Конго. Демократична Республіка Конго (у 1971-1997

Держава в Центральній Африці.

Територія - 2,35 млн. кв. км. Столиця - м. Кіншаса.

Населення - 44 млн. чол. (1995 р.); понад 300 племен і народностей: лубу, конго, Руанда, азонда, бангі, тва та ін

Офіційний мова - французька.

Релігія - близько 40% - католики, 14% - протестанти 12% кімбангісти (афрохрістіанское релігійна течія) решта дотримуються традиційних вірувань і ісламу.

Ранньофеодальні держави на території Заїра склалися в XIV ст. У 1908-1960 рр.. Конго - колонія Бельгії. У 1960 проголошена незалежність республіки. У листопаду 1965 р. в країні в результаті військового перевороту до влади прийшов генерал Мобуту, потім став Президентом. У країні був встановлений режим "президентської монархії" а єдина дозволена партія - Народне рух революції (НДР) - оголошена вищим органом влади. У квітні 1990 р. Мобуту був змушений піти на відмову від однопартійної системи заявив про своєму залишення поста голови НДР погодився на проведення суверенної загальнонаціональної конференції за новим державному пристрою країни. У квітні 1994 чинний тимчасовий конституційний акт, перерозподіливши функції державної влади користь Вищої ради Республіки - перехідного парламенту і підконтрольного йому уряду; сам Мобуту залишався на посту Президента до нових виборів. У жовтні 1996 почалося збройне виступ опозиційних уряду сил під егідою Альянсу демократичних сил звільнення (АФДЛ) з вимогою негайного догляду Мобуту. На травні 1997 р. остаточно Мобуту режим упав під ударами військ АФДЛ.

Державний устрій

Формою правління Демократична Республіка Конго (ДРК) суперпрезидентської республіка. З травень 1997 від імені правлячого АФДЛ проголошений черговий перехідний період в 2 роки, в рамках якого вся повнота законодавчої та виконавчої влади належить Президенту - главі держави та Уряду. Він же є головнокомандувачем збройними силами. Створено Конституційна комісія по виробленню нового Основного закону Республіки. У процесі створення знаходиться Конституційні збори, яке поряд з твердженням тексту конституції буде наділене деякими законотворчими функціями до проведення президентських і парламентських багатопартійних виборів.

Політичний режим - авторитарний. З приходом до влади АФДЛ діяльність політичних партій припинена; на 1999-2000 рр.. намічалося проведення виборів, однак з даними на грудень 2002 р. вони і так не відбулися.

Правова система

Конго має змішану правову систему. Цивільний і Кримінальний кодекси засновані на бельгійському (тобто романо-німецькому) і, меншою мірою, африканському звичайному праві. Це поєднання в тій або іншій пропорції спостерігається та в інших галузях. Основи правової системи країни, закладені в колоніальний період (1908-1960 рр..), Лишаються в силі, незважаючи на величезну кількість актів незалежної держави, які внесли зміни і доповнення у колоніальне законодавство.

Основними джерелами права є законодавчі та інші нормативні правові акти. В умовах республіки суперпрезидентської переважають президентські декрети із силою закону (з 1972 р. будь-яке висловлювання президента Мобуту офіційно розглядалося як що має силу закону). У той же час з-за пробільними багатьох галузей конголезького законодавства судові прецеденти також грають значну роль. Традиційно велике значення мають звичаї.

Цивільне право Конго склалося у період бельгійського панування, коли була здійснена часткова рецепція бельгійського цивільного права, заснованого на ГК Франції (див. "Бельгія"). В області шлюбно-сімейних і деяких інших особистого статусу відносин пріоритет зберігся за африканським звичайним правом.

У як основне джерело цивільного права до сих пір застосовується Цивільний кодекс колоніального Конго, що представляє собою серію декретів, виданих в період з 1885 по 1953 р. і поширених на бельгійську підмандатної території Руанда-Урунді. У незалежному Заїрі був частково замінений Майновим кодексом 1973

ГК Конго відрізняється простотою і адаптованість до місцевих звичаїв. Перша книга присвячена особистому та сімейного права (Декрет 1895 р.). Її положення в основному відтворюють відповідні норми французького Кодексу Наполеона 1804 Друга книга (1912) присвячена власності й інших речових прав. Грунтуючись на принципах ГК Франції, містить вона вже чимало відмінностей, зі йшли як закордонного, й так місцевого правового досвіду. Закон 1973 оголосив всю земельну нерухомість невідчужуваною власністю держави, знищивши таким чином приватну власність на землю. Третья книга (1888) охоплює зобов'язальне право.

В 1987 р. у родинне законодавство були внесені зміни, дозволити жінкам успадковувати майно чоловіка, розпоряджатися власними речами, а також вимагати поділу спільного майна у разі розлучення. Однак ці норми рідко застосовуються на практиці, особливо коли звичайне право передбачає зворотне. Зокрема, згідно з звичаєвим правом рішення про долю майна покійного чоловіка приймають його родичі.

Комерційний кодекс Конго складається з більше ніж 25 законодавчих актів, промульгірованних з 1887 по 1973 р. (надалі він також змінювався і доповнювався). Економічний законодавство протягом 1960-1990-х рр.. був орієнтований на заохочення приватної підприємництва та іноземних інвестицій.

