Предмет і метод правового регулювання

У радянському праві розподіл права на приватне і публічне фактично було відсутнє. Радянська юридична наука виходила з уявлення про те, що основою поділу права на галузі повинен бути матеріал критерій - предмет правового регулювання або виконувані правом функції. Тому система права підрозділялася на десять галузей: державне, адміністративне, трудове, колгоспне, земельне, фінансове, цивільне, сімейне, кримінальне та процесуальне.

З розвитком законодавчої бази число галузей збільшувалося, тому виникла необхідність у визнанні окремими галузями повітряного, гірського, митного права і т.д. Фактично це вело до визнання існування галузей права з різними предметами і однаковими методами правового регулювання. В якості основного критерію поділу права на галузі, поряд з предметом, стали виділяти також і метод правового регулювання.

Предметом правового регулювання є ті відносини, які піддаються правовому впливу. Такі відносини повинні бути, по-перше, стійкими, тобто повторюватися в подіях і діях людей, по-друге, допускати можливість правового контролю за ними з боку держави, по-третє, необхідна об'єктивна потребав їхньому врегулюванні.

Навпаки, метод правового регулювання являє собою сукупність прийомів і засобів впливу на суспільні відносини. Предмет правового регулювання відповідає на питання, що регулювати, метод - на питання, як регулювати.

Метод правового регулювання має такі характеристики: по-перше, підстави виникнення прав та обов'язків; по-друге, принципи взаємозв'язку прав і обов'язків учасників правовідносин; по-третє, характер юридичних засобів забезпечення прав і обов'язків у правовідносинах.

Можна виділити два основних методи правового регулювання: диспозитивний (автономний), що характеризується взаємної незалежністю і рівноправністю сторін (панує у цивільному праві), і імперативний (категоричний, владний), заснований на ієрархічне одних учасників правовідносини іншим (панує в конституційному та адміністративному праві). Існують також і інші методи правового регулювання: заохочувальний - стимулюючий соціально корисне поведінка активну поведінку шляхом заохочень, і рекомендаційний - пропонує суб'єктам найбільш доцільний варіант поведінки.