Засоби доказування кримінального обвинувачення

При кримінальному судовому розгляді склався своє коло доказів, які могли використовуватися у процесі (відмінний від цивільного судоговоренія). Першим і головним доказом були свідчення свідків. Свідчити у справі могли тільки повноправні громадяни римські; допускалося свідоцтво жінок, дітей, осіб чужого громадянства, навіть рабів (у разі державних злочинів). Не допускалося в класичну епоху засвідчення висхідних родичів проти своїх низхідних (і навпаки), отпущенніков проти своїх колишніх панів, засвідчення проти патрона. Засвідчення має бути особистим і повинно було бути зроблено в судовому засіданні. Допускалося спонукання до дачі показань свідків: вільних - під загрозою штрафу, рабів - тортури. Обов'язковою була дача пояснень під тортурами для бродяг; в разі тяжких, державних чи релігійних злочинів наказувалося катувати взагалі на власний розсуд суду (Omnesomnioinmajestatecrimine, cumresexigit, torquentur) всякого. Спочатку пропонувалося катувати тільки тих, хто вагається у своїх показаннях свідків, пізніше від тортури як свідка могли бути звільнені тільки в особливих випадках (відомі люди, священики і т.п.). Особливо регулювалося становище рабів, які дають свідчення проти свого пана: після допиту під катуванням вони вважалися вільними і більше не належали колишньому власнику.

Достатніми для звинувачень відповідного змісту визнавалися також докази, здобуті в ході обшуку будинку обвинуваченого (причому обшук повинен був проходити в точно встановленої законом процедури, з тим щоб виключити можливість підкидання доказів), а також свідчення, почерпнуті з паперів (виїмка паперів). Письмові докази враховувалися в кримінальному процесі тільки, якщо мова йшла про документи офіційного змісту та призначення (не про приватні документах): папери слід було представляти в оригіналах безпосередньо суду (допускалася затримка не більше ніж на 3 дні).

Інших видів доказів у римському кримінальному процесі не приймалося.