Туркменістан

Держава на південному заході Середньої Азії.

Територія - 488 тис. кв.км Столиця - м. Ашгабат (Ашгабад).

Населення - 3,8 млн. чол. (1999 р.), у основному туркмени (77%); крім них в республіці проживають росіяни, узбеки і представники деяких інших національностей.

Державна мова - туркменська.

Основна релігія - мусульманство суннітського толку.

Населення протягом багатьох століть кочовими племенами, територія сучасної Туркменії перебувала під владою іранських Ахеменідів, Олександра Македонського, арабів, сельджуків, монголо-татар, держави Тимуридів. У XVI-XVII вв. стала частиною Хівінського і Бухарського ханств, що увійшли до складу Російської імперії протягом 1860-1880-х рр.. З приходом до влади більшовиків у листопаді-грудні 1917 р. велика частина сучасного Туркменістану ввійшла в Туркестанському АРСР. Туркменська РСР була утворена 27 жовтня 1924 і в період радянської влади представляла перше організоване вираз туркменської державності. 26 жовтня 1991 в ході референдуму переважна більшість виборців висловилися за незалежність Республіки. 27 жовтня 1991 Конституційним законом "Про незалежності та основи державного устрою Туркменістану" назва "Туркменська РСР" було замінено на "Туркменістан" і проголошений перехід країни до ринкових відносин.

Державний устрій

Туркменістан - унітарну державу. Адміністративно-територіальний поділ - 5 велаятів (областей), етрапи, шахер.

Чинна Конституція, прийнята XIV сесією Верховної Ради Туркменістану дванадцятого скликання 18 травня 1992 (зі змінами та доповненнями від 27 грудня 1995 р., що встановили постійно нейтральний статус Туркменістану), стала першою конституцією пострадянського простори. До цього діяли конституції 1937 і 1978 рр.., Копіювали основні закони РРФСР і СРСР.

Згідно з Конституцією 1992 р. (ст.1) Туркменістан є демократичною, правовою, світським і постійно нейтральною державою, в якій державне правління здійснюється у формі президентської республіки. Пост Президента був введений у жовтні 1990 р. Перші президентські вибори в історії Туркменії відбулися 27 жовтня 1990; переміг кандидат (Сапармурат Атаєвича Ніязов) отримав 98,2% голосів. У червні 1992 р. на позачергових президентських виборах знову обраний С. Ніязов, який отримав 99,5% голосів.

В січні 1994 р. був проведений референдум з питання про подовження повноважень Президента на другий п'ятирічний термін без проведення чергових виборів. За офіційними даними, 99,99% громадян, що взяли участь в референдумі, висловилися за їх продовження. Спеціальною постановою Меджлісу Туркменістану Президенту С. Ніязову привласнене ім'я Сапармурата Туркменбаші ( "Батько туркменського народу") і встановлений щорічне всенародне свято - День народження Сапармурата Туркменбаші.

У грудні 1999 р. Конституційним законом Туркменістану, прийнятим у відповідності до постанови Народної ради Туркменістану, перший Президент Туркменістану Сапармурат Туркменбаші було надано виключне право здійснювати повноваження глави держави без обмеження строку.

Система органів влади в Туркменістані носить вельми своєрідне характер. Тут проводиться різниця між "представницькою владою" і "державною владою". Згідно з Конституцією вищим представницьким органом народної влади є Халк Маслахати (Народна Рада) Туркменістану (ст.45). Вищу державну владу та управління в Туркменістані здійснюють Президент, Меджліс, Верховного суду, Вищого господарського суду, Кабінет міністрів Туркменістану (ст.46).

