Правові зміни в статусі осіб

Приналежність будь-якої з трьох вишеотмеченних станів індивідуальним особі (а отже, і наявність у нього як у суб'єкта приватного права правоздатності) не була безумовною і постійної характеристикою. Право допускало зміна правоздатності (capitisdeminutio) у бік її погіршення. Повна втрата всіх особистих якостей (статусу persona) наступала внаслідок громадянської смерті (відвернути, продаж у рабство за Тібр, тобто на територію поза Риму, безумовне вигнання). При збереженні якостей persona людина могла піддатися три способи за значимістю погіршення статусу: позбавлення волі вважалося як найбільшу погіршення статусу (с. d. maxima), від якого звільняла лише фізична смерть; втрата римського громадянства і придбання іншого розглядалося як середнє погіршення (с. d. media); повноваження у сфері приватного права зберігалися, але купували інші, ніж трактувалося в цивільному праві, форми; зміна положення в сім'ї (перехід в іншу сім'ю, але не через смерть свого батька, а усиновлення та ін) вважалося як найменше погіршення статусу (с. d. minima); на правоздатність у сфері приватного права для даних осіб цей перехід майже не впливав, оскільки вона і раніше була обмеженою.

Менш характерним, але все ж таки визнається правом явищем було йзміна статусу в бік поліпшення - т.з. посилення стану. Так само як і зменшення, посилення статусу могло бути мінімальним (в рамках сім'ї), середнім (придбання іншої категорії громадянства), найважливішим (звільнення від рабства перш повноправного римського громадянина). Спірні і сумнівні випадки допускали і судове встановлення статусу.