Мавританія. Ісламська Республіка Мавританія

Держава на північному заході Африки.

Територія - 1030,7 тис. кв.км. Столиця - м.Нуакшот.

Населення - 2,6 млн.чол. (1999 р.); арабо-бербери - понад 80%, решта - негроїдні народи (Тукулер, пель, Волоф, бамбара та ін.)

Офіційна мова - арабська.

Державна релігія - іслам суннітського толку.

У VII ст. на територію сучасної Мавританії вторглися арабські завойовники, насильницьку ісламізацію що проводили населення. У XIII-XV вв. в результаті другого нашестя арабські племена встановили свою гегемонію над ісламізувати берберами-кочівниками (маври) і негроїдними племенами півдня країни. У 1814 р. Франція закріпив за собою мавританському узбережжі, а в 1920 р. оголосила Мавританію своєї колонією у складі Французької Західної Африки. У 1960 р. проголошена незалежність країни.

Державний устрій

Мавританія - унітарну держава. Адміністративно-територіальний розподіл - +12 провінцій (вила), очолюваних вали (губернаторами), столичний автономний округ (на правах ВІЛАЙЯТ).

Діє Конституція 1991 р., складена в значній мірі за зразком Конституції Франції 1958 р. За формою правління Мавританія напівпрезидентська республіка. Політичний режим - ліберальний. 1960-1978 В рр.. в Мавританії однопартійна система існувала, в 1978-1990 рр.. правил військовий режим. Із 1991 р. почалася демократизація країни, проголошені багатопартійність і свобода преси. Після проведення президентських і парламентських виборів в 1992 р. закінчено перехід до цивільного правління.

Законодавча влада здійснюється двопалатним Парламентом, складаються асамблеї з Національної (нижня палата) і Сенату (верхня палата). У Національну асамблею входять 79 депутатів, що обираються загальним прямим голосуванням строком на років 5. Сенат складається з 56 сенаторів, що обираються шляхом непрямих і таємних виборів главами місцевих органів влади терміном 6 років. Частина сенаторів переобирається кожні два роки. Президент Республіки після консультації з Прем `єр-міністром і головами палат може оголошувати про розпуск Національної асамблеї. Законодавчі повноваження Парламенту суворо обмежені встановленими Конституцією колом питань, за межами якого регулювання здійснюється президентськими декретами в порядку регламентарної влади. Крім того, Парламент може делегувати законодавчі повноваження уряду.

Глава держави - Президент, обираний загальним прямим голосуванням терміном 6 років; може переобиратися неодноразово.

Виконавча влада здійснюється урядом на чолі з Президентом Республіки. Президент призначає Прем'єр-міністра, а за рекомендацією останнього - інших міністрів. Прем'єр-міністр під контролем Президента визначає політику уряду, а також розподіляє завдання серед міністрів, направляє і координує роботу уряду. Для прийняття найважливіших рішень Президент скликає Раду міністрів та головує на ньому.

Прем'єр-міністр міністри і відповідальними Республіки Президентом та перед Національної асамблеї. Вотум недовір'я або відмова у довірі Національної асамблеєю тягне за собою відставку уряду.

Правова система

Правова система Мавританії носить змішаний характер: більшість галузей законодавства засновані на французьких кодексах і законах, а питання особистого статусу (правоздатність, шлюб, розлучення, спадкоємство) і деякі інші регулюються мусульманським правом. Позиції останнього особливо посилились у країні в 1970-1980-і рр.., Особливо у сфері законодавства і кримінального судочинства.

У першому після роки незалежності в Мавританії зберігали силу кодекси французькі. На початку 1970-х рр.. країні були прийнято власні Трудовий, Кримінальний, Кримінально-процесуального та ряд інших кодексів.

У 1980 уряд офіційно оголосило шаріат діючим правом громадянського обороту, виключаючи деякі так звані сучасні відносини (корпоративні, транспортні тощо). Проте майнові відносини і раніше регулюються рамках ісламських принципів Цивільним кодексом Мавританії, складеним за зразком французького ГК 1804

Економічний законодавство направлено на заохочення приватної підприємництва та залучення іноземних інвестицій. Правовий режим останніх встановлює Інвестиційний кодекс 1989 З 1990 р. здійснюється програма приватизації.

