Вірменія. Республіка Вірменія
Держава на півдні Закавказзя.Територія - 29,8 тис. кв. км. Столиця - м.Єреван.
Населення - 3,8 млн. чол. (1995 р.), 93,3% - вірмени.
Офіційна мова - вірменська.
Релігія - більшість віруючих - християни-монофісіти.
Вірменська державність в основному склалася в I тис. до н.е. З VII ст. Вірменія майже безперервно перебувала під владою іноземних завойовників: арабів, візантійців, сельджуків, монголо-татар. У XVI-XVIII ст. розділена між Персією і Туреччиною. У 1828 р. Східна Вірменія увійшла до складу Росії. Більша частина країни залишилася у володінні Туреччини. 28 травня 1918 проголошена незалежність Вірменії. 29 листопада 1920 в ній була встановлена радянська влада. 30 грудня 1922 Вірменія разом з Азербайджаном та Грузією увійшла до складу СРСР, спочатку в складі Закавказької Федерації (ЗРФСР), а з 5 грудня 1936 р. - як союзна республіка (Вірменська РСР). На референдумі у вересні 1991 р. за незалежність Вірменії висловилися 99% брали в ньому участь. 25 вересня 1991 Верховна Рада Республіки прийняв "Декларацію про незалежність Вірменії".
Державний устрій
Вірменія - унітарну державу. Адміністративно-територіальними одиницями Вірменії є області, які складаються з сільських та міських громад. В громадах здійснюється місцеве самоврядування. Місто Єреван має статус області. У 1995 р. прийнятий Закон про новий адміністративний поділ, відповідно до якого створено 11 галузей (мазров), керованих губернаторами.Чинна Конституція, прийнята на загальнонародному референдумі 5 липня 1995, проголосила Вірменію "суверенною, демократичною, соціальною, правовою державою".
Форма правління - напівпрезидентська республіка, змодельована по французькому зразку. Політичний режим - демократія в процесі становлення.
Законодавчу владу в Республіці здійснює Національних зборів, що складається з 131 депутата, які обираються на 4 роки. Воно може бути розпущено в порядку, що передбачений Конституцією. Знову обране Національні збори не можна розпустити протягом 1 року після виборів.
Крім прийняття законів Національні збори затверджує державний бюджет; за пропозицією Президента оголошує амністію, у встановлених законом випадках ратифікує або денонсує міжнародні договори, оголошує війну; здійснює парламентський контроль за діяльністю Уряду, може висловити йому недовіру.
Національні збори також володіє певними повноваженнями в кадровій сфері: воно призначає (за пропозицією Президента) голови Центрального банку та його заступника; призначає (за пропозицією Голови Національних зборів) голови Контрольної палати Національних зборів, п'ятеро членів Конституційного суду. По висновку Конституційного суду може припинити повноваження призначеного їм члена Суду, дати згоду на його арешт, притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності в судовому порядку.
Право законодавчої ініціативи у Національних зборах належить депутатам та Уряду. Уряд встановлює послідовність обговорення внесених ним проектів законів, а також вимагати, щоб вони були поставлені на голосування з прийнятними для нього поправками.
Якщо Уряд визнає проект закону невідкладним, Національних зборів обговорює його і ставить на голосування в місячний термін. Проекти законів, що зменшують доходи чи збільшують витрати держави, обговорюються лише за наявності висновку Уряду і приймаються більшістю голосів від спискового складу депутатів (а не тільки присутніх).
Уряд у зв'язку з прийняттям внесеного ним проекту закону може поставити питання про довіру. Якщо Національні збори висловлює недовіру Уряду, проект закону вважається прийнятим. До подібної процедури можна вдаватися не більше двох разів протягом однієї сесії.
Національні збори може уповноважити Уряд на прийняття закону мають силу постанов, які діють протягом установленого Національними зборами терміну і не можуть суперечити законам. Ці постанови підписує Президент Республіки.
