Придністровська Молдавська Республіка

Держава в південно-східній частині Європи.

Територія - 4163 кв.км. Столиця - м. Тирасполь.

Населення - 660 тис. чол. (2000 р.); молдаван - 256 тис. чол., Росіян - 201 тис. чол., Українців - 157 тис. чол., Болгар - 17 тис. чол., Гагаузів - 4 тис. чол.

Державні мови - молдавська, російська, українська.

Релігія - православ'я.

У I тис. н.е. Придністровські землі були освоєні слов'янами і увійшли до складу Давньоруської держави. Після його розпаду - у складі Російсько-литовської держави, з 1569 р. - Речі Посполитої. Південне Придністров'ї перебувало під владою Кримського ханства. Наприкінці XVIII ст. Придністровські землі приєднані до Росії і аж до Громадянської війни 1918-1920 рр.. входили до її складу як частина Новоросії. На початку 1920-х рр.. цей регіон увійшов до складу Української РСР, в той час як Бендери і територія Бессарабії від Дністра до Прута (1918 р.) - до складу Румунії.

У 1924 р. лівобережжя Дністра, де зосередилося багато біженців з Бессарабії і здавна проживали молдавани, стало автономною республікою у складі УРСР. У даній якості вона проіснувала до 1940 р., коли на більшій частині Бессарабії була утворена Молдавська РСР, до якої відійшли і придністровські райони ліквідованої тоді ж автономної республіки.

Загострення міжнаціональних відносин в Молдові в 1989-1990 рр.. привело до фактичного розколу цієї держави. 2 вересня 1990 Другий надзвичайний з'їзд народних депутатів усіх рівнів Придністров'я, грунтуючись на результатах районних референдумів, проголосив створення суверенної Придністровської Молдавської Радянської Соціалістичної Республіки в складі оновленого Союзу РСР (з 5 листопада 1991 Придністровська Молдавська Республіка (ПМР). 1 грудня 1991 на території ПМР проведений референдум, 97,7% учасників якого висловилися за незалежність республіки.

Державний устрій

Придністровська Молдавська Республіка - унітарна держава. Адміністративно-територіальний розподіл - 4 міста та 5 районів.

Діюча Конституція України прийнята на референдумі 24 грудня 1995 і підписана Президентом ПМР 17 січня 1996 За формою правління ПМР президентська республіка (до конституційної реформи 2000 республіка змішаного типу). Політичний режим - демократія в процесі становлення.

Законодавча влада. Представницьким і єдиним законодавчим органом державної влади є Верховна Рада ПМР. 21 червня 2000 до Конституції ПМР 1996 внесені корективи, які замінили двопалатну структуру Верховної Ради на однопалатний.

Верховна Рада ПМР складається з 43 депутатів, що обираються громадянами Республіки на основі загального рівного і прямого виборчого права при таємному голосуванні. Вибори депутатів Верховної Ради здійснюються на основі мажоритарної виборчої системи (відносної більшості) по виборчих округах, що утворюються на території ПМР. Термін повноважень Верховної Ради - 5 років. З 2000 р. Конституція не передбачає процедур його дострокового розпуску.

Верховна Рада ПМР правомочна розглядати і вирішувати всі питання, віднесені Конституцією до законодавчого регулювання і до виконання його контрольних функцій. Крім прийняття законів, він, зокрема: встановлює республіканські податки і збори, перелік місцевих податків і зборів, ухвалює рішення щодо грошової емісії; розглядає і затверджує республіканські програми економічного, соціального та культурного розвитку, приймає бюджет; вирішує питання адміністративно-територіального устрою і ратифікує і денонсує міжнародні договори ПМР.

Верховна Рада видає правові акти: про затвердження указів Президента про введення воєнного, надзвичайного стану; з питань війни і миру; про оголошення амністії; про затвердження концепції внутрішньої і зовнішньої політики, національної безпеки ПМР і її військової доктрини; про проведення на території ПМР референдуму або всенародного обговорення найбільш важливих питань державного або суспільного життя; про тлумачення законів та інших правових актів, що приймаються Верховною Радою.

