Люксембург. Велике Герцогство Люксембург
Держава в Західній Європі.
Територія - 2,6 тис. кв. км. Столиця - м.Люксембург.
Населення - 441 тис. чол. (1998 р.).
Офіційні мови - французька, німецька, люксембурзький.
Релігія - католицизм.
З I ст. н.е. у складі римській провінції Бельгіка. У VII ст. територія країни включена до складу Франкської держави. У 963 р. утворилося самостійне графство Люксембург, в XIV ст. - Герцогство Люксембург. Надалі знаходився під владою різних європейських держав. У 1815 р. створено Великое Герцогство Люксембург. Сучасні межі країни встановлені в 1839 р. Лондонським договором.
Державний устрій
Люксембург - унітарну державу. Країна розділена на 3 округи, округи, у свою чергу, - на кантони. Представницьких органів в цих адміністративних одиницях немає, і функції місцевої адміністрації виконуються вищими посадовими особами, що призначаються Урядом: в округах - комісарами, в кантонах - бургомістрами.
Чинна Конституція Люксембургу прийнята 17 жовтня 1868 З тих пір в неї було внесено істотні зміни. Так, у 1919 р. було встановлено, що суверенна влада виходить від народу, анульовані всі секретні договори, введено загальне виборче право на основі пропорційного представництва. У 1948 р. було суттєво розширено список демократичних прав і свобод громадян Люксембургу. Зокрема, нові проголошувалися соціально-економічні свободи. Декларація про перегляд Конституції от 29 квітня 1954 надала Уряду право при бажанні відмовитися від частини національного суверенітету і передати його так званих наднаціональних органів. "Здійснення прерогатив - було записано у законі, - наданих Конституцією законодавчої, виконавчої і судової влади, може бути тимчасово покладено на установи міжнародного права". 1868 оголосила Конституція Герцогство Люксембург Велике конституційною монархією.
Главою держави є Великий герцог. Повноваження його були досить великі. Однак поправки до Конституції, внесені 1919 р., істотно урізали його права. Великий герцог представляє країну в зовнішніх зносинах, укладає міжнародні договори, має право за згодою парламенту оголошувати війну і укладати мир. Він призначає і звільняє урядовців. Певною мірою він бере участь у здійсненні законодавчої влади шляхом реалізації свого права законодавчої ініціативи, затвердження та оприлюднення прийнятих законів. Великому герцогові належить також низку прав відносно парламенту. Він відкриває і закриває сесії може відкласти його засідання, а за необхідності - скликати надзвичайну сесію; він вправі розпустити парламент. Великий герцог призначає міністрів. Йому також належать повноваження судові деякі.
Законодавча влада здійснюється парламентом Люксембургу Палатою депутатів. Це представницький однопалатний орган, який обирається строком на +5 років шляхом загальних виборів на основі пропорційного представництва. У складі Палати депутатів членів 60. Головна її функція - прийняття законів. Процедура прийняття законів наступна: перш ніж поставити на голосування той чи інший законопроект, Палата депутатів повинна направити його для розгляду в спеціально створені секції. Після того, як члени секції дадуть свій висновок, законопроект виноситься на голосування. У разі ухвалення закону Палатою депутатів він має затвердити Великим герцогом і підписаний міністром, компетенції якого відноситься. За загальним правилом закон вважається набрало чинності через три дня після його опублікування.
Уряд Люксембурга здійснює виконавчу владу, формально приналежну Великому герцогові. Фактично воно проводить всю внутрішню і зовнішню політику. Уряд складається з голови, який іменується Державним міністром і міністрів. Уряд повинен містити принаймні з 3 осіб. Члени Уряду не можуть бути депутатами парламенту. Кожен міністр зазвичай керує декількома міністерствами. За свою діяльність Уряд відповідає перед Палатою депутатів.
З метою надання допомоги Уряду державою створений інститут радників Уряду.
У структурі державних органів Люксембургу вельми помітну роль грає Державний рада. У його складі вищі посадові особи суду і прокуратури і найбільш високопоставлені чиновники. Члени Ради призначаються Великим герцогом довічно, однак він вправі відсторонити їх посади, вказавши мотиви свого рішення. Найбільш важливі функції Ради - розгляд та обговорення законопроектів і адміністративна юрисдикція. Будь-який законопроект, перш ніж він надійде в Палату депутатів, має бути розглянуто Державною радою. Рада висловлює свою думку щодо законопроекту і передає його Великому герцогу, що у свою чергу направляє проект в Палату депутатів. Державний рада не тільки має право висловити свою думку щодо законопроекту, йому також належить право відкладеного вето. Державний рада є вищим органом з розгляду адміністративних справ: він розбирає скарги на дії посадовців застосовує дисциплінарні покарання до держслужбовців, розглядає адміністративні спори.
