Набуття прав громадянства

Права римського громадянина могли придбаватися двояким в правовому відношенні шляхом: 1) у силу установлень природного права, санкціонованого законами; 2) в силу безпосередніх приписів публічного права. У першому випадку публічне право тільки санкціонувало набуття громадянства природним шляхом, і тільки в особливих випадках (строго одиничних і на основі судових рішень) могли бути прийняті обмеження на таке придбання прав громадянства. У другому випадку приписи публічного права, будучи за своїм змістом правом винятковим, або спеціальним, не могли бути оспаріваеми приватною особою, що претендують на поширення на нього аналогічного статусу.

У силу установлень природного права купувалося римське громадянство (1) шляхомнародження від батьків, які перебували у правильному (згідно з вимогами цивільного права укладеному) шлюбі, причому обидва батьки повинні були (це малося на увазі поняттям правильного шлюбу) бути римськими громадянами, (2) через усиновлення, вчинене повноправним римським громадянином відповідно до вимог цивільного права і закріплене спеціальною процедурою, (3) через звільнення з рабського стану також відповідно до вимог закону про процедуру цього. Набуття прав громадянства через звільнення з рабства у свою чергу було різним для ситуацій, коли звільнення підлягав перш повноправний римський громадянин, тимчасово знаходився в рабському стані (як військовополонений або як боржник), і коли звільнення стосувалося «натурального» раба, не належав до римської громаді . У першому випадку мова йшла у формальному відношенні тільки про повне відновлення права громадянства, у другому - права римського громадянства надавалися тільки при дотриманні встановлених вимог і процедур, або коли громадянство надавалося рабу одним з вищих осіб «від імені римського народу».

У силу безпосередніх приписів публічного права громадянство знайшлась (1) шляхом його індивідуального присвоєння за особисті заслуги перед римським народом (вільному особі іноземного громадянства або без громадянства), а також (2) через законодавче постанову про надання взагалі прав римського громадянства жителям певного міста, провінції або станової категорії. Спорідненими в правовому сенсі були також можливості (3) купити римське громадянство і (4) вислужити за 20 роківармійської служби.

Додатковою підставою для придбання прав римського громадянства в класичну епоху, особливо в період республіки, було обов'язкове проживання особи, яка претендує на таке, в Римі і входження в одну з територіальних одиниць громади; пізніше ця вимога не було безумовним.

Набуття прав римського громадянина досягалося тим самим сукупністю вимог, що узгоджуються з т.з. правом по крові (jussanguinis), за місцем проживання (jusloco) та спеціальною правом узаконення громадянства (juscivitatis); причому останнє носило що визначає характер.