У рамках своїх контрольних функцій Верховної Ради ПМР має право приймати рішення: а) про скасування актів місцевих представницьких органів державної влади у випадках їх невідповідності Конституції і законам ПМР; б) про розпуск місцевих представницьких органів державної влади та призначення нових виборів у випадках порушення ними норм чинного законодавства і відмови привести свої рішення у відповідність із законодавством; в) про відмову від посади осіб, які займають найвищі державні посади ПМР, членів Кабінету міністрів у випадках і в порядку, встановленому Конституцією та законом; г) про подання Президенту щодо будь-якої посадової особи органу державної влади або управління про неналежне виконання або про невиконання ним своїх обов'язків.

Верховна Рада приймає конституційні закони, закони і постанови. Зміни і доповнення до Конституції вносяться за допомогою видання конституційного закону. Конституційні закони приймаються 2 / 3 голосів, звичайні закони - простою більшістю голосів від встановленого Конституцією числа депутатів.

Прийняті конституційні закони та закони направляються Президенту для підписання та оприлюднення. Президент у межах 14 днів з дня отримання розглядає, підписує закон і оприлюднює його. У цей же термін він має право відхилити закон або його частина і направити на повторний розгляд. Якщо під час повторного розгляду закон (або його частину) будуть схвалені в раніше прийнятій редакції більшістю не менш 2 / 3 голосів від встановленого Конституцією числа депутатів Верховної Ради, він підлягає підписання Президентом протягом 7 днів і оприлюдненню. Президент не може відхилити і направити на повторний розгляд прийняті Верховною Радою конституційні закони, доповнення і зміни до Конституції, а зобов'язаний їх підписати і оприлюднити.

Глава держави - Президент, одночасно очолює виконавчу владу в Республіці. Чи є гарантом Конституції і законів ПМР, прав і свобод людини і громадянина, забезпечує точне виконання Конституції і законів. У встановленому Конституцією порядку вживає заходів з охорони суверенітету Республіки, її незалежності і територіальної цілісності, забезпечує узгоджене функціонування і взаємодія всіх органів державної влади.

Президент обирається громадянами Республіки на основі загального рівного і прямого виборчого права при таємному голосуванні на строк 5 років. Можливість переобрання не обмежена.

Відповідно до Конституції та законів Президент розробляє концепцію внутрішньої і зовнішньої політики держави і вживає заходів до її реалізації. У межах наданих йому Конституцією повноважень він представляє ПМР всередині країни і в міжнародних відносинах, здійснює загальне керівництво зовнішньою політикою Республіки, укладаючи при цьому міжнародні договори, підписує ратифікаційні грамоти у разі ратифікації міжнародного договору Верховною Радою, приймає вірчі і відкличні грамоти дипломатичних представників. Як головнокомандуючий збройними силами ПМР Президент самостійно або за погодженням з Верховною Радою приймає будь-які законні заходи, спрямовані на зміцнення обороноздатності Республіки. Видає укази і розпорядження, які не повинні суперечити Конституції і законам.

Подібно іншим главам держав, Президент ПМР має право помилування, вирішує питання громадянства ПМР і надання політичного притулку, засновує державні нагороди, почесні встановлює і спеціальні звання, нагороджує державними нагородами, присвоює почесні звання, вищі військові та спеціальні звання, класні чини і т.д .

Президент здійснює загальне керівництво виконавчими органами державної влади і управління та забезпечує їх взаємодію з іншими органами державної влади ПМР. Виконавчі органи державної влади та управління, посадові особи, які очолюють їх, підзвітні Президенту.

Для здійснення своїх повноважень як глави виконавчої влади Президент ПМР формує Кабінет міністрів, що є винятково дорадчим органом без самостійної компетенції; всі рішення, прийняті Кабінетом міністрів, вводяться в дію Президентом ПМР. Склад Кабінету міністрів визначається Президентом самостійно. В даний час до складу Кабінету Міністрів входять керівники міністерств і відомств Республіки.