Халк маслахати стоїть на вершині владної піраміди; його існування розглядається як втілення традиційних туркменських цінностей: поваги старших і широких консультацій з місцевими лідерами. До складу Халк маслахати входять Президент Туркменістану, депутати Меджлісу, халк векіллері (народні представники), які обираються народом по одному від кожного етрапа (району), Голова Верховного суду, Голова Вищого господарського суду, генеральний прокурор, члени Кабінету міністрів, голови адміністрації велаятів (областей ), арчини (мери муніципальних рад) Шахер (городов), а також селищ, які є адміністративними центрами етрапов. Термін повноважень Халк маслахати - 5 років.

Халк маслахати не є законодавчих органом у традиційному сенсі. Він приймає рiшення з питань доцільності зміни та доповнення діючої або ухвалення нової Конституції, а також з питань проведення референдумів, вироблення рекомендацій про основні напрями економічного, соціального та політичного розвитку Туркменістану, зміни державних кордонів і адміністративно-територіального поділу, ратифікацію та денонсацію міжнародних угод про міждержавних союзах утвореннях та інших, оголошення війни та миру.

Халк маслахати скликаються в міру необхідності, але не рідше одного разу на рік з ініціативи Президента, Меджлісу або 1 / 3 членів Халк маслахати. Роботою цього органа керує Президент або обирається Халк маслахати будь-якої з його членів.

Рішення Халк маслахати реалізуються Президентом Туркменістану, Меджлісом та іншими державними органами відповідно до їх компетенції.

Глава держави і виконавчої влади - Президент Туркменістану, який обирається шляхом загальних прямих виборів. Він є найвищою посадовою особою держави і гарантом національної незалежності, територіальної цілісності, дотримання Конституції та міжнародних угод. Строк його повноважень - 5 років, при цьому за Конституцією одна й та сама особа бути президентом не може більше 2 термінів поспіль.

Президент Туркменістану проводить у життя Конституцію і закони; забезпечує точне їх виконання; керує зовнішньою політикою; представляє Туркменістан у відносинах з іншими державами; призначає і відкликає дипломатичних представників Туркменістану; приймає вірчі і відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних. Президент також виступає в якості верховного головнокомандувача збройних сил, дає розпорядження про загальну та часткову мобілізацію, використання збройних сил з наступним затвердженням цих дій Халк маслахати; призначає вище командування збройних сил. Він також представляє Халк маслахати доповіді про ситуацію в Туркменістані і з основних питань внутрішньої і зовнішньої політики, представляє в Меджліс Туркменістану державний бюджет і звіт про його виконання, підписує закони, що призначає референдуми, вирішує питання громадянства та надання політичного притулку, нагороджує медалями та іншими нагородами Туркменістану, привласнює звання, за попередньою домовленістю Mеджлісом з призначає та звільняє з посади голів Верховного суду, Вищого господарського суду і генерального прокурора, міністра внутрішніх справ, міністра юстиції, здійснює помилування та амністії і т.д.

Крім цього Президент видає накази, постанови, розпорядження. Постановою Меджлісу Туркменістану від 12 квітня 1993 р. йому надано право видавати закони (по окремим питанням).

У разі порушення Президентом Конституції та законів Халк маслахати Туркменістану може висловити йому недовіру і поставити питання про його усунення на референдум.

Законодавчим органом Туркменістану є Меджліс (парламент). Він обирається прямими загальними виборами строком на 5 років і складається з депутатів 50. Меджліс може достроково розпущений: з рішенням референдуму; за постановою Меджлісу, ухваленим більшістю не менше +2 / 3 від встановленого числа депутатів (саморозпуск); Президентом - у випадках неформування в межах 6месяцев керівних органів Меджлісу або вираженого двічі протягом 18 місяців недовіри Кабінету міністрів .

Меджліс являє собою постійно діючий орган. Його депутати не можуть обіймати посади членів Кабінету Міністрів, суддів, прокурорів і голів адміністрацій адміністративно-територіальних утворень.

