Особливості участі прокурора в суді присяжних

Концептуальне та конституційне (ст. 47, 123 Конституції РФ) закріплення суду присяжних у судовій системі Російської Федерації спричинило відповідні зміни кримінально-процесуального законодавства, що регулює, зокрема, діяльність прокурора в суді. Створення та функціонування суду присяжних в ряді регіонів РФ обумовили необхідність окремого висвітлення деяких особливостей участі прокурора у розгляді справ судом цього виду.

Перш за все слід зазначити, що відповідно до визначеної ст. 36 КПК підсудністю суди присяжних можуть розглядати справи. лише про злочини, перелічені в цій статті, причому тільки при наявності про це клопотання обвинуваченого. Остання заявляється обвинуваченим при оголошенні йому про закінчення попереднього слідства і пред'явлення для ознайомлення всіх матеріалів справи. Так як в подальшому клопотання обвинуваченого про розгляд його справи в суді присяжних, як і відмова від раніше заявленого клопотання, не приймаються, то прокурор уже на цьому етапі знає, що дана справа буде розглядатися в суді присяжних, і може ретельно готуватися до участі в його розгляді. Певні складнощі в підготовці прокурора до участі в розгляді кримінальної справи в суді присяжних виникають вже з моменту заяви відповідного клопотання обвинуваченим. Така складність виникає, коли у справіпроходять кілька обвинувачених. Відповідно до ст. 425 УПК справу з декількома обвинуваченими може бути розглянуто лише в тих випадках, коли всі обвинувачені заявили такого роду клопотання або коли відсутні заперечення інших обвинувачених з приводу клопотання, заявленого одним або іншими обвинуваченими. За наявності такого заперечення прокурор повинен виділити справу щодо заперечують, якщо це не відбивається на всебічності, повноті і об'єктивності його дослідження та дозволи. Задовольнити цю вимогу буває нерідко вкрай складно і навіть неможливо в умовах стабільного зростання групових і особливо організованих злочинів.

Прокурор стежить за тим, щоб обвинувачений, не заявили клопотання про розгляд справи в суді присяжних, був повідомлений, що таке клопотання про розгляд справи в суді присяжних було заявлено іншим обвинуваченим, і щоб слідчий роз'яснив йому його право на заперечення проти розгляду справи в суді присяжних . Прокурору також слід мати на увазі, що обвинувачений, не заявили клопотання про розгляд справи в суді присяжних, тим не менше користується правами, передбаченими порядком розгляду справ у суді присяжних, якщо його справу там рассматрівается.Прокурор вживає заходів до обов'язкового участі захисника в судовому процесі , якщо захисник не був запрошений самим обвинуваченим або іншими особами за його дорученням. Певною особливістю даної діяльності прокурора є те, що відповідно до вимог ст. 428 КПК участьдержавного обвинувача у розгляді справи судом присяжних обов'язково. Причому не тільки в безпосередньому розгляді, але і на попередньому слуханні справи суддею.

Необхідність участі прокурора в попередньому слуханні справи пояснюється тим, що в цій стадії остаточно вирішується питання про форму судочинства у справі. Суддя, який проводить судове засідання з обов'язковою участю прокурора, обвинуваченого, який заявив клопотання про розгляд справи в суді присяжних, його захисника, з'ясовує, чи підтверджує обвинувачений своє клопотання. Якщо у справі проходять інші обвинувачені, не заявляли клопотання про розгляд справи в суді присяжних, то суддя з'ясовує, чи є у них заперечення проти розгляду справи в суді присяжних.

У випадках непідтвердження або відмови обвинуваченого від ранеезаявленного клопотання або за наявності заперечень інших обвинувачених про розгляд справи в суді присяжних суддя з'ясовує, чи згодні вони на розгляд справи судом у складі трьох професійних суддів. З'ясувавши думку кожного з обвинувачених, суддя оголошує попереднє слухання справи завершеним і надалі здійснює виробництво за загальними правилами, передбаченими гл. XX КПК.

Якщо ж обвинувачений підтвердив своє клопотання і заперечень проти розгляду справи в суді присяжних з боку інших обвинувачених немає, суддя оголошує про задоволення клопотання і переходить до заслуховування клопотань сторін.

Роль прокурора на стадії попереднього слухання справи зводиться до того, що він повинен простежити, чи єв суді зазначені вище клопотання, чи є клопотання обвинуваченого про розгляд справи на попередньому слуханні в його відсутність, або якщо він сам відмовляється від участі в засіданні. Без зазначених документів справа в попередньому слуханні розглянуто бути не може. Прокурор на попередньому слуханні оголошує резолютивну частину обвинувального висновку, висловлює свою думку щодо клопотань, заявлених іншою стороною, сам заявляє в необхідних випадках клопотання. Важливе значення при цьому має оцінка прокурором допустимості доказів, якщо це питання виникає на попередньому слуханні. Прокурор, який бере участь у попередньому слуханні справи, вправі відмовитися від обвинувачення повністю або частково. У цьому випадку суддя закриває справу повністю або у відповідній частині. Так як на попередньому слуханні ведеться протокол засідання, то прокурор у випадках незгоди з його змістом може дати зауваження в порядку, передбаченому ст. 265 КПК.