Правова система. Загальна характеристика
Люксембург належить до романо родині-правової німецької. Його сучасна правова система основних рисах склалася після утворення самостійної держави (1815). Істотний вплив на розвиток права та судовій системи зробили історичні конкретні умови, що передували отриманню Люксембургом незалежності, а також пізніші події в історії держави: у 1794-1814 рр.. територія країни була окупована Францією, і на ній діяли французькі закони; довгі десятиліття Люксембург був пов'язаний митними та іншими союзами з Бельгією або німецькими державами; в 1815-1890 рр.. перебував в особистій унії з Нідерландами; з 1948 р. він входить разом з Бельгією і Нідерландами в економічне об'єднання Бенілюкс. Після утворення самостійного держави Люксембурзі продовжували діяти Цивільний кодекс Наполеона 1804 і інші французькі кодекси. Лише з часом деякі з них були замінені новими законодавчими актами, часто, але, орієнтованими на ті ж французькі кодекси. Правові відносини Люксембурзі регламентуються не тільки прийнятими парламентом законодавчими актами, але і постановами, видаваними Великим герцогом гаразд делегованого законодавства.Цивільне та суміжні з ним галузі права
Гражданский кодекс Наполеона продовжує діятиме в Люксембурзі, причому тут він піддався навіть меншою виправлень і доповнень, ніж у самій Франції. Це відноситься, зокрема до положенням про шлюб, родині, успадкуванні тощо Лише нормах, регулюючих питання рухомого майна, кредиту і деякі інші, люксембурзький законодавець відвернеться його первісних положень. Також продовжує діяти Люксембурзі Торговий кодекс Франції 1807 За деяких винятком розділів, що не піддалися-скільки небудь помітних змін, більшість його положень, як і у Франції, було з часом досить істотно перетворено. Зокрема починаючи виданий з 1915 р. ряд законів, що регулюють діяльність акціонерних громад, які складалися під явним впливом бельгійського законодавства. Водночас люксембурзькі закони з питань діяльності сільськогосподарських кооперативів (1900 1915 1945) визнаються абсолютно самостійними. Мало того вони надали відоме вплив на право інших держав. У 1973 р. проведена істотна реформа всього законодавства про компанії. Досить великий розвиток вже в XX ст. у країні одержало соціальне законодавство. У 1901-1911 рр.. введено страхування від хвороб, що від нещасним випадкам на виробництво, виплата пенсій по інвалідності та за старості, у 1921 р. - виплата (протягом деякого часу) допомог при "вимушеною безробіття" для декого професійних груп, згодом поступово розповсюдилася на більш широкі верстви населення . У 1925 р. вийшов з соціального страхування Кодекс. Трудові відносини службовців приватних установ регулюються особливим законом 1919 р. (з подальшими змінами 1937, 1962 р. і ін.). У 1945 видано Указ Великого герцога про заснування національної погоджувальної служби, наглядає за укладенням та виконанням колективних трудових договорів, а 1965 виданий Закон про колективні трудових договорах, докладно регулюючий всі зв'язані цим питання. Закон про індивідуальні трудових договорах 1980 вимагає, щоб звільнення працівника було "справедливими", а не довільним. Закон про колективні звільнення 1982 вводить їх узгодження з органами робочого представництва на підприємства. У 1987 р. законодавчо встановлена єдина система пенсійного забезпечення, що охоплює не тільки найманих працівників, а й ремісників, торговців, що бізнесменів та фермерів.
Останніми роками в Люксембургу вжити рішучих законодавчих заходів з охорони навколишнього середовища. У 1980 р. видано Закон про усунення відходів, направлений на запобігання шкідливим впливів на підгрунтя, флору і фауну, на попередження псування ландшафту, забруднень повітря і води, на боротьбу з шумами та іншими шкідливими впливами на організм. У 1982 - закон про захист природи і природних ресурсів в розвиток якої в 1986 р. видано постанову Великого герцога про поліпшення природного середовища й структури лісів.