До повноважень Меджлісу входять: ухвалення і зміну Конституції і законів, їх тлумачення; призначення виборів Президента, Меджлісу, халк векіллері; утворення Центральної комісії з виборів і проведення референдумів; схвалення програми діяльності Кабінету Міністрів, висловлення йому недовіри; схвалення чи відхилення кандидатів на посади голови Верховного суду, голови Вищого господарського суду, генерального прокурора, міністра внутрішніх справ, міністра юстиції, а також уявлень про їхнє звільнення; затвердження бюджету Туркменістану та звіту про його виконання; установа державних нагород, присвоєння Президенту державних нагород та почесних звань; присвоєння військових звань і відмінностей; визначення відповідності Конституції і законам нормативних актів органів державної влади і управління.

Право законодавчої ініціативи в Меджліс належить Президенту, депутатам Меджлісу та Кабінету міністрів, Верховного суду. Прийнятий закон Меджлісом передається для підписання Президенту. Остання має право не пізніше ніж у двотижневий термін повернути закон зі своїми запереченнями для повторного обговорення і голосування. Якщо Меджліс більшістю в +2 / 3 голосів підтвердить раніше прийняте ним рішення, Президент підписує закон.

Кабінет міністрів, або уряд, є виконавчим і розпорядчим органом, очолюваним Президентом Туркменістану. У нього входять заступників Голови Кабінету та міністри. Уряд організовує виконання законів, актів Президента і рішень Халк маслахати; забезпечує захист прав і свобод громадян, охороняє власність, громадський порядок та національну безпеку; розробляє та вносить до Халк маслахати пропозиції по основних напрямках внутрішньополітичної і зовнішньополітичної діяльності держави, програми економічного і соціального розвитку країни ; здійснює державне управління економічним і соціальним розвитком, забезпечує раціональне використання та охорону природних ресурсів; вживає заходів щодо зміцнення грошової і кредитної системи; реалізує зовнішньоекономічну політику, забезпечує розвиток культурних зв'язків із зарубіжними державами; керівництво діяльністю урядових закладів, державних підприємств і організацій; скасовує акти міністерств і відомств.

Правова система. Загальна характеристика

У аж до 1920-х рр.. на території сучасного Туркменістану панували системи звичайного і мусульманського права. Радянський період характеризується рецепцією соціалістичної права Української РСР і інших союзних республік.

З початку 1990-х рр.. правова система Туркменістану переживає докорінну трансформацію. Проголошені загальні засади реформ - такі ж, як і на усьому постсоціалістичному просторі: ідеологічний і політичний плюралізм, соціально орієнтована ринкова економіка, розширення прав та свобод особистості та зміцнення їх гарантій. Прийнята в 1992 р. Конституція незалежного Туркменістану закріпила нові ідеологічні засади суспільства і держави. Відповідно до Конституції (ст.3) найвищою цінністю є людина.

За темпами правових перетворень Туркменістан займає середнє місце на теренах колишнього СРСР, помітно відстаючи від таких держав, як Узбекистан, Казахстану, Білорусі. Прийнято Господарсько-процесуальний (1991), Санітарний (1992), Митний (1993), Повітряна (1996), Кримінального (1997) та Цивільного (1998) кодекси. У той же час до 2000 р. залишалися в силі більшість старих радянських кодексів.

Основні джерела права та їх ієрархія визначені Законом Туркменістану "Про нормативно-правових актах", прийнятим 18 червня 1996 Вищим нормативним актом є Конституція, за нею ідуть закони, прийняті на референдумі, потім - закони, надалі - державні постанови й розпорядження Президента Туркменистану, постанови Меджлісу Туркменістану, постанови і розпорядження Кабінету міністрів Туркменістану, акти міністерств та інших центральних органів державного управління, постанови хякима і рішення Генгеші. Закони, що вносять поправки до Конституції, іменуються "конституційними". Вони володіють пріоритетом перед іншими законами. Всього було прийнято таких актів 5 - Конституційний закон "Про незалежність і основи державного устрою Туркменістану" от 27 октября 1991 р., Конституційний закон "Про постійний нейтралітет Туркменістану" от 27 грудня 1995, 2 конституційних закону про внесення змін і доповнень до Конституції та Конституційний закон "Про виняткових повноважень першого Президента Туркменистану Сапармурата Туркменбаші" від 28 грудня 1999

