Прокурорський нагляд та процесуальна самостійність слідчого

Виробництво дізнання і попереднього розслідування є творчим процесом. Від ініціативи слідчого багато в чому залежить швидке і повне розкриття злочину, а також всебічність і об'єктивність його розслідування. Надання слідчим процесуальної самостійності, зміцнення правових гарантій їх діяльності є однією з необхідних умов ефективності їх роботи. У той же час надання слідчому процесуальної самостійності сприяє підвищенню його відповідальності за доручену справу.

Надання слідчому можливості вибору процесуальних засобів при розкритті та розслідуванні злочинів, наділення йогоповнотою повноважень по застосуванню заходів процесуального примусу, обрання конкретної версії, визначення меж звинувачення, виду запобіжних заходів, - все це дає йому можливість успішно виконувати покладені на нього функції. Кримінально-процесуальний закон, нормами якого керуються слідчі, а також органи дізнання, не ставить у залежність виконання ними процесуальних дій від повноважень прокурора по здійсненню нагляду в кримінальному судочинстві. Інакше кажучи, закон надає процесуальні повноваження безпосередньо слідчого, покладаючи в той же час на нього всю повноту відповідальності за правильність виконуваних ним процесуальних дій.

Беручи участь в огляді місця події, упізнанні, проведенні слідчого експерименту, присутня при допиті слідчим обвинуваченого, потерпілого або свідка, прокурор не може і не повинен підміняти слідчого або приймати на себе виконання його функцій. Якщо у нього є до допитуваному особі питання крім заданих слідчим, він задає їх. Це має знайти відображення в протоколі допиту. До речі сказати, участь прокурора має бути зафіксовано в процесуальному документі про виробництво будь-якого слідчого дії. Прокурор засвідчує це своїм підписом у процесуальному документі.

Неправильно роблять ті прокурори, які, будучи присутнім на огляді місця пригоди або при провадженні слідчого експерименту, командують діями слідчого, а слідчий лише процесуально оформлює виробництво цих процесуальних дій. Прокурор вправі втрутитися в діяльність слідчого лише тоді, коли той допускає порушення закону, залишає нез'ясованими істотні обставини, що маютьзначення у справі. Якщо прокурор прийняв на себе виробництво розслідування кримінальної справи у повному обсязі, він і несе відповідальність за всебічність, повноту та об'єктивність попереднього слідства. Також він відповідає і за якість самостійно виробленого допиту підозрюваного, обвинуваченого або іншого учасника процесу.

Перевіряючи кримінальну справу, прокурор звертає увагу на якість слідства, його всебічність, повноту та об'єктивність, дає обов'язкові для виконання вказівки, однак це не повинно обмежувати процесуальну самостійність слідчого. Одним з аспектів, що визначають ступінь процесуальної самостійності слідчого щодо прокурорського нагляду, є характер вказівок, які дає прокурор слідчого. Відповідно до ст. 212 КПК прокурор дає обов'язкові для слідчого вказівки у зв'язку з порушенням і розслідуванням кримінальних справ. У той же час згідно зі ст. 127 УПК слідчого в певних випадках надано право не погодитися з вказівками прокурора і оскаржити їх вищестоящому прокурору з письмовим викладом своїх заперечень. У цих випадках прокурор або скасовує вказівки нижчестоящого прокурора, або доручає провадження слідства у цій справі іншому слідчому. Інакше кажучи, слідчий не може бути поставлений в такі умови, щоб він виконував процесуальні дії всупереч своїм внутрішнім переконанням. Ці вказівки прокурора стосуються питань притягнення особи як обвинуваченого, кваліфікації злочину та обсягу обвинувачення, направлення справи для віддання обвинуваченого до суду або припинення справи виробництвом. Всі ці діїє визначальними провадження у кримінальній справі. Це зовсім не означає, що прокурор не має права вирішувати ці питання після того, як слідчий закінчить провадження у кримінальній справі. Відповідно до ст. 214-21-5 КПК прокурор, одержавши кримінальну справу з обвинувальним висновком, має право припинити його виробництво з будь-яких підстав, зазначених у законі, він може виключити з обвинувачення окремі епізоди звинувачення, він має право застосувати закон про менш тяжкий злочин, знизити суму цивільного позову, а також прийняти інші рішення у кримінальній справі. Застосування прокурором цих повноважень вже не пов'язане з принципом процесуальної самостійності слідчого. Ці рішення, що приймаються у справі з обвинувальним висновком, прокурор не пов'язує з позицією слідчого, діяльність якого у кримінальній справі до цього моменту є закінченою.

Розглядаючи скарги учасників процесу на дії слідчого (ст. 218-219 КПК), прокурор зобов'язаний не тільки відновити порушені права і законні інтереси громадян, підприємств і організацій, він разом з тим направляє в правильне русло виробництво розслідування. Він може скасувати або змінити прийняте слідчим рішення, має право вжити заходів до притягнення винних у порушенні закону до встановленої законом відповідальності, може, нарешті, усунути слідчого від виробництва розслідування і передати справу іншому слідчому або прийняти на себе провадження у справі. Все це, безумовно, є до певної міри обмеженням повноважень слідчого, але ці обмеженняправомірні, вони обумовлені законом та вимогами об'єктивності і повноти розслідування кримінальної справи.