Прийнятий закон передається Президенту, який в 21-денний термін підписує і оприлюднює його або повертає до Національних зборів зі своїми запереченнями або пропозиціями. Знову прийнятий Національними зборами закон Президент зобов'язаний підписати і оприлюднити у 5-денний термін.
Глава держави - Президент, що обирається безпосередньо громадянами на 5-річний строк. Одна і та ж особа не може бути обрана на посаду Президента більше ніж 2 рази поспіль.
Президент Республіки Вірменія забезпечує дотримання Конституції, нормальному функціонуванню законодавчої, виконавчої та судової влади. Президент є гарантом незалежності, територіальної цілісності і безпеки Республіки.
В області зовнішньої політики Президент представляє Вірменії в міжнародних відносинах, здійснює спільне керівництво зовнішньою політикою, укладає міжнародні договори, підписує ратифіковані Національними зборами міжнародні договори, ратифікує міжурядові угоди.
Президент Республіки призначає і звільняє Прем'єр-міністра. За поданням Прем'єр-міністра призначає та звільняє членів Уряду. У разі висловлення Національними зборами недовіри Уряду в 20-денний термін приймає його відставку, Прем'єр-міністра призначає і формує новий Уряд.
Після консультацій з Головою Національних зборів і Прем'єр-міністром президент може розпустити Національні збори і призначити вибори позачергові.
Глава держави відіграє важливу роль у формуванні органів суду і прокуратури: за поданням Прем'єр-міністра він призначає і звільняє з посади генерального прокурора; за пропозицією Ради правосуддя призначає голів і суддів Касаційного суду і його палат, апеляційних судів, судів першої інстанції та інших судів , заступників генерального прокурора і прокурорів, які очолюють структурні підрозділи прокуратури, може припинити повноваження судді дати згоду на арешт, притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності в судовому порядку, звільняє ним же прокурорів призначених. Президент призначає чотирьох членів і голови Конституційного суду. За висновком Конституційного суду може припинити повноваження призначеного їм члена Конституційного суду або дати згоду на його арешт, притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності в судовому порядку.
Президент є головнокомандувачем збройними силами, призначає їхній вищий командний складу. В разі безпосередньої небезпеки, що загрожує конституційному ладу, після консультацій з Головою Національних зборів і Прем'єр-міністром Президент здійснює продиктовані ситуацією заходи і звертається з посланням про це до народу.
Президент Республіки видає укази і розпорядження, які не може суперечити Конституції і законам.
Виконавчу владу в Республіці Вірменія здійснює Уряд Республіки Вірменія. Воно складається з Прем'єр-міністра і міністрів. Структура і порядок діяльності Уряду встановлюються указом Президента за поданням Прем'єр-міністра. Засідання Уряду скликає і веде Президент Республіки або, за його дорученням, Прем'єр-міністр. Постанови Уряду підписує Прем'єр-міністр, запевняє Президент Республіки.
Прем'єр-міністр керує поточною діяльністю Уряду і координує роботу Міністрів; приймає постанови, які у передбачених регламентом випадках підписують також здійснюють їх міністри.
Член Уряду не може бути членом будь-якого представницького органу, займати іншу державну посаду або виконувати іншу оплачувану роботу.
Уряд несе відповідальність перед парламентом. Після формування новообраного Національних зборів (або свого формування) Уряд в 20-денний строк подає на схвалення Національного зборів програму своєї діяльності, одночасно порушуючи питання про вотум довіри. Проект постанови про недовіру Уряду може бути представлений не менш ніж 1 / 3 від загального числа депутатів протягом 24 годин після постановки питання про вотум довіри. Проект ставиться на голосування не раніше 48 годин і не пізніше 72 годин після його внесення. Рішення приймають більшістю голосів від облікового складу депутатів. У разі невнесення такого проекту або неприйняття рішення про недовіру програма діяльності Уряду вважається схваленою. Якщо рішення про недовіру прийнято, Прем'єр-міністр заявляє Президенту про відставку Уряду.