Суттєвою особливістю участі прокурора в розгляді справи судом присяжних є його активна участь у відборі присяжних засідателів. З огляду на принципову важливість ролі, граємо присяжними засідателями в судовому процесі, прокурор повинен з максимальною увагою з'ясувати всі питання, що стосуються особистості присяжних засідателів, що можуть вплинути на об'єктивність їх рішення у справі. З цією метою він може підготувати і передати в письмовому вигляді питання до конкретних кандидатів у присяжні засідателі, з тим, щоб їх з'ясував головуючий і, таким чином,вирішив питання про відвід присяжного засідателя. Прокурор сам може заявити відвід на підставах, передбачених ст. 59, 60 КПК. Прокурор у процесі відбору присяжних засідателів має право на безмотивної відведення їх, але числом не більше двох. З цією метою він на картці з прізвищем присяжного засідателя пише слово "відведено". Для з'ясування особи присяжних засідателів прокурор може через головуючого просити, щоб його цікавить присяжного засідателя представився. Після формування головуючим суду колегії присяжних засідателів, але до прийняття ними присяги, прокурор має право, якщо прийде до такого висновку, заявити, що внаслідок особливостей справи, що розглядається цей склад колегії присяжних засідателів у цілому може виявитися нездатним винести об'єктивний вердикт. У разі, якщо така заява головуючим буде визнано обгрунтованим, він може розпустити колегію присяжних засідателів. Активне використання розглянутого вище права у відборі присяжних засідателів є суттєвою гарантією законності їх подальшого рішення у справі.

Центральне місце в діяльності прокурора в суді присяжних має його участь у судовому слідстві. Особливістю цієї діяльності державного обвинувача є вже те, що відповідно до вимоги закону (ст. 446 КПК) прокурор сам зачитує резолютивну частину обвинувального висновку. При цьому виступі він не має права згадувати про факти судимості підсудного і фактах визнання його особливо небезпечним рецидивістом у минулому. Подальші дії державного обвинувача залежатьвід визнання або невизнання провини підсудними. Якщо всі підсудні повністю визнають свою провину, у прокурора, як і в інших учасників процесу, не виникає жодних сумнівів, то судове слідство на цьому може бути закінчене. Якщо ж підсудні провину не визнають і у прокурора є сумніви і питання з приводу їх свідчень, то державний обвинувач допитує підсудних. Потім, у міру необхідності, прокурор допитує свідків, експертів та інших осіб, викликаних у судове засідання.

У процесі судового слідства прокурором (як і іншими учасниками процесу) досліджуються тільки ті докази, які були допущені на попередньому слуханні справи. У разі необхідності прокурор може звернутися з клопотанням щодо дослідженні доказів, виключених раніше суддею з розгляду, а також висловлювати свою думку про необхідність їх дослідження, якщо про це заявить клопотання інша сторона. Важливо підкреслити, що "обов'язок доведення провини підсудних в суді присяжних лежить на державний обвинувач. Тому результат справи, досягнення мети обвинувального висновку залежать від професійної підготовленості та активності прокурора. Допитуючи підсудних, свідків, інших учасників процесу, досліджуючи докази у справі, прокурор повинен постійно мати на увазі необхідність переконання присяжних засідателів у винності підсудних. При цьому він повинен враховувати їх юридичну непідготовленість до сприйняття доказів, необізнаність у правових, процесуальних, криміналістичних питаннях, добре відомих професійним юристам, і з урахуванням цього будувати тактику участів судовому слідстві.

Ще більшою мірою це вимога відноситься до виступу державного обвинувача у судових дебатах. Його мова має бути не тільки професійна, переконлива логікою досліджених і пред'явлених доказів, аналізом законодавства, але й дохідливо для сприйняття непрофесіоналів за своєю формою, емоційної напруженості, чіткості структури і вираженню думки. У своєму виступі прокурор повинен не тільки викласти всі докази провини підсудних, але й переконати присяжних засідателів у винності підсудних. Для цього він повинен враховувати особливості розглянутого злочину, його сприйняття і ставлення до нього присяжних засідателів, рівень їх освіти, професію, спосіб життя і багато інших чинників, що визначають характер соціальної психології цієї групи громадян, рівень їх правосвідомості, а отже, і ставлення до злочину та особам, які вчинили його.