Правовий системі Туркменістану відомий інститут делегованого законодавства. Відповідно до ст.86 Конституції Меджліс може передати право видавати закони Президентові (з подальшим затвердженням їх Меджлісом). Ця можливість не стосується законів з питань прийняття та зміни Конституції; кримінальної та адміністративного законодавства; судочинства.

Рішення, прийняті Халк маслахати, є основою для прийняття нормативно-правових актів і підлягають виконанню Президентом Туркменістану, Меджлісом Туркменістану та іншими державними органами. Однак самі по собі не є такі рішення нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.6 Конституції Туркменістан визнає пріоритет загальновизнаних норм міжнародного права. Закон про нормативно-правових актах 1996 не містить згадування про статус міжнародних угод в ієрархії джерел права в Туркменістані. Однак Закон про порядок укладання, виконання та денонсації міжнародних угод 1995 Туркменістану передбачає: якщо законодавством Туркменістану встановлені правила, відмінні від тих, що визначені міжнародними договорами, то застосуванню підлягають положення останніх.

Цивільне та суміжні з ним галузі права

Так само як і в інших державах СНД, цивільне право Туркменістану в 1990-і рр.. піддалося перетворення у відповідності до принципів ринкової економіки та романо-германськими цивілістичні традиціями.

Загальні принципи нових економічних відносин встановлені в Конституції 1992 р., відповідно до якої власність є недоторканною. Туркменістан стверджує право приватної власності на засоби виробництва, землю, інші матеріальні цінності та інтелектуальні. Вони можуть також належати об'єднань громадян та державі. Законом встановлюються об'єкти, що є виключною власністю держави. Держава гарантує рівний захист та рівні умови для розвитку всіх видів і форм власності (ст.9). Ці ж принципи були відтворені в Законі про власність 1993

Прийнятий 17 липня 1998 Цивільний кодекс Туркменистану набув чинності 1 березня 1999 Цей Кодекс офіційно носить ім'я Президента і називається "Цивільний кодекс Туркменістану Сапармурата Туркменбаші". Він замінив собою ЦК РСР від Туркменської 29 грудня 1963

ГК Туркменістану складається з п'яти чистий. Частина перша "Загальні положення" включає наступні розділи: "Основні положення", "Лица", "Угоди і представництво", "Терміни". Далі йдуть частина друга "речове (майнова) право" (розділи "Майно", "Володіння", "Власність"); частина третя "Зобов'язальне право" (розділи "Загальні положення про зобов'язання", "Окремі види зобов'язань", "Зобов'язальні відносини за законом "," деліктні зобов'язання "); частина четверта" Авторське право "; частина п'ята" Спадкове право ". У ЦК 1998 не ввійшли норми про міжнародне приватне право, що були в колишньому кодексі. Сімейні стосунки, як і раніше регулюються Кодексом про сім'ю і шлюб Туркменістану 1969 р. (з змінами).

Незважаючи на те, що у багатьох відношеннях ГК Туркменбаші базується на спільних для громадянських кодексів інших держав СНД принципах, він також несе друк впливу європейських континентальних кодексів, особливо Німецького цивільного уложення 1896 (у підготовці туркменського ГК брали участь німецькі спеціалісти). Зокрема, в самостійні інститути речового права виділені володіння (ст.176-190 ЦК), сусідське право (ст.195-205), право забудови (ст.245-253), узуфрукт (ст.254-259). Застава та іпотека поміщені в частина, присвячена речовому права ( "власність, як засіб забезпечення вимоги"). У той же час у ГК Туркменістану немає навіть згадки про форми власності. В якості окремих видів зобов'язань виділені оренда земель сільськогосподарського призначення і туристичне обслуговування.