Правова система. Загальна характеристика
Правова система Вірменії належить до романо-германської сім'ї з елементами колишнього соціалістичної права. В останні роки в публічному праві простежується вплив французької доктрини.У 301 р. Армения стала першою країною у світі, що прийняла християнство як державну релігію. Відповідно норми канонічного права увійшли до вірменської правову систему як її найважливіший елемент, особливо в сфері шлюбно-сімейних відносин. Істотний вплив зробило візантійське право, деякі норми якого діяли тут ще у XIX ст.
В умовах іноземної окупації, безперервно тривала з VII ст., Законодавча діяльність у Вірменії припинилася. Однак продовжувалося розвиток канонічного права; діяли норми вірменського звичаєвого права. Загарбники принесли з собою і шаріат, що застосовувався поряд з християнськими правовими нормами.
З включенням Східної Вірменії до складу Російської імперії (1828) на неї поступово стало поширюватися російське законодавство.
Після встановлення Радянської влади у 1920 р. Вірменія фактично реціпіровала нове соціалістичне право РСФСР і надалі, протягом усього радянського періоду, її законодавство нічим не відрізнялося від законодавства інших союзних республік.
Корінну трансформацію правова система Вірменії переживає з початку 1990-х рр.. Загальні напрямки реформ такі ж, як й на всьому постсоціалістичному просторі: ідеологічний і політичний плюралізм, соціально орієнтована ринкова економіка, розширення прав і свобод особистості та зміцнення їх гарантій. Одночасно правова система Вірменії стала набирати індивідуальність, хоч її базові принципи, структура та юридична техніка як і раніше, схожі з прийнятими в інших державах - учасницях СНД. Це дозволяє віднести Вірменію до "євразійської" групі романо-германської правової родини, що сформувалася на основі порівняно однорідного правового простору Співдружності.
За темпами правових перетворень Вірменія займає середнє місце на території колишнього СРСР: у 1995 р. прийнята нова Конституція, в 1998 р. Цивільний кодекс. Більшість галузей права як і раніше, базуються на старих радянських кодексах, що діють з численними змінами та доповненнями.
Основним джерелом права є законодавчі та інші нормативні акти. Їх ієрархія включає Конституцію, закони парламенту, укази Президента Республіки, постанови Уряду та Прем'єр-міністра, підзаконні акти міністерств і відомств, органів місцевого самоврядування.
Парламент може уповноважити Уряд видавати постанови, які мають силу закону, але вони не можуть суперечити парламентським законам.
Відповідно ч.4 ст.6 Конституції ратифіковані міжнародні угоди є складовою частиною правової системи Республіки. Якщо в них встановлено інші норми, ніж передбачені в законах, то застосовуються норми угоди.
Особливе місце в системі джерел права обіймають рішення Конституційного суду Вірменії, які може бути анульована будь-яка норма закону або підзаконного акту.
Як субсидіарного джерела ГК Вірменії допускає застосування звичаїв ділового обороту.
Цивільне та суміжні з ним галузі, права
Цивільне право Вірменії з моменту відтворення її державності слід було російському (радянському) зразком. ГК радянської Вірменії 1923 і 1964 рр.. копіювали відповідно ГК РСФСР 1922 і 1964 рр..Так само, як і в Росії, громадянське право Вірменії в 1990-і рр.. було перетворено у відповідності до принципів ринкової економіки та романо-германськими цивілістичні традиціями.
Основи нових цивільно-правових і господарських відносин закріплені в Конституції 1995 г., в ст.7 якій записано, що держава "гарантує право власності та успадкування, рівноправність усіх форм власності" (яких саме форм, ні в цій статті, ні в подальшому не говориться). У ст.24, яка проголошує права та обов'язки громадян, записано: "Кожний громадянин має право мати власність. Ніхто не може свавільно позбавляти громадянина власного майна ".
