Нагляд за виконанням законів про неповнолітніх у кримінальному судочинстві

З усіх порушень законності, що допускаються неповнолітніми, найбільш небезпечними є кримінальні злочини. Правильна, чітко організована боротьба зі злочинністю неповнолітніх є однією з найбільш актуальних завдань органів прокуратури. Говорячи про злочинності неповнолітніх, необхідно відзначити, що за останні п'ять років зберігався її високий рівень. У 1995 р. було зареєстровано 209777, а в 1999 р. - 208313 злочинів, скоєних неповнолітніми. Питомавага в загальному числі розслідуваних злочинів становив близько 11% (від 12% у 1995 р. до 9,6% - у 1999 р.).

До того ж слід врахувати прояв нових характеристик злочинності серед неповнолітніх: більш широке застосування холодної та вогнепальної зброї; невиправдана жорстокість, навіть садизм, при скоєнні злочинів проти особи; зростання числа організованих злочинів; різке зростання корисливої мотивації при вчиненні злочинів. У всьому цьому міститься потенційна можливість здійснення цими особами в майбутньому ще більш небезпечних злочинів, якщо їх злочинну поведінку не буде своєчасно попереджено.

Слідчі органів внутрішніх справ, які розслідують злочини неповнолітніх, і прокурори, які здійснюють нагляд за законністю виробництва розслідування, враховують особливості правової регламентації кримінальної відповідальності неповнолітніх. До числа таких особливостей належить: обмеження видів покарання; обмеження термінів покарання незалежно від тяжкості вчиненого злочину; встановлення можливості застосування примусових заходів виховного характеру замість покарання; встановлення єдиного в усіх випадках провадження слідства - попереднього, з виключенням різних форм дізнання; особливості порядку затримання та деякі інші суттєві особливості при судовому розгляді кримінальних справ неповнолітніх. Неповнолітні не можуть бути притягнуті до відповідальності за деякі злочини, суб'єктом яких може бути тільки особа, яка досягла 18-річного віку (ст. 150, 151 КК). Відносно неповнолітніх заборонено застосовувати страту; термін позбавлення волі не може перевищувати 10 років; не можна застосувати позбавлення волі у виглядіув'язнення, при визначенні рецидиву не враховується судимість за злочин, скоєний у віці до 18 років.

Прокурори здійснюють нагляд як за виконанням законів, що забезпечують повне і швидке розкриття злочинів неповнолітніх, так і за їх всебічне, об'єктивне і повне розслідування. При цьому забезпечується як невідворотність покарання за скоєний злочин, так і виявлення та усунення причин і умов, що сприяли вчиненому.

Виробництво розслідування у справах неповнолітніх, так само як і здійснення прокурорського нагляду, регулюється загальними правилами, закріпленими в Законі про прокуратуру, а також у гол. 32 КПК, присвяченій специфіки виробництва у цих справах.

До особливостей, які повинні враховуватися прокурорами при здійсненні нагляду у справах неповнолітніх у кримінальному судочинстві, належать:.

1. Забезпечення вимог закону (ст. 126 КПК) про обов'язкове провадження попереднього слідства по всіх без винятку справах про злочини, скоєних неповнолітніми. Це питання має вирішуватися однозначно у всіх випадках незалежно від тяжкості вчиненого злочину, що наступили наслідків і від підслідності кримінальних справ. Сюди ж належать і правопорушення неповнолітніх, досудова підготовка матеріалів по яких проводиться за протокольною формою (гл. 34 КПК).

Якщо прокурор виявив, що відносно неповнолітнього виробляються дізнання чи судова підготовка за протокольною формою, він дає вказівку про передачу справи або матеріалу слідчого органів внутрішніх справ або порушує справу сам і направляєїї для розслідування слідчому.

2. Прокурор стежить за тим, щоб у разі вчинення вперше злочину невеликої або середньої тяжкості до неповнолітнього могли бути застосовані заходи виховного впливу (ст. 90-91 КК). У цих випадках прокурор дає згоду, не збуджуючи кримінальної справи, на передачу матеріалів відповідним органам для реалізації примусових заходів виховного характеру.

3. Перевірка законності та обгрунтованості порушення кримінальної справи проти неповнолітнього. Якщо кримінальну справу порушено відносно підлітка, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, прокурор може винести постанову про припинення провадження у кримінальній справі. Однак прокурору належить ретельно перевірити матеріал, за яким слідчий виніс постанову про відмову в порушенні кримінальної справи. Якщо прокурор встановить, що відмовлено в порушенні кримінальної справи за неперевіреними фактами, або відмовлено незаконно, або за надуманими приводами, він порушує кримінальну справу і доручає розслідування слідчому органів внутрішніх справ або слідчого прокуратури.

4. При виробництві розслідування справ неповнолітніх звернення уваги на з'ясування обставин, зазначених у ст. 392 КПК: точний вік обвинуваченого; умови життя і виховання; наявність дорослих підбурювачів та ін Інакше кажучи, у справах цієї категорії проводиться більш поглиблене вивчення особистості обвинувачуваного, а головне - виявляються умови формування особистості правопорушника.