Особливість туркменського ЦК і в тому, що він практично не містить норм про підприємницьких юридичних осіб. Відповідні відносини регулюються окремим законом. У той же час ГК недвозначно зазначає, що його правила поширюються на підприємницькі відносини. Таким чином, мова не йде про поділ приватного права Туркменістану на цивільне та торгівельне, як це прийнято в більшості країн континентальної Європи.

З моменту проголошення незалежності Туркменістан здійснює регулювання ринкових відносин. Відмінною рисою економічні реформ в Республіці є збереження виключно великої ролі держави в регулюванні всіх господарських процесів.

Як і в інших колишніх соціалістичних державах, за роки реформ в Туркменістані створена велика правова база для розвитку підприємницької діяльності. Закон про підприємства від 1 жовтня 1993 р. (із змінами 1994 р.) визначає спільні правові, економічні та соціальні установи умови, діяльності, реорганізації і ліквідації підприємств всіх форм власності; закріплює порядок створення, об'єднання підприємств, дочірніх фірм, філій та представництв, а також організації трудових стосунків та соціальної діяльності підприємств. До числа найважливіших актів у цій області відносяться і закони "Про підприємницьку діяльність" від 12 листопада 1991; "Про інвестиційної діяльності в Туркменистані" от 19 травня 1992; "Про акціонерних товариствах" від 1 жовтня 1993; "Про банкрутство" від 1 жовтня 1993; "Про комерційні банки та банківську діяльність" від 8 жовтня 1993; "Про цінні папери та фондових біржах в Туркменистані" от 28 грудня 1993; "Про товарно-сировинних біржах" от 23 вересня 1994; "Про страхування" от 24 Листопада 1995; "Про аудиторську діяльність" от 18 червня 1996 Згідно з ГК прийнятий Закон "Про лізинг" від 15 вересня 1999 р., а 23 листопада 1999 р. - нова редакція Закону "Про акціонерних товариства".

В області інтелектуальної власності діють Закон "Про наукову інтелектуальної власності" від 30 вересня 1992 р., Патентний закон від 1 жовтня 1993 р. і Закон "Про правову охорону алгоритмів, програм для електронних обчислювальних машин, баз даних і топологій інтегральних мікросхем" від 23 Вересень 1994

Закон про роздержавлення і приватизації власності від 19 лютого 1992 р. (із змінами 1993 р.) встановлює порядок цієї діяльності, а також працівникам гарантії роздержавлених і приватизованих підприємств.

До визнання приватної власності на землю Конституцією 1992 Земельний кодекс Туркменської РСР, прийнятий у листопаді 1990 г., проголошував, що "земля - власність Туркменської РСР" (ст.2). Громадяни Туркменістану могли отримати земельний ділянку лише на умовах користування, зокрема оренди (ст.10-12) і довічного успадкованого володіння (ст.8). В даний час діє Закон "О наданні землі у власність громадян для ведення товарного сільськогосподарського виробництва" от 20 грудня 1996

Діяльність іноземних інвесторів в Туркменістані регулюється в загальних рисах Законом "Про зовнішньоекономічну діяльність", прийнятим 19 травня 1992 (зі змінами та доповненнями від 12 квітня 1993 р.), і Законом "Про іноземні інвестиції в Туркменістані", також прийнятим 19 травня 1992 р. (із змінами від 8 жовтня 1993 р.). Створення економічних зон дозволено постановою Халк маслахати "Про створення економічних зон в Туркменістані вільного підприємництва" від 14 грудня 1992, за яким був Закон Туркменістану "Про економічну зону вільного підприємництва" від 8 жовтня 1993 р. (зі змінами від 23 вересня 1994 р. .); створення іноземних концесій дозволено згідно із Законом "Про іноземні концесії" від 1 жовтня 1993 р. (зі змінами від 23 вересня 1994 р.).