Формування основ нового цивільного права завершилося прийняттям Цивільного кодексу Республіки Вірменія 28 липня 1998 В його основу покладено Модельний ЦК, затверджений Міжпарламентської асамблеї держав - учасниць СНД. Це зумовило істотно (хоча й далеко не повне) схожість вірменського і російського цивільних кодексів. У відміну від російських законодавців, які взяли до 1999 р. тільки два перші частини ГК РФ (третя була прийнята в 2001 р.), парламент Вірменії відразу ввів свій Кодекс чинності повністю.
За структурою ЦК 1998 складається з 12 розділів: I - Загальні положення; II - Особи (суб'єкти цивільних прав); III - Об'єкти цивільних прав; IV - Право власності та інші майнові права; V - Угоди. Представництво. Терміни. Позовна давність; VI - Загальні положення про зобов'язання; VII - Зобов'язання, що виникають з договорів; VIII - Зобов'язання, що виникають з односторонніх дій; IX - Зобов'язання, що виникають внаслідок заподіяння шкоди і безпідставного збагачення; X - Інтелектуальна власність; XI - Спадкове право; XII - Міжнародне приватне право.
Як і в інших державах СНД, ГК Вірменії регулює відносини між особами, які здійснюють підприємницьку діяльність або за їх участю, що виключає прийняття окремого торгового кодексу. Сімейні, трудові природно і-ресурсні відносини регулюються ЦК та цивільним законодавством тільки субсидіарної.
ЦК 1998 р. (ст.167-169) передбачає три форми власності: власність громадян та юридичних осіб, власність держави і власність громад (тобто муніципальних одиниць). Майновими правами разом з правому власності є: право застави, право користування майном, сервітути. Це дещо відрізняється від концепції, прийнятої в Росії і більшості інших держав СНД, де заставу розглядається як спосіб забезпечення зобов'язань.
Крім ГК основними джерелами цивільного права є закони "Про заставу" от 28 червня 1995; "Про авторське право і суміжних правах" від 27 травня 1996 г., "Про нерухоме майно" від 22 січня 1996 г., "Про страхування" от 19 Листопада 1996, Патентний закон від 21 серпня 1993 р. і ін
У 1990-і рр.. у Вірменії ухвалено велике законодавство, створити правову базу для підприємницької діяльності, зокрема законів "Про підприємства і підприємницької діяльності" від 14 березня 1992; "Про банки і банківську діяльність" від 27 квітня 1993 р. і від 30 червня 1996; "Про товарних біржах" від 31 серпня 1993; "Про обіг цінних паперів" від 8 вересня 1993; "Про індивідуальний підприємця" від 27 грудня 1993; "Про індивідуальний (сімейному) підприємстві" від 13 червня 1994; "Про іноземні інвестиції" від 31 липня 1994; "Про банкрутство підприємств та індивідуальних підприємців" от 15 червня 1995; "Про акціонерні товариства" від 7 травня 1996; "Про банкрутство банків" від 29 червня 1996; "Про рекламу" від 25 травня 1996 р. і ін
Починаючи з 1992 Уряд здійснює програми приватизації державних підприємств та житлового фонду (до 1998 р. приватизовано 70% всіх державних підприємств).
Ще раніше, у 1991 р., Вірменія ухвалила повномасштабну програму приватизації землі, передбачену Законом "Про приватизацію землі" (лютий 1991 р.). У 1992 Вірменія перших серед республік СНД денаціоналізувала землю. Головний упор в ході аграрних реформ зроблений на дрібнотоварне приватне виробництво. Більшість громадських господарств перетворено в селянські, число яких становить тепер близько 250 тис. Діяльність останні регулюється Законом "Про селянських колективних і селянських господарствах" від 22 січня 1991
За Земельним кодексом Вірменії 1991 передбачено такі форми власності на землю, як власність громадян, колективна власність, державна власності (ст.4). При цьому немає ні постійного землеволодіння сільськогосподарських підприємств, ні довічного успадкованого землеволодіння громадян. На відміну від інших держав СНД, де суборенда землі, як правило, забороняється, Вірменії вона дозволена без обмежень, якщо передбачена договором (ст.8 ЗК). Відповідно до ст.28 Конституції власності правом на землю не користуються іноземні громадяни та особи без громадянства за винятком випадків, передбачених законом.