Кримінальне право та процес
Кримінальний кодекс Франції 1810 діяв в Люксембурзі протягом декількох десятиліть. Йому на зміну в 1879 р. була введена бельгійський КК 1867 (див. розділ "Бельгія"), оскільки було визнано, що в силу подібності правових і судових систем, мовної та культурної спільноти і т.п. саме Кодекс Бельгії може в країні бути сприйнятий з найменшими витратами. У його текст були внесені лише невеличкі виправлення пов'язані головним чином, до установ, у яких відбуває позбавлення волі. Доповненнями Важливими на КК 1879 слугують Закону про умовне засудження 1894 р. (із змінами 1952 р. і подальшими) і Закон про захист неповнолітніх 1971
Кримінально-процесуальне законодавство Люксембургу, спочатку відтворювали УПК Франції 1808 неодноразово піддавалося змінам. Серед найважливіших доповнень до нього - Закон про попередньому ув'язненні 1877 і Закон про організацію судів 1885
Страта в Люксембурзі була скасована в 1979 р. Фактично ж смертні вироки не виконували з 1949 р.
Судова система. Органи контролю
Система загальних судів в країні очолюється Верховним судом правосуддя. Він функціонує або як апеляційного суду (у складі 5 суддів), який розглядає скарги на постанови окружних судів, винесені за першої інстанції у цивільних, торговим та кримінальних справах, або як касаційного суду (у складі 7 суддів), який розглядає в останній інстанції скарги з питань права на вироки і вирішення всіх судів. Для розгляду справ про найбільш серйозних кримінальних злочинах скликається суд Ассісі, що складається із 2-3 членів Верховного суду і 3-4 (всього має бути 6 суддів) членів окружних судів. Для визнання підсудного винним необхідно щонайменше 4 голосів. Суд Ассісі формується головою Верховного суду на певний час.
У країні є два окружних суду (при розгляді кримінальних справ вони іменуються "виправні трибунали") в містах Люксембурзі та Дікірху. Вони слухають у першій інстанції справи про кримінальні злочини середньої тяжкості, усі цивільні та торговельні справи, за винятком малозначних, а також розглядає апеляційні скарги на постанови, винесені світовими суддями. (Суди присяжних існували в Люксембурзі лише порівняно короткий час, у 1848-1868 рр.., Для розгляду кримінальних справ про політичні злочинах та про порушення законів про друк.)
Нижче ланка судової системи Люксембургу - світові суди. Вони одноосібно розглядають справи про малозначні злочини, які караються НЕ суворіше ніж 7 днями арешту (у такому як вони іменуються "трибунали поліцейські"), суперечки з цивільного і торгового права з невеликими сумами позову, а також виконують деякі інші функції (накладання та зняття арешту на майно, захист інтересів недієздатних тощо).
З метою вирішення конфліктів між роботодавцями та працівниками напередодні Другої світової війни були засновані три примирливі комісії, що складаються кожна з мирового судді (голови) і 2 засідателів представників, що беруть участь в конфлікті. Є також різні трибунали, що розглядають суперечки з питань соціального страхування, адміністративні справи та ін
Особливе місце в системі судових установ займає Юридичний комітет Державної ради. Його складають 7 членів цієї ради, обов'язково мають ступінь доктора права. Комітет є найвищим органом адміністративної юстиції в країні і розглядає скарги як на рішення нижчих судів, так і у випадках передбачених законом безпосередньо на рішення адміністративних органів (парламентські і муніципальні вибори, податкове обкладання, закриття "небезпечних" установ і т.п.). Можливість обговорення в судах питання щодо конституційності законів з відомих правил практично виключена.
Всі судді в Люксембурзі призначаються довічно Великим герцогом і можуть бути зміщені зі своїх посад тільки за вироком суду.
З 1 жовтня 1997 в Люксембурзі існує Конституційний суд, який вирішує шляхом прийняття постанов питання відповідності законів Конституції. До Конституційного суд може звернутися в преюдиціальним порядку будь суду для перевірки конституційності законів (крім законів про ратифікацію міжнародних договорів).
Розслідування справ про кримінальні злочини провадиться або слідчими суддями, що входять до складу окружного суду, або поліцейськими службами під наглядом Генерального прокурора. Звинувачення в поліцейській трибуналі підтримується комісаром поліції або бургомістром або його заступник. В окружному суді (виправному трибуналі) звинувачення підтримує державний прокурор чи його заступник, а у Верховному суді - генеральний прокурор небудь один з двох його заступників, які носять звання генерального адвоката. Захист обвинувачуваного в кримінальному процесі та інтересів сторін у цивільному судочинстві здійснюють обличчя, допущені до виступів в суді як адвокатів-повірених. Вони повинні мати вищу юридичну освіту, пройти 3-річну стажування і скласти відповідні іспити. Передбачено надання безкоштовної юридичної допомоги незаможним.