Велика частина іноземних інвестицій в Туркменістані пов'язана з розробкою нафтових і газових ресурсів. Життєво необхідними стали Закон "Про надра", прийнятий 14 грудня 1992 р., і Закон "Про вуглеводневих ресурсах" від 30 грудня 1996

Правовому статусу іноземців присвячений Закон "Про правове положення іноземних громадян в Туркменістані" від 8 жовтня 1993 р. (зі змінами від 24 листопад 1995).

Цивільний процес регулюється ЦПК, затвердженого 29 грудня 1963 (зі змінами); норми, що стосуються процесу в господарських судах, Господарсько-процесуального кодексу Туркменістану, прийнятим 12 листопад 1991

Трудові відносини продовжують регулюватися Кодексом про працю Туркменістану, прийнятим 28 червня 1972 (з змінами). Основи чинного трудового права закріплені в Конституції 1992 р., згідно з якою (ст.31) всі громадяни мають право на працю, на вибір на свій розсуд професії, роду занять і місця роботи, на здоров'я та безпечні умови праці. Примусова праця забороняється, крім випадків, встановлених законом. Особи, що працюють за наймом, право мають на винагороду, що відповідає кількості і якості праці. Це винагорода не може менше встановленого державою прожиткового мінімуму. У 1990-і рр.. в цій області прийнято низку законів нових, зокрема "Про зайнятість населення" от 12 Листопада 1991, "Про охорони праці" від 1 жовтня 1993 р. і "Про відпустки" від 12 червня 1997

Кримінальне право та процес

Чинний Кримінальний кодекс Туркменистану був прийнятий 12 червня 1997 і введено в дію з 1 січня 1998 р. (з подальшими змінами від 26 березня 1998 р.), замінивши собою Туркменської КК РСР 1961

У цілому новий КК заснований на модельному кримінальному кодексі для держав СНД і часто майже дослівно відтворює російський КК. У ньому 359 статей. Серед особливостей туркменського Кодексу - виділення в самостійні склади таких злочинів, як викрадення жінки з метою вступу у фактичні шлюбні відносини (ст.127), добровільне мужолозтво (ч.1 ст.135) заняття проституцією (ст.138), звідництво (ст .141), сутенерство (ст.142), полігамія (ст.163), посягання на Президента Туркменистану (ст.176), блокування транспортних комунікацій (ст.278).

КК передбачає наступні види покарань: покладання обов'язку загладити заподіяну шкоду, штраф, позбавлення права займати визначені посади або займатись певною діяльністю позбавлення державних нагород, військових та інших звань, виправні роботи, позбавлення волі, конфіскація майна, смертна кара. Позбавлення волі може призначатися на термін від шести місяців до 20 років.

Смертна кара раніше була передбачена за 13 злочинів, в тому числі за злочини, пов'язані з наркотиками. За кількістю страт на душу населення Туркменістан до 1999 р. займав перше місце у світі, багато разів випереджаючи такі країни, як КНР чи Іран. У 1996 р. тут була розстріляно 123 людини. 6 січня 1999 Президент Туркменістану ввів своїм указом мораторій на застосування смертної кари. Рішенням від Народної ради 28 грудня 1999 смертна кара в Туркменістані була скасована. 29 грудня 1999 в ст.20 Конституції Туркменістану внесли зміни, якими проголошено: "Страта в Туркменістані повністю скасовується і навіки забороняється першим Президентом Туркменістану Сапармуратом Туркменбаші".

Кримінальний процес як і раніше, регулюється КПК 1961 р. (з змінами).