Правова система. Загальна характеристика

Правова система ПМР входить до романо-німецьку правову сім'ю. До виділення ПМР зі складу РСР Молдова на території ПМР діяло законодавство Молдавської РСР, пізніше - РСР Молдова (див. розділ "Молдова"). З 2 вересня 1990 законодавство ПМР і Республіки Молдова почали розвиватися незалежно один від одного і відмінність між ними все більше зростає. Якщо нове право Молдови орієнтується на традиції романських країн, то законодавство ПМР з моменту відтворення державності слід було в цілому російським зразком.

За темпами правових перетворень Придністровська Молдавська Республіка значно відстає від інших колишніх радянських республік. До 2001 р. прийняті нові Арбітражний процесуальний кодекс ПМР (1998), Водний кодекс ПМР (1999), Митний кодекс ПМР (2000), Лісовий кодекс ПМР (2000) Цивільний кодекс ПМР частина перша (2000), Виборчий кодекс ПМР (2000), Кримінальний кодекс ПМР (2002).

Продовжують діяти застарілі КК МРСР, КПК МРСР, ГПК МРСР, Житловий кодекс МРСР, КпАП МРСР, КпШС МРСР, Земельний кодекс МРСР, ГК МРСР друга частина (діють норми, які не суперечать частині першій ГК ПМР).

Тим не менше, Конституції ПМР (ч.2 п.3 ст.3 перехідних положень) встановлює припинення дії правових актів СРСР, МРСР, РСР Молдова на території ПМР з 22 липня 2002 р., таким чином, для реалізації даних положень Конституції були до червня 2002 розроблені проекти Цивільного кодексу ПМР II і III частин (в основу покладено російське законодавство) та проекту Трудового кодексу ПМР, проект Житлового кодексу ПМР, проект Кодексу про шлюб та сім'ю, що встановлюють нові правовідносини в регульованих сферах.

Ряд процесуальних кодексів МРСР УПК, ГПК, КпАП зазнали лише редакційну правку і затверджені в поточній редакції як кодексів ПМР. Надалі планується принципово змінити їх редакцію комплексно, у порядку судово-правової реформи ПМР.

Основним джерелом права є законодавчі та підзаконні акти. У ієрархію нормативних правових актів ПМР входять Конституція ПМР, конституційні закони, закони, укази, розпорядження Президента, постанови Верховної Ради, нормативні правові акти міністерств і відомств, акти місцевих представницьких і виконавчих органів влади. Конституція ПМР містить перелік питань, що підлягають законодавчих та підзаконних регулювання. Правовою актом, що встановлює основні принципи правотворчої діяльності органів державної влади ПМР поняття, систему і види правових актів ПМР, інші питання, пов'язані з прийняттям і дією законів та інших правових актів, є Закон ПМР "Про актах законодавства ПМР" (2002).

Цивільне та суміжні з ним галузі права

Про громадянське право безпосередньо ПМР слід говорити з дня її утворення - 2 вересня 1990 Починаючи з цієї дати він розвивався в цілому в тих же напрямках, що і цивільне право держав СНД.

Основи цивільно-правових і господарських відносин були закріплені в Конституції ПМР від 2 вересня 1991 р., що встановлює різноманіття форм власності у вигляді приватної, колективної, державної і проголошує рівну охорону всіх форм власності державою (ст.11 Конституції ПМР), заборона на яку б то не було адміністрування діяльності господарюючих суб'єктів з боку виконавчих чи представницьких органів державної або місцевої влади, побудова відносин між господарюючими суб'єктами та органами державної влади виключно на податковій і договірній основі (ст.14 Конституції ПМР).

У 1990-і рр.. в ПМР було прийнято велике законодавство, що створює правову базу для підприємницької діяльності. Першими цивільно-правовими законодавчими актами були Закон "Про власність" 1991 р. (втратив силу у зв'язку з прийняттям частини першої ГК ПМР), Закон ПМР "Про основи зовнішньоекономічної діяльності" 1992 р., Закон ПМР "Про підприємницьку діяльність і підприємствах у Придністровської Молдавській Республіці "1992 р. (втратив силу у зв'язку з прийняттям частини першої ГК ПМР).