Звичайно, якщо прокурор у процесі судового слідства прийде до висновку про повну або часткову невинності підсудних внаслідок недоведеності їх участі у вчиненні злочину або відсутності в їх діянні складу злочину, він зобов'язаний відмовитися від обвинувачення. У таких випадках при відсутності заперечень з боку потерпілого суддя закриває справу повністю або у відповідній частині.

Державний обвинувач може на будь-якому етапі розгляду справи, аж до видалення присяжних засідателів у дорадчу кімнату для винесення вердикту, змінити обвинувачення у бік пом'якшення шляхом: 1) виключення з юридичної кваліфікації діяння ознак злочину, що обтяжуютьвідповідальність; 2) виключення з обвинувачення посилання на будь-яку норму КК, якщо дії підсудного повністю охоплюються другий нормою КК, порушення якої ставилося в обвинувальному висновку; 3) перекваліфікації діяння за нормою КК, що передбачає більш м'яке покарання.

В останньому випадку державний обвинувач ще на попередньому слуханні повинен представити суду новий обвинувальний висновок, затверджене відповідним прокурором.

Особливістю участі прокурора в розгляді справ судом присяжних є його участь у постановці й формулюванні питань, що підлягають вирішенню колегією присяжних засідателів. Згідно зі ст. 450 УПК державний обвинувач, як і інші учасники сторін у процесі, може запропонувати поправки до сформульованим головуючим питань, поставити додаткові до них питання.

У зв'язку з напутнім словом головуючого присяжним засідателям державний обвинувач вправі заявити в судовому процесі заперечення з приводу порушення принципу об'єктивності. Якщо такі заперечення своєчасно заявлені не були, то в подальшому прокурор не має права посилатися на порушення об'єктивності головуючого при подальшому перегляді цієї справи вищестоящим судом.

Кримінально-процесуальне законодавство (ст. 455 КПК) передбачає можливість відновлення судового слідства на прохання присяжних засідателів або уточнення питань, поставлених перед ними головуючим. У таких випадках державний обвинувач за тими ж правилами бере участь у судовому слідстві та формулюванні або уточненні поставлених питань.

Істотне значення має діяльність прокурора в суді після винесення вердикту присяжних засідателів. Згідно КПКдержавний обвинувач з участю представників сторін, але вже під час відсутності присяжних засідателів, може досліджувати докази, що не підлягають дослідженню з участю присяжних засідателів, виступати з питань, пов'язаних з юридичними наслідками винесеного вердикту, включаючи питання кваліфікації скоєного підсудним, призначення йому покарання і дозволу цивільного позову . При цьому в своїх виступах прокурор не має права ставити під сумнів правильність винесеного присяжними засідателями вердикту.

Особливість наглядової діяльності прокурора в касаційному порядку у справах, розглянутих судом присяжних, полягає в тому, що закон (ст. 464 КПК) чітко визначає, які з не вступили в законну силу вироків і постанов суду можуть бути опротестовані прокурором. До них відносяться: а) вироки суду присяжних; б) постанови головуючого судді в суді присяжних про припинення кримінальної справи; в) постанови головуючого судді про повернення справи для провадження додаткового розслідування; г) постанови головуючого судді в суді присяжних про припинення справи в процесі попереднього слухання.

Інші постанови, Винесені головуючим у суді присяжних суддею, опротестуванню не підлягають.

Протест на зазначені вироки і постанови приноситься в касаційну палату Верховного Суду Російської Федерації.

Підставою для принесення протесту на вироки і ухвали суду присяжних є: 1. Однобічність і неповнота судового слідства, що виникла внаслідок: а) помилкового виключення з розгляду допустимих доказів, які можуть мати істотне значення для результату справи; б)необгрунтованої відмови стороні в дослідженні доказів, які можуть мати істотне значення для результату справи; в) неісследованія істотних для результату справи доказів, що підлягають обов'язковому дослідженню в силу ст. 79; ч. 2 ст. 232; ст. 258; ч. 2 ст. 308; п. 2 ч. 2 ст. 343, ч. 4 ст. 352 УПК; г) дослідження в судовому засіданні неприпустимих доказів, якщо це могло мати істотне значення для результату справи.

2. Істотне порушення кримінально-процесуального законодавства.

3. Неправильне застосування закону до обставин справи, як вони були встановлені судом присяжних.

4. Призначення несправедливого покарання. Прокурор, який бере участь в касаційному розгляді справи, повинен враховувати, що касаційна палата не може прийняти рішення, що погіршує становище підсудних чи направити справу на нове розслідування.

Вироки і постанови суду присяжних, що набрали законної сили, можуть бути опротестовані в порядку нагляду лише за наявності названих вище підстав, передбачених ст. 465 КПК.