Використання та охорону природних ресурсів регулюють Кодекс про надрах 1992, Водний кодекс 1992 р., Лісовий кодекс 1994
В області екологічного права найбільш великим актом є Основи законодавства про охорони природи 1991
Основним джерелом трудового права залишається КЗпП радянських часів, що діє з численними змінами та доповненнями. До осені 1999 р. закінчено підготовку нового Кодексу законів про працю, заснованого на сучасних міжнародних стандартах у цій галузі.
Конституція (ст.29) закріпила право кожного громадянина на вільний вибір праці, на справедливу і не нижче встановленого державою мінімального розміру заробітної плати, на умови праці, що задовольняють вимогам безпеки та гігієни. За громадянами також закріплено право на страйк.
Кримінальне право та процес
Основним джерелом кримінального права у Вірменії залишається Кримінальний кодекс 1960 Після проголошення незалежності в нього кілька раз вносилися суттєві зміни та доповнення. Були декриміналізовані багато діяння, що спрямовані проти радянського устрою, ідеології і панували в СРСР соцiально-економiчних вiдносин. У той же час з'явилася значна кількість нових складів злочинів, зокрема, характерних для ринкової економіки. Розроблено проект нового КК. До 1999 Вірменія відносилася до числа країн, що зберігали страту як вид кари.Кримінальний процес Вірменії піддається реформам, покликаний зміцнити правові гарантії особистості, а також підвищити його ефективність. Деякі нові демократичні норми і принципи кримінального судочинства отримали закріплення в Основному законі країни 1995 Відповідно до Конституції (ст.18) людина може бути взятий під варту тільки за рішенням суду - у встановленому законом порядку. В установлених законом випадках судочинство здійснюється за участю присяжних (ст.91). У 1998 р. було прийнято новий Кримінально-процесуальний кодекс, що вступив в силу в січні 1999 р. Він передбачає крім перших апеляційну та касаційну інстанції. Всі кримінальні справи розглядаються судом першої інстанції у складі одного, апеляційної інстанції - трьох суддів. У Касаційний суд справи розглядаються в складі голови палати суду і більшості його членів.
У той же час кримінальний процес у Вірменії носить обвинувальний характер, правило змагальності та рівноправності сторін на практиці не забезпечується. Величезні труднощі в реалізації нових норм і стандартів пов'язані з хронічною нестачею фінансово-матеріальних ресурсів.
Судова система. Органи контролю
Судова влада в відповідно до Конституції - одна з трьох основоположних і самостійних гілок державної влади. Правосуддя в Республіці здійснюють тільки суди - відповідно до Конституції і законів.Конституція повністю відновила судову систему Республіки, сприйнявши деякі французькі концепції. Судами загальної юрисдикції є: суди першої інстанції, апеляційні суди та Касаційний суд (замінив у 1998 р. Верховний суд). У Вірменії діють також господарський, військовий та інші передбачені законом суди (ст.92 Конституції). Забороняється створення надзвичайних судів.
Відповідно до Закону "Про судоустрій" 1998 р. у Вірменії діють три апеляційних суду: 1) апеляційний суд по цивільних справах у складі голови суду і 9 суддів; 2) апеляційний суд з економічних справах у складі голови суду і 6 суддів; 3) апеляційний суд у кримінальних та військових справах у складі голови суду та 12 суддів. До складу Касаційного суду входять: голова Касаційного суду; Палата з цивільних та економічних справ; Палата у кримінальних та військових справах. Кожна палата складається з голови палати і п'яти суддів палати.