До найважливіших актів у цій сфері належать також закони ПМР "Про торгово-промислові палати в Придністровській Молдавській Республіці", "Про акціонерні товариства", "Про оренду", "Про заставу", "Про неспроможність (банкрутство) підприємств", "Про векселі ", прийняті в 1995 р.," Про розвиток малого підприємництва "," Про поставки продукції для державних потреб "," Про зовнішньоекономічну діяльність "," Про внутрішню торгівлю ", прийняті в 1999 р. Закон ПМР "Про державних і комунальних унітарних підприємствах" (2001), Закон ПМР "Про встановлення мінімальних розмірів статутних (складеному) капіталі комерційних організацій" (2001).

Питання діяльності банків і банківської системи встановлюються Законом ПМР "Про банки і банківську діяльність в Придністровській Молдавській Республіці" 1993 р. та Законом ПМР "Про Придністровському Республіканському банку" 1993

Економічні реформи в ПМР включають і проведення приватизації. Правову базу приватизації складають закони ПМР "Про приватизацію державного житлового фонду" (1992), "Про малу приватизацію" (1999), "Про роздержавлення та приватизації" (2000).

Приватизація в ПМР майна, що перебуває у державній (республіканської і місцевої) власності, передбачалося здійснювати на оплатній основі з переважним правом колективу підприємства (організації), його орендаря на викуп об'єкта приватизації (або його частки), що перебуває у державній (республіканської і місцевої) власності . Після прийняття нового законодавства у 1999-2000 роках. приватизація проводиться відповідно до Державної програми роздержавлення та приватизації майна ПМР, яка розробляється на 2-4 роки; в рамках тієї ж програми встановлюється перелік об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації. Щорічно затверджується перелік об'єктів на відповідний рік, які підлягають приватизації.

Державне регулювання нових економічних процесів здійснюється законами ПМР "Про інвестиційну діяльність" (1995), "Про іноземні інвестиції на території ПМР" (1999) та Законом ПМР "Про обмеження монополістичної діяльності та розвитку конкуренції" (2000).

Формування основ нового цивільного права завершилося прийняттям частини першої Цивільного кодексу ПМР, розробленого на основі Модельного цивільного кодексу СНД, що визначило його схожість з ГК РФ.

Основні відмінності пов'язані з виключною державною власністю на землю (ст.5 Конституції ПМР). Відповідно до гл.17 ГК ПМР земля може надаватися тільки в користування і (або) володіння. Держава може надавати земельні ділянки юридичним та фізичним особам в термінове, довгострокове користування, у тому числі в оренду, а також у володіння та користування громадян на право довічного успадкованого володіння; ці права знаходяться в цивільному обігу (зокрема, можуть бути предметом застави, возмездного відчуження та ін.)

ГК ПМР більш докладно регулює питання виникнення, діяльності та ліквідації юридичних осіб (їх перелік також розширено): гл.4 "Юридичні особи" містить положення про вимоги, що пред'являються до фірмового найменування юридичної особи (ст.56), положення про конфлікт інтересів (ст .59), про санацію підприємства (ст.69), про наслідки порушення провадження про неспроможність (банкрутство) юридичних осіб (ст.70), визнання юридичної особи неспроможним (банкрутом). Перелік юридичних осіб, які можуть створюватися у відповідності з Цивільним кодексом, доповнений такими видами, як акціонерна коммандіта, некомерційні партнерства. За відсутності законодавчого акту, що регулює обіг цінних паперів, ГК ПМР містить характеристику всіх їх видів.

Питання інтелектуальної власності регулюються Цивільним кодексом МРСР в обсязі, що не суперечить частині першій Цивільного кодексу ПМР і Патентному закону ПМР (2000), Законом ПМР "Про товарні знаки, знаки обслуговування, найменування місць походження товарів і фірмових найменуваннях" (2000), Законом ПМР " Про селекційних досягнення "(2001).

Реформи в галузі агропромислового комплексу регулюються підзаконними актами Президента ПМР, через неможливість регулювання нових аграрних правовідносин Земельним кодексом МРСР (1970), що діють на території ПМР (в ред. Змін 1980-х рр..).

