Роль прокуратури в координації

Координація діяльності правоохоронних органів зайняла міцне місце в системі заходів по боротьбі з злочинністю та іншими правопорушеннями. Стала більш злагодженої роботи слідчих і оперативно-розшукових органів по розкриттю і розслідуванню злочинів, більш якісним став і прокурорський нагляд за виконанням законів у діяльності правоохоронних органів.

Більш стабільною стала судова практика щодо застосування кримінального покарання до осіб, визнаних винними у вчиненні злочинів.

Успіх координації в істотному ступені залежить від активності та ініціативності як керівників координації, так і від подальшого вдосконалення діяльності правоохоронних органів з розслідування злочинів та судового розгляду кримінальних справ.

В даний час на місцях накопичено значний позитивний досвід щодо здійснення прокурорами керівної ролі в координації. Генеральна прокуратура Російської Федерації, прокурори республік, країв і областей постійно вивчають і поширюють накопичений досвід у цій роботі. З іншого боку, аналіз помилок, упущень і прорахунків укоординації також повчальний, він дозволяє попереджати їх у діяльності підлеглих прокурорів.

При здійсненні координації прокурори обирають головні напрями в діяльності правоохоронних органів. У їх числі вузлові, пов'язані зі зміцненням законності і правопорядку, як то: вдосконалення роботи слідчого апарату по розкриттю і розслідуванню злочинів; попередження злочинів і усунення причин, що породжують їх; боротьба зі злочинністю неповнолітніх; боротьба з порушеннями фінансової дисципліни, боротьба з організованою злочинністю, тяжкими злочинами проти особистості, з розкраданнями державного та іншого майна та ін Визначаючи кардинальні напрямки в цій роботі, прокурори виявляють ініціативу і творчий підхід в роботі з тим, щоб вона постійно збагачувалася, розвивалася й удосконалювалася. Разом з тим не можна не відзначити й того факту, що координація правоохоронних органів інколи носить формальний характер. На обговорення міжвідомчих нарад виносяться часом питання другорядні, а не актуальні, як того вимагає стан законності та правопорядку; спільні наради проводяться рідко і в ряді випадків казенно; міжвідомчі наради заздалегідь не плануються, матеріали заздалегідь не готуються, в результаті чого приймаються рішення, нікого й ні до чого не зобов'язують. Виконання прийнятих рішень не завжди контролюється керівниками правоохоронних органів, реалізація розроблених пропозицій не підкріплюється організаційними заходами, в результаті чого ділове з утримання рішення не дає очікуваного ефекту.

З практики координаційної діяльності по боротьбі зі злочинністю не усуненийі такий недолік, як змішання функцій правоохоронних органів.

Окремі прокурори не завжди проявляють ініціативу в координації діяльності правоохоронних органів, а деякі фактично передали ці функції начальникам управлінь внутрішніх справ. Ці прокурори не можуть встановити правильні взаємовідносини з керівниками інших правоохоронних органів. Людська амбіція нерідко ставиться вище службового обов'язку. Генеральний прокурор РФ у своєму наказі № 31 від 29 червня 1994 справедливо підкреслює, що деякі прокурори не використовують у належній мірі можливості координації діяльності правоохоронних органів на основних напрямках боротьби зі злочинністю.

Певну допомогу правоохоронним органам у вдосконаленні координації надають органи законодавчої і виконавчої влади в суб'єктах РФ і органи місцевого самоврядування, які зобов'язані приділяти увагу проблемам боротьби з злочинністю та іншими порушеннями порядку.

Великий вплив на вдосконалення керівної ролі прокурорів у координації діяльності правоохоронних органів надає Науково-дослідний інститут проблем зміцнення законності та правопорядку при Генеральній прокуратурі Російської Федерації. Вчені інституту систематично вивчають досвід роботи органів прокуратури з координації, беруть участь у проведених засіданнях координаційних рад, надають допомогу в підготовці матеріалів до проведення міжвідомчих нарад.

Журнал "Законність" (орган Генеральної прокуратури Російської Федерації) постійно висвітлює на своїх сторінках досвід по здійсненню координації як в центрі, так і на місцях.

В даний час важливо правильно організувати координацію діяльності органів прокуратури Співдружності Незалежних Держав.Злочинність не знає кордонів, тому свідомо чи мимоволі, але органам прокуратури країн СНД припадає спільно вирішувати проблеми, пов'язані з організацією боротьби із злочинністю і порушеннями встановленого правопорядку. У зв'язку з цим Генеральні прокурори республік, які є суб'єктами Співдружності Незалежних Держав, на зустрічі в Москві 18 лютого 1992 умовилися про загальні принципи взаємодії і співробітництва між прокуратурами.

Відповідно до цих принципів органи прокуратури республік прийняли угоду з надання один одному правову допомогу. Ця угода полягає в наступному: - пересилання матеріалів прокурорсько-слідчої практики; - виконання окремих процесуальних дій, пов'язаних з допитами, застосуванням різного роду засобів процесуального примусу; - здійснення наглядових функцій, пов'язаних з розшуком злочинців, що сховалися від слідства, і етапування їх за місцем виробництва попереднього слідства;

- Надання статистики по динаміці і структурі кримінальної злочинності.

Генеральний прокурор Російської Федерації пропонував підлеглим прокурорам надавати відповідним прокуратурам країн СНД всебічну допомогу в організації боротьби із злочинністю і порушеннями встановленого правопорядку. При цьому було визначено порядок надання допомоги процесуального оформлення результатів, розмежування компетенції прокурорів різних ланок прокурорської системи.