Законність і правопорядок в системі політико-правових цінностей сучасної правової життя

Коли говорять про право, то нерідко під правом розуміють широке коло явищ, включаючи норми права, ставлення людей до чинного права (правосвідомість), реалізацію права в життя правовідносини). Серед різноманітних способів прояву права у сфері його дії принципово важливе значення мають такі поняття як законність та правопорядок. Законність і правопорядок - це найважливіші характеристики динамічного стану правової життя сучасного демократичного цивілізованогодержави, нормою існування якого є забезпечення прав і свобод людини і громадянина.

Істотно важливо відзначити, що законність і правопорядок - це перш за все характеристики правового життя сучасного соціальної правової держави.

Законність і правопорядок займають найважливіше місце серед політико-правових цінностей сучасного світу. У правовій державі нормою є забезпечення прав і свобод людини і громадянина, торжество законності та правопорядку.

Законність - це явище багатопланове, багатоаспектне, що неодноразово наголошувалося в науково-правової літератури.

Визначення законності, які є у вітчизняному правознавстві, підкреслюють ту чи іншу сторону цього явища. Досить сказати, що законність розуміється і як організаційний принцип діяльності держави і його апарату, як функція держави, як принцип права, як політико-правовий режим, і все це вірно. Найбільш принциповим є те, що всі напрямки державно-правової діяльності повинні грунтуватися на законності.

Саме коротке визначення поняття законності: законність - це влада закону.

Як відомо, правління законів - це одна з найдавніших проблем філософії та права та правознавства. Законність - це найголовніша ціннісна орієнтація, яка об'єднує право, держава і особистість. Ідея правління законів зберігає своє постійним значення і в наші дні.

Проте ідея законності не зводиться тільки до ідеї правління законів. Досить сказати, що ідеї держави законності характерні і для давнини, і для середніх віків, і для початку сучасної історії. Особливість сучасногоперіоду полягає в тому, що суспільне життя в наші дні характеризується спрямованістю до формування громадянського суспільства і правової держави. Згідно думки Іммануїла Канта, держава є об'єднання людей, підпорядкованих правовим законам. Таким чином, у сучасному світі мова може йти про правову життя, підпорядкованої законам правової держави, тобто правових законів. Це означає, що концепції ідеї правової держави сприйняті в більшості цивілізованих країн світу, в тому числі і в нині діючій Конституції Російської Федерації.

У точному змісті слова в суспільстві, що сприйняла концепцію соціальної правової держави, точніше було б говорити не про законність, а про правову законності чи правозаконності.

Таким чином, поняття законності в сучасних умовах, якісно відрізняється від законності в інші історичні епохи. Неважко зрозуміти, що принцип законності є найважливішою передумовою організаційної будь-якої державної системи. І це зрозуміло, оскільки законодавство є найважливішим чинником, нормуючим суспільне життя. Ймовірно, у всій світовій історії неможливо знайти держави, яка б не прагнула проводити закони в життя. Найбільш яскравий тому приклад - законодавство Петра I, який прагнув навести порядок в Росії. Саме йому належить чітко сформульоване уявлення про законність, властивої періоду абсолютистського держави, «понеже ніщо так до управління держави потрібно їсти, як міцне зберігання прав громадянства, понеже в суе закони писати, коли їх не зберігати, або нимиграти як в карти, прибираючи масть до масті » 1 .

Звичайно ж, законність властива будь-якій державі, оскільки в усі історичні епохи держава, правляча еліта, уряд країни і глава держави використовують закони для реалізації своєї політики.

В аспекті широкого, суспільно-політичного розуміння законності вона може бути охарактеризована як режим суспільно-політичного життя, вираженого у вимогах, які пред'являються всьому суспільству - до всіх суб'єктів, до всієї політичної системи. Ця вимога не тільки найсуворішого, неухильного дотримання та виконання норм позитивного права, але й дотримання принципів:

- Верховенства законів по відношенню до всіх інших правових актів;

- Рівності всіх перед законом;

- Забезпечення для всіх суб'єктів повного і реального здійснення суб'єктивних прав;

- Незалежного та ефективного правосуддя;

- Ефективної роботи всіх правоохоронних органів. У такому широкому сенсі законність являє собою елемент демократії як політичного режиму (тому вона відноситься також до понять, які характеризують держави).

Законність є сполучною ланкою між законодавством та правопорядком. Основні вимоги законності закріплюються в законодавстві. Реалізуючись, вони створюють той лад громадського життя, який іменується правопорядком.

Представляється істотним з'ясування співвідношення понять «законність» і «легітимність».

По відношенню до державної влади законність характеризує відповідність її існування та її рішень вимогам Конституції та іншого законодавства.

Легітимність - поняття, яке дає відповідь на запитання, чи обгрунтованіця влада з соціального боку і з точки зору права (позитивного і природного), прав і свобод людини.

Законність - це вимога суворого, неухильного дотримання та виконання усіх юридичних норм, всіх правових приписів усіма суб'єктами, тобто громадянами, їх об'єднаннями, посадовими особами, державними органами.

Іноді як синонім термінів «законність», «право» використовується термін «правопорядок», але у цього поняття є своя специфіка.

Правопорядок є результат дії законності, що виражає ступінь здійснення її вимог. При цьому мається на увазі і вимога суворого, неухильного дотримання та виконання юридичних норм і суспільно-політичних вимог (рівність усіх перед законом, верховенство закону і т.д.)

В умовах демократії для правопорядку характерний високий рівень гарантій прав і свобод людини, розвитку правосуддя, широкий спектр правових засобів, що використовується кожною людиною для захисту гідності, недоторканності та безпеки.

Щодо стабільний правопорядок у суспільстві зберігається за рахунок об'єктивно дієвої правової позиції населення.

Посилення національно-визвольного та національно-сепаратистських рухів по-новому ставить значення законності та законного поведінки.

Законність є найважливішим атрибутом політики національної безпеки - військової, політичної, економічної, соціальної.

Влада законів (законність) є функціональне вимір конституційної організації суспільства в межах держави. Сюди входять і національна безпека, і соціально-економічна ситуація, і управління, і взаємини з іншими народами і країнами.

Забезпечення охорони правопорядку, що складається в результаті правового регулювання відносин демократичного суспільства, - важливеі необхідна умова формування правової держави.

Правова охорона поширюється не тільки на правопорядок у власному значенні, але і на більш широкий за своїми масштабами порядок суспільних відносин, тобто на громадський порядок, який виступає як найбільш загальна система охоронюваних правом соціальних відносин, що складаються зі структурних підрозділів, елементів і підсистем. Правопорядок відноситься до громадському порядку як частина до цілого і має свої підсистеми, складові частини.