завершення визволення україни

Правова система




Правова система Сан-Маріно відноситься в цілому до романо-германського типу, однак відрізняється від правових систем інших країн цієї групи рядом специфічних рис.

У Сан-Маріно немає конституції в сучасному розумінні, її заміняє перший том Статуту (Leges Statutae - середньовічні закони, написані в 1295-1302 і 1317 рр.., Неодноразово переглядалася й остаточно оформлені у вигляді 6 книг в 1600 р.), який містить численні положення про політико-адміністративний устрій, законодавчих, виконавчих і судових органах.

Для сфери приватного (цивільного та торгового) права Сан-Марино характерне збереження традиційної системи jus commune, тобто римського приватного права, що діяв в континентальній Європі до появи наполеонівських кодексів. Приватно-правові норми статутів доповнюються місцевими звичаями і положеннями Кодексу Юстиніана як головний субсидіарного джерела. З середини XIX ст. приймаються також сучасні закони з окремих питань цивільного та торгового права: про заставу (1854), про векселі (1882, 1914), про банкрутство (1917), про компанії (1942, 1946, 1950, 1962), про експропріацію для публічної користі ( 1913, 1922), про оренду міського майна (1950, 1966) та ін

Трудове законодавство право закріплює на об'єднання в профспілки, колективні та переговори страйк, а також встановлює 36-годинну тиждень для держслужбовців і 37,5-годинну для інших працівників.

Основне джерело карного права - УК 1974 Смертна кара була скасована вперше за всі злочини в 1848 р. З 1853 по 1858 р. її відновили для виняткових випадків. Перший Кримінального кодексу Республіки, введений у 1865 р., не передбачав смертної кари. Останній відомий випадок виконання смертного вироку мав місце в 1468 Максимальне тюремне ув'язнення встановлено в 35 років.

Кримінальне судочинство регулює УПК 1878

сообщение о гигиене питания