5. Перевірка законності та обгрунтованості затримання та взяття під варту як запобіжного заходу, яка може застосовуватися лише увиняткових випадках, коли це викликається тяжкістю вчиненого злочину та даними про особу обвинуваченого (ст. 393 КПК). При обранні такого запобіжного заходу, як утримання під вартою, прокурор зобов'язаний допитати неповнолітнього обвинуваченого (ст. 96 КПК). До неповнолітнім може застосовуватися і такий запобіжний захід, як віддача неповнолітнього під нагляд батьків, опікунів і піклувальників (ст. 394 КПК).

Прокурор стежить за тим, щоб запобіжний захід щодо неповнолітнього обиралася тільки після пред'явлення йому обвинувачення.

6. Реалізація права неповнолітнього на забезпечення захисником з моменту пред'явлення обвинувачення, а в разі затримання за підозрою у вчиненні злочину або застосування до нього запобіжного заходу у вигляді взяття під варту - з моменту оголошення йому протоколу затримання або постанови про застосування цього запобіжного заходу. При цьому враховується правило про недійсність відмови обвинуваченого від захисника. Це означає, що якщо обвинувачений (підсудний) виявляє бажання захищати себе сам, тим не менше захисник не звільняється від участі у процесі і продовжує виконувати свої функції. Захисникові повинні бути створені всі умови, щоб він зміг успішно, в інтересах підзахисного, виконати покладені на нього конституційні обов'язки. При допиті неповнолітнього, яка не досягла 16 років, може брати участь педагог.

7. Перевірка обгрунтованості віддання обвинуваченого до суду. Ще під час затвердження обвинувального висновку прокурору належить розглянути питання про можливість припинення справи і застосуваннязаходів громадського впливу, примусової чи виховного характеру (ст. 214 КПК). Якщо за характером і тяжкості скоєного з урахуванням позитивних даних про правопорушників можливо застосовувати такі заходи, прокурор припиняє провадження по даній справі і передати справу на розгляд комісії в справах неповнолітніх, приймає інші заходи впливу на винного.

При підготовці справи до розгляду в судовому засіданні суддя крім питань, перелічених у ст. 228 КПК, зобов'язаний прийняти рішення також щодо виклику в судове засідання законного представника обвинуваченого, представників навчально-виховних установ і організацій, а в окремих випадках і педагогів (ст. 400 КПК). Якщо обвинувачений не досяг 16 років, вирішується питання щодо слухання справи в закритому судовому засіданні (ст. 18 КПК).

8. Участь прокурора в судовому розгляді. Кримінально-процесуальний закон не передбачає обов'язкової участі прокурора в судовому розгляді справ про неповнолітніх. Це питання регулюється наказом Генерального прокурора РФ № 82 від 24 листопада 1998 "Про завдання прокурорів, які беруть участь у розгляді, судами кримінальних справ", відповідно до якого участь прокурора в судовому розгляді кримінальних справ про неповнолітніх є обов'язковим.

Беручи участь у судовому розгляді кримінальної справи, прокурор поряд із встановленням обставин скоєного злочину з'ясовує умови життя і виховання неповнолітнього в сім'ї, школі, ПУ, на виробництві. Якщо злочин було скоєно в стані сп'яніння або внаслідок прийому наркотичнихкоштів, належить з'ясувати джерела їх придбання, коли і під впливом кого неповнолітній долучився до спиртного чи наркотиків. Генеральний прокурор РФ в наказі № 10 від 18 травня 1995 строго наказує підлеглим прокурорам: "Рішуче активізувати боротьбу з залученням неповнолітніх у злочинну діяльність, пияцтво, наркоманію, в заняття проституцією і жебрацтвом".

При встановленні фактів залучення підсудного у пияцтво або споживання наркотиків прокурор заявляє клопотання про винесення приватних визначень про застосування до них заходів дисциплінарного чи громадського впливу або вирішує питання про можливість притягнення їх до кримінальної відповідальності. У судовому слідстві з'ясовується питання про можливе залучення неповнолітнього у злочинну діяльність дорослим підбурювачем, який залишився неразоблаченним. За груповим справах, а їх в даний час близько 80%, прокурор з'ясовує роль кожного з підсудних у скоєнні злочину. В обвинувальній промові прокурора необхідно більш глибоко аргументувати виникнення злочинного наміру у неповнолітнього, розкрити обставини, які вплинули на формування його особистості. При викладі пропозицій про вид і міру кримінального покарання прокурору належить виходити із закону та вказівок Генерального прокурора РФ, що містяться в наказі № 10 від 18 травня 1995, про те, щоб повною мірою використати можливості перевиховання підлітків, які вчинили злочини, без ізоляції від суспільства, вдаючись до позбавлення волі як до крайнього заходу.

9. Принесення касаційного протестуна незаконний або необгрунтований вирок щодо неповнолітнього відповідно до ст. 325 КПК з метою його скасування або зміни. Здійснюючи нагляд у стадії касаційного провадження, прокурор зобов'язаний взяти участь у розгляді справи судом касаційної інстанції.

У цьому випадку прокурор перевіряє кримінальну справу в повному обсязі, а не тільки щодо засуджених, вирок про які оскаржений або опротестований. Якщо у справі будуть встановлені суттєві порушення кримінально-процесуального закону, прокурор дає висновок про скасування вироку і щодо тих засуджених, яких це стосується. Прокурору слід використовувати повноваження касаційної інстанції щодо припинення справи виробництвом, застосування закону про більш м'якому покаранні та ін, щоб при наявності до цього підстав запропонувати суду ухвалити відповідне рішення.