Трудове право. Найбільш важливі трудові права і гарантії містяться в Конституції. Вони включають: свободу праці, право на працю (в умовах, що відповідають вимогам безпеки та гігієни), право на захист від безробіття, право на індивідуальні та колективні трудові спори, включаючи право на страйк (ст.35 Конституції). Конкретизація цих гарантій міститься в Кодексі законів про працю МРСР (1973), що діє на території ПМР (в редакції законів від 1994, 1996, 1997, 2000 рр..), У законах ПМР "Про охорону і безпеки праці", "Про зайнятість населення" , "Про колективні договори і угоди", прийнятих в 1993 р., "Про трудові колективи" (1995), "Про порядок вирішення колективних трудових спорів" (1997), Законом ПМР "Про оплату праці працівників органів державної влади, прокуратури та органів державного контролю "(1997), Законом ПМР" Про мінімальний розмір оплати праці в ПМР "(2001).

Екологічне право. Використання природних ресурсів регулюють Закон ПМР "Про надра" (2000), Водний кодекс ПМР (1999), Лісовий кодекс ПМР (2000). Охорона природних ресурсів здійснюється відповідно до законів ПМР "Про охорону навколишнього середовища" (1994), "Про тваринний світ" (1998), "Про вторинних матеріальних ресурсах" (1999), Законом ПМР "Про платежі за забруднення навколишнього середовища і користування природними ресурсами "(2000).

Кримінальне право і процес

Кримінальне право в ПМР розвивається в тісному зв'язку з законодавством Росії та інших держав СНД. У Республіці з 22 липня 2002 діє Кримінальний кодекс ПМР (розроблений на основі КК Російської Федерації).

Відповідно до ст.19 Конституції ПМР смертна кара до її відміни може застосовуватися як виняткова міра покарання за тяжкі злочини проти життя і лише за вироком суду. Смертна кара не може бути застосована до жінок, а також до осіб, які не досягли до вчинення злочину 18-річного віку. З 1 січня 1999 р. в ПМР діє мораторій на застосування смертної кари.

Основне джерело кримінально-процесуального права ПМР - КПК МРСР 1961 р., що діє в ПМР, як і інші кодекси колишньої МРСР, у власній редакції. Зокрема, він доповнений статтями про забезпечення безпеки учасників процесу, а також нормами, що регламентують право оскарження в суді арешту або затримання.

З 2000 р. виправні установи перейшли з відання МВС у відання Міністерства юстиції.

Судова система. Органи контролю

Система і порядок судочинства встановлюються законом відповідно до Конституції. Створення надзвичайних судів не допускається. Інших деталей організації судової системи Конституція не містить, торкаючись лише порядку формування судів та компетенції Конституційного суду.

Президент ПМР є гарантом незалежності судової влади. Судді, за винятком суддів Конституційного суду і світових суддів, призначаються Президентом за поданням голів Верховного та Арбітражного судів. Останні (голови) призначаються Верховною Радою ПМР за поданням Президента ПМР. Судді обіймають посаду безстроково до досягнення ними віку в 65 років, крім суддів, які призначені вперше, а також світових і конституційних суддів. Перше призначення на посаду судді здійснюється строком на 5 років за винятком випадків, визначених Конституцією.

До системи судів загальної юрисдикції входять Верховний суд, міські та районні суди. Єдиним актом ПМР, регулюючим діяльність цих судів є Конституція і процесуальне законодавство МРСР, чинне на території ПМР.

Верховний суд ПМР є вищим судовим органом у цивільних кримінальним, адміністративним та інших справах, підсудним судам загальної юрисдикції, здійснює судовий нагляд за їх діяльністю (розглядає справи касаційному порядку, гаразд нагляду а також нововиявленими обставинами) і дає роз'яснення з питань судової практики.