ГПК (Декрет 1960) є старе бельгійське законодавство 1886 з деякими поліпшеннями відбивають прогрес французького права і досвід місцевого прецедентного права.

У період незалежності в Заїрі здійснена серйозна ломка бельгійського колоніального законодавства про працю, мав відкрито реакційний характер. Деколонізація законів була розпочата ще прогресивним урядом Патріса Лумумби (ордонанс про свободу коаліцій 1960 р.). Проте встановлення в країні прозахідного авторитарного режиму зумовило суперечливий характер наступних змін у законодавстві, хоча і боротьба крупних профспілок численні страйки сприяли появі низки демократичних норм (наприклад, декрети про колективні договори 1963 р., про трудові договори 1965 р.). Але 1966 країні були заборонено страйку, профспілкові чимало лідери арештовано. КЗпП 1967 тільки об'єднав законодавчі норми без будь-якої їх демократизації. З початком політичної лібералізації в 1990 р. дозволений діяльність незалежних профспілок і визнано право на страйк (після тривалих арбітражних процедур).

Основним джерелом кримінального права є КК Конго ДРК 1888-1889 рр.. в редакції 1940 р. який значною мірою побудований на основі КК Бельгії 1867 мало відмінного від французького Кримінального кодексу 1810

КК Конго складається з Загальної та Особливої чистий. Загальна частина (42 статті) розбита на 9 глав: про покарання, про відшкодування збитків, об обтяжуючих обставин про сукупність злочинів, про участь кількох осіб в одному злочині, про визначення злочину і покарання, про умовне звільнення, про умовне засудження. Особлива частина (159 статей) ділиться на вісім розділів, які своєю чергу складаються із глав. Розділ першому присвячений відповідальності за злочини проти осіб, другі - проти власності, третіми - проти віри четвертий проти громадського порядку, п'ятий - проти громадської безпеки шостий - проти порядку в родині, сьомий - проти посягання на права гарантовані особливим особам, восьмий -- проти замахів на безпеку держави.

Кримінальний процес регулюється УПК 1959, також заснованим на бельгійському праві та Кодексом військової юстиції. Формально Кодекс гарантує право швидкий на публічний процес, презумпцію невинності, допомогу адвоката на всіх стадіях. Закріплені права на апеляційне оскарження обвинувального вироку, крім справи про національну безпеку, збройному пограбуванні та контрабанді, підсудні Суду державної безпеки, і справи, розглянуті спеціальними військовими трибуналами. Передбачає Закон призначає суд за державний рахунок адвоката у справах, що тягне смертну кару, і по всіх справах, що розглядаються у Верховному суді.

За умов політичного хаосу, відсутності конституційних інституцій, розгулу корупції та злиднів жоден з демократичних стандартів правосуддя у країні не дотримується. Більшість населення країни неграмотно і не має жодного поняття про свої конституційні права.

Судова система. Органи контролю

ДРК успадкувала від колоніального періоду дуалістичну судову систему, включає цивільні суди і суди звичайного права. Ухвалені 1968 Кодекс судової організації і компетенції передбачав усунення судів звичаєвого права (заміну їх світовими судами, у яких професійні юристи повинні були прийти на зміну суддям з племінної знаті). Магістратура була чітко розділена на прокуратуру і суди.

Остання за часом постійна Конституція 1974 встановила систему судів, яка значною ступеня зберігалася наприкінці 1990-хгг. Вона включала Верховний суд в Кіншасі, три апеляційних суду в Кіншасі і двох найбільших провінційних містах (кожен з яких мав юрисдикцію на кілька провінцій), регіональні суди (tribunaux de grande instance) в кожній з провінцій і Кіншасі, а також велика кількість міських і сільських субрегіональних суден із юрисдикцією, що охоплювала основну масу злочинів. У 1987 р. було оголошено про створення системи судів для неповнолітніх, хоча ця план не був повністю реалізований. Крім того, був створений Суд державної безпеки, що розглядає справи про злочини, що зачіпають питання національної безпеки, для збройних пограбуваннях та контрабанді. Справи Військові суди розглядають військових, а в період дії надзвичайного стану та збройних конфліктів - і справи цивільних осіб.

Протягом всіх незалежність років суди знаходилися конголезькі під повним контролем Президента і його адміністрації. Президент Мобуту зміщується і призначав суддів на власний розсуд. Останні були автоматично членами правлячій партії НДР і були офіційно зобов'язані неухильно виконувати всі вказівки її. Рада магістратури, що керує суддівським співтовариством, є одним з органів Уряду і список очолює Президент Республіки.

Відразу після оголошення незалежності Конго в 1960 р. країну покинули все бельгійські судді та інші юристи, залишивши молода держава практично без юридичних кадрів. Положення в цій сфері залишалося тяжким і через 40 лет. Через брак кадрів не був виконаний Закон 1978 про створення на місцях світових судів. До всьому іншому ДРК вже років 30 вважається одним з найбільш корумпованих держав у світі. Тому більшість населення вважає за краще звертатися за правосуддям до племінним вождям і старшим, формально давно таким, що втратив судові повноваження.

Робляться з 1990 р. спроби державно-правових реформ мають на меті відновити конституційну незалежність судової влади.