Чинна Конституція Туркменістану 1992 закріплює ряд важливих кримінально-процесуальні гарантій прав особистості. У ній, зокрема, установлюється, що громадянин можливо заарештований лише за наявності наче зазначених у законі підстав з рішенням суду або з санкції прокурора (ч.2 ст.21). Никто не може бути примушений до дачі показань і пояснень проти самого себе і близьких родичів. Докази, отримані під впливом психічного або фізичного впливу, а також іншими незаконними методами, визнаються що не мають юридичної сили (ст.42). Правосуддя здійснюється на основі змагальності та рівності сторін. Сторони право мають на оскарження рішень, вироків та інших судових постанов всіх судів Туркменистану (ст.107). Право на професійну визнається юридичну допомогу на будь-якій стадії судочинства (ст.108).

Основним джерелом кримінально-виконавчого права залишається Виправно-трудовий кодекс 1971 р. (із змінами).

Судова система. Органи контролю

Судова влада в Туркменістані здійснюється Верховним судом, суднами велаятів і Ашхабадські міським судом, суднами етрапов, міськими судами, Вищим господарським судом, п'ятьма господарськими судами в кожному велаяті, військовими та іншими судами у формі цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства. Відповідно до Конституції (ст.100) створення надзвичайних судів та інших структур, наділених повноваженнями суду, не допускається.

Організація судової діяльності системи регулюється Законом "Про судоустрій і статус суддів", прийнятим 29 травня 1991, і Закону "Про господарські судах в Туркменістані", прийнятим 12 листопада 1991 (зі змінами та доповненнями від 15 квітня 1999 р.). Судова система Туркменістану носить двухінстанціонний характер. Суд першої інстанції розглядає справу безпосередньо, гласно і усно. На вирок або рішення суду першої інстанції може принесена скарга (протест), що розглядає вищестоящий суд друге, касаційної, інстанції. Последний здійснює перевірку законності і обгрунтованості вироку або рішення суду. Як і за радянських часів, існує наглядовий порядок перевірки судових постанов. Таку перевірку можуть здійснювати велаятів суди і Верховний суд країни. Перегляд справи в порядку нагляду здійснюється на підставі протесту, принесеного головою Верховного суду, генеральним прокурором, їх заступниками, а також головами судів велаятів, прокурорами велаятів та їх заступниками. Апеляція або протест на рішення Верховного суду по першій інстанції подається до його президії. Протест на ухвалу Верховного суду може пленуму бути принесений головою Верховного суду і генеральний прокурор.

Туркменістан єдиний з держав - учасників СНД не має Конституційного суду, як і інституту конституційного судового контролю взагалі. Відповідність нормативних актів Конституції і законам визначає парламент.

Судді всіх судів призначаються Президентом Туркменістану терміном на 5 років. Голова Верховного суду і голова Вищого господарського суду призначаються і звільняються з посади Президентом за попередньою згодою Меджлісу. До закінчення встановленого терміну може суддя бути звільнено з посади лише за вироком суду і на підставах, зазначених у законі.

Прокуратура Туркменістану складається з Генерального прокурора й підлеглих йому прокурорів, які здійснюють нагляд за точним і однаковим дотриманням законів і актів Президента органами державного управління, командування збройними силами, органами місцевого самоврядування, учасниками виробничо-господарської та комерційної діяльності, організаціями та установами, громадськими об'єднаннями, посадовими особами та громадянами. Вони ж здійснюють нагляд за законністю-оперативно розшукової діяльності та розслідуванням кримінальних справ. Генеральний прокурор призначається Президентом Туркменістану терміном на років 5. Президент також схвалює призначення заступників Генерального прокурора і прокурорів велаятів. Організація і діяльність прокуратури регулює Закон "Про прокуратуру Туркменістану", прийнятим 26 червня 1992

Вимога професійної юридичної допомоги не включено в число пропонованих до порядку судового розгляду в Туркменістані. За Конституцією (ст.108) правову допомогу можуть надавати адвокати та "інші обличчя та організації".

Конституція Туркменістану не передбачає самостійних органів фінансово-економічного контролю.