Верховний суд діє складі Пленуму Верховного суду, судової колегії з цивільним справах, судової колегії в кримінальних справах, військової колегії. Як суду першій інстанції діють відповідні судові колегії Верховного суду. Підсудність справ розглянутих Верховним судом як першими інстанції визначається процесуальним законодавством; крім того, Верховний суд вправі вилучити будь справу нижчестоящого суду і прийняти його до свого провадження (ст.117 ГПК МРСР).

Акти Верховного суду є остаточними і подальшому оскарженню (перегляду) в касаційному порядку не підлягають, однак вони можуть стати предметом розгляду на їх відповідність Конституції в Конституційному суді.

Міські та районні суди є судами першій інстанції і володіють юрисдикцію сфері кримінальних, цивільних справ а також справ виникаючих з адміністративних правопорушень.

Конституції в судову ПМР систему вводиться інститут мирових суддів. Світові судді обираються населенням з числа осіб, відповідають вимогам до суддів. Термін повноважень світових суддів - років 5. Даний інститут на практиці поки не реалізується.

Арбітражний суд ПМР є найвищим судовим органом з вирішення економічних суперечок та інших справ, визначених законом. Основними законодавчими актами, що регулюють його діяльність, є Конституційний закон "Про арбітражний суд ПМР" (1996 р.) та Арбітражний процесуальний кодекс ПМР (1998 р.).

Органом конституційного контролю в ПМР є Конституційний суд (КС). Діє з 12 червня 2002 Положення про порядок формування і діяльності КС містяться в Конституції ПМР (ст.86). Інші законодавчі акти, що деталізують питання діяльності КС ПМР, знаходяться на стадії розробки.

Відповідно до Конституції (ст.86) КС ПМР гарантує верховенство Конституції ПМР, забезпечує дотримання принципу поділу влади, гарантує відповідальність держави перед громадянином і громадянина перед державою. Складається з 6 суддів, які призначаються (по 2) Президентом, Верховною Радою, з'їздом суддів. Голова призначається з числа суддів КС. Термін повноважень суддів - 7лет.

У частині конституційного контролю дозволяє КС справи про конституційність: законів (в тому числі конституційних), а також правових актів Верховної Ради, Президента, міністерств, відомств та інших органів державної влади, місцевого самоврядування; міжнародних договорів; правозастосовної практики; діяльності виборних органів і посадових осіб місцевого самоврядування.

КС дає висновки про дотримання встановленого порядку висунення звинувачення проти осіб, які займають найвищі державні посади ПМР, про конституційність підписаних міжнародних договорів ПМР до їх ратифікації або затвердження, про суперечність закону (у тому числі конституційного) загальновизнаним принципам і нормам міжнародного права, правилам ратифікованого міжнародного договору ПМР.

КС дає загальнообов'язкове тлумачення Конституції і конституційних законів ПМР.

Прокуратура ПМР здійснює нагляд за точним і однаковим виконанням Конституції і законів судовими органами, міністерствами і відомствами, місцевими органами влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, організаціями та установами, громадськими об'єднаннями, посадовими особами та громадянами. Вона також проводить попереднє слідство, підтримує державне обвинувачення в судах.

Прокуратура ПМР становить єдину централізовану систему з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим і Прокурору ПМР. Прокурор ПМР призначається на посаду Верховною Радою за поданням Президента терміном на 5 років. Прокурор ПМР підзвітний Верховній Раді і відповідальний перед Президентом за належне виконання своїх обов'язків.

Вищим органом фінансово-економічного контролю є Комітет державного контролю ПМР, в функції якого входить контроль за фактичним виконанням законодавчих та підзаконних актів на підприємствах, організаціях, установах всіх форм власності в частині їх відносини з державою, за правильністю використання коштів республіканського і місцевих бюджетів, за збереженням майна, що належить державі, а також не належить, але їм керованого і використовуваного; на даний орган також покладено функції валютного контролю. До системи органів державного контролю входять його міські, районні комітети.

Комітет державного контролю ПМР затверджується Верховною Радою строком на 5 років у складі голови, заступників голови та членів Комітету. Персональний склад Комітету представляє для затвердження його голова.

Інститут уповноваженого з прав людини (омбудсмана) у ПМР відсутній.