Найвищий орган суддівського співтовариства - Рада правосуддя, який очолює Президент Республіки як гарант незалежності судових органів. Міністр юстиції і Генеральний прокурор є заступниками голови Ради. До складу Ради входять також 14 членів, призначених Президентом Республіки на 5-річний термін, 2 з яких - вчені-юристи, 9 судді, 3 - прокурори. За 3 члени Ради призначаються з судів першої інстанції, апеляційних судів та Касаційного суду. Загальні збори суддів таємним голосуванням висувають по три кандидатури на кожне місце. Кандидатури прокурорів - членів Ради - представляє генеральний прокурор.
Рада правосуддя: 1) складає і представляє на затвердження Президентові щорічні списки посадовий придатності та службового просування суддів і прокурорів, відповідно до чого виробляються призначення; 2) пропонує кандидатури голів, суддів Касаційного суду, її палат, голів апеляційних, першої інстанції та інших судів, дає висновок по представлених міністром юстиції кандидатур інших суддів; 3) дає висновок по представлених генеральним прокурором кандидатур заступників генерального прокурора, прокурорів, які очолюють структурні підрозділи прокуратури; 4) подає пропозиції про присвоєння суддям і прокурорам класних чинів; 5) пропонує дати згоду на припинення повноважень судді , арешт, притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності в судовому порядку; 6) піддає суддів дисциплінарної відповідальності; 7) за запитом Президента висловлює свою думку з питань помилування.
Порядок її діяльності встановлений Законом "Про Раду правосуддя" від 14 листопада 1995
Органом конституційного контролю у Вірменії є Конституційний суд, що приступив до роботи в 1996 р. Він складається з 9 членів, 5 з яких призначає Національні збори, 4 - Президент Республіки.
Конституційний суд у встановленому законом порядку: 1) встановлює, чи відповідають Конституції закони, постанови Національних зборів, укази, розпорядження Президента, постанови Уряду; 2) встановлює до ратифікації міжнародного договору відповідність Конституції закріплених в ньому зобов'язань; 3) вирішує спори, пов'язані з результатами референдумів, виборів Президента Республіки і депутатів; 4) визнає нездоланними або усуненням перешкод, що виникли для кандидатів у президенти; 5) дає висновок про наявність підстави відмовитися від посади Президента; 6) дає висновок щодо заходів, які здійснюються Президентом у надзвичайній ситуації; 7) надає висновок про неможливість виконання Президентом Республіки своїх повноважень; 8) дає висновок про припинення повноважень члена Конституційного суду, його арешт, притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності в судовому порядку; 9) виносить рішення про призупинення або заборону діяльності партії. Конституційний суд розглядає справу лише за наявності відповідної заяви. Постанови Конституційного суду остаточні, перегляду не підлягають і набирають чинності з моменту опублікування.
Порядок діяльності Конституційного суду визначає Закон "Про Конституційний суд" від 6 грудня 1995
Суддя і члени Конституційного Суду незмінюваність. Суддя займає свою посаду до 65, а член Конституційного Суду - до 70 років. Їхні повноваження припиняються лише у випадках і в порядку, передбачених Конституцією і законом.
Прокуратура Республіки Вірменія є єдиною, централізованою системою, яку очолює генеральний прокурор, який призначається Президентом за поданням Прем'єр-міністра. Відповідно до ст.103 Конституції прокуратура: порушує кримінальне переслідування; здійснює нагляд за законністю попереднього слідства та дізнання; підтримує обвинувачення в суді; збуджує в суді позов щодо захисту державних інтересів; опротестовує рішення, вироки і постанови судів; здійснює нагляд за застосуванням покарань й інших форм примусу.
Вищим органом фінансово-економічного контролю у Вірменії є Контрольна палата Національних зборів.