процеси майже завжди закриті, немає прав оскарження вироків, винесених Революційним судом і тимчасовими спеціальними судами.

З такої практикою контрастує законом передбачена важка процедура перевірки і затвердження смертних вироків. Рішення кримінальних судів, які винесли вирок, повинні автоматично протягом 10 днів передаватися для перевірки Касаційний в суд, навіть за відсутності скарги. Смертні Генеральної вироки повинні перевірятися колегія, що складається з усіх суддів Касаційного суду. Вироки, підтверджені Касаційним судом, передаються міністрові юстиції, яка посилає вирок для затвердження Президенту Республіки.

Судова система. Органи контролю

Тимчасова Іраку Конституція 1970 оголошує принцип незалежності суду і декларує гарантії кожного громадянина права на звернення до судових органів за захистом своїх прав. Передбачається, що організація органів та судових органів прокуратури регулюється спеціальним законодавством.

У перші роки після приходу до влади у Іраку ПАСВ діяв Закон про судової влади 1963, але в даний час питання організації та діяльності судових органів регулюються законом про судоустрій 1979 Відповідно до нього в країні сформувалася досить складна система судів, що включає: Касаційний суд, +7 апеляційних судів, суди першої інстанції, адміністративні суди, суди особистого статусу, кримінальні суди, суди з розгляду незначних злочинів, суди для неповнолітніх, Верховний і звичайні трудові суди , а також слідчі суди.

Вищій судовою інстанцією Касаційний суд є, який може засідати в повному складі (зокрема, при розгляді скарг на смертні вироки), розширеному складі (для розгляду спорів про юрисдикцію судів) або розглядати справи в палатах - громадянської, за особистим статусом, адміністративної та кримінальної . Апеляційні суди контроль за здійснюють роботою суден першої інстанції і судів особистого статусу. Кожен адміністративний суд діє в межах територіальної юрисдикції апеляційного суду. Суди першого інстанції і особистого статусу створюються в центрах провінцій і областей. На цьому ж рівні адміністративно-територіального ділення діє система судів з розгляду незначних злочинів. У кримінальні відміну від них суди створено в центрах провінцій. Суди для неповнолітніх застосовують Спеціальний закону 1983 року, що передбачає кримінальне покарання неповнолітніх. Трудові суди діють центрах провінцій і розглядають трудові суперечки. Їхній рішення бути можуть оскаржені до Верховного трудовий суд. Нарешті, слідчі суди створюються там, де діють суди першої інстанції та ведуть розслідування злочинів.

Поза суден рамками системи загальних перебувають спеціальні суди, що розглядають справи, пов'язані з безпеки держави. Головним із них є Революційний суд - постійна спеціальний суду, заснований в 1968 р. Він може виносити вироки у справах про злочини проти внутрішньої і зовнішньої безпеки держави і широкому колу інших злочинів. Процес в ній має вестися на основі Кримінально-процесуального кодексу 1971 р., але вироки, винесені цим судом, є остаточними і не підлягають оскарженню або касації. Спеціальний суд Киркука (ще один постійний спеціальний суд), заснований в 1974 р. для розгляду справ курдів, звинувачених у політичних злочинах, був скасований в серпні 1982 Його вироки не підлягали оскарженню.

Крім того, Рада революційного командування періодично створює тимчасові спеціальні суди безпеки за принципом ad hoc, розглядають справи певних груп обвинувачених (за такими злочинами як шпигунство, зрада, "антидержавна" діяльність). Розгляд справ у спеціальних судах зазвичай закрите.

Справи військовослужбовців розбираються постійними військовими трибуналами. Вищою інстанцією по відношенню до них є Військовий касаційний трибунал.

Система органів прокуратури та їх повноваження регулюються Закону про прокуратуру 1979 р., який покладає на органи дані дві основні функції: порушувати кримінальні справи і підтримувати державне обвинувачення в суді; наглядати за розслідуванням злочинів.