Протягом сторіч у Мавританії існувала система кланово-племінного землеволодіння, де донедавна використовувався рабська праця (останній закон про заборону рабства виданий 1980 р.). У 1983 прийнятий Закон про аграрну реформі, передбачає наділення землею безземельних сільських жителів.

Основним джерелом трудового права є Трудовий кодекс 1963 Конституція і трудове законодавство закріплюють право на об'єднання в профспілки, колективні переговори і страйк.

У Мавританії немає власного юридичної освіти, всі юристи готуються у Франції, Тунісі або Сенегалі.

Кримінальне право та процес

З 1970-х рр.. в сфері кримінальної законодавства і правосуддя стали істотно підсилюватися позиції мусульманського права. У травні 1980 р. було прийнято закон про створення Спеціального кримінального суду, який отримав право розглядати справи про злочини проти громадян і виносити рішення на основі малікітского толку мусульманського права про ампутацію руки за крадіжку, а також смертні вироки в порядку кісаса. Вже вересні 1980 вказаний суд, розглянувши справу про крадіжку, засудив трьох обвинувачених до ампутації руки. Приговор було виконано публічно.

У 1983 р. в Мавританії був прийнятий новий Кримінальний кодекс, що змінив 1972 КК Як і попередній, він значною мірою грунтується на зразку КК Франції 1810, але містить багато положень мусульманського деліктного права.

УК 1983 передбачає страту за численні злочини проти особистості і держави. Мусульмани можуть бути засуджені до страти за віровідступництво без каяття а деяких випадках - за подружню невірність, гомосексуалізм і згвалтування. Смертні вироки, винесені Спеціальним кримінальним судом, виконуються через закидання каменями або відсікання голови.

За деякі злочину за мусульманським праву (наприклад вживання алкоголю) передбачені тілесні покарання (порка).

Норми мусульманського права застосовуються також у галузі кримінального процесу, коли розглядаються справи про злочини з мусульманського права. За загальним правилу суд повинен перевірити законне затримання протягом 48 годин з моменту арешту або затримання.

Судова система. Органи контролю

Згідно з Конституцією, Президент Республіки є гарантом незалежності судової владі. Йому допомагає Вища рада магістратури (ВРМ), в якому Президент головує. До складу ВСМ входять також голова і старший віце-голова Верховної суду, міністр юстиції, 3 магістрату і представники палат парламенту. ВСМ розглядає питання щодо призначення, просуванні на службі і дисциплінарної відповідальності суддів і прокурорів була.

Існує єдина система судів, включає суди нижчого, середнього і вищого рівнів.

53 районних суду, що складаються з голови і двох суддів інших, які мають мусульмансько-правова освіта, розглядають шлюбно-сімейні, спадкові і невеликі цивільні справи. 13 обласних судів виступають в якості апеляційної інстанції по відношенню до районних судів, а також розглядають по першої інстанції інші цивільні і невеликі кримінальні справи. 3 трудових суду, що складаються з голови і двох засідателів (поодинці від роботодавців та працівників), є заключною інстанцією при розгляд трудових спорів.

На середньому рівні 3 є апеляційних суду, кожен з яких у складі 2 палат (цивільно-комерційної і змішаної) слухає апеляції на рішення обласних судів і розглядає по першій інстанції справи про серйозні злочини.

На чолі судової системи коштує Верховного суду, головою якого призначається на термін 5-річний Президентом.

Конституційний контроль здійснює Конституційну раду (КС), що складається з 6 членів, 3 з яких призначаються Президентом, головою 2 Національної асамблеї і один - головою Сенату. Термін повноважень членів КС становить 9 лет без права повторного призначення. Конституційний контроль має попередній характер. Слідкує також за КС дотриманням законності при виборів та проведення референдумів.

За рамками спільної судової системи перебуває і Високий суд правосуддя, який має виключне право судити в порядку імпічменту Президента Республіки, а також членів уряду. Високий суд складається з членів, обраних з його середовища (у рівному зокрема) Національною асамблеєю і Сенатом.