Структура суспільно-економічного устрою

Соціально-економічний лад суспільства чи збігається (повністю або в основному) з яким-небудь суспільно-економічним укладом, або складається з кількох укладів. Це робить необхідним більш-менш аналіз структури суспільно-економічного устрою. Для цього необхідно звернутися до вже введеного вище поняття осередку власності.

Коли в клітинку власності входять засоби виробництва, вона являє собою виробничу одиницю: у ній створюється суспільний продукт. Таку комірку власності можна назвати господарської, чи економічної, осередком (хозячейкой, або економячейкой). Економячейка може збігатися з соціоісторіческім організмом. У такому випадку вона одночасно є і господарським (економічним) організмом (хозорганізмом, або економорганізмом), тобто таким економічною освітою, яке в принципі може існувати і функціонувати незалежно від інших таких же утворень. Якщо при цьому всі члени соціоісторіческого організму разом узяті - власники засобів виробництва і предметів споживання, перед нами суспільна власність в точному значенні цього слова.

Коли економічна осередок не збігається з соціоісторіческім організмом, то це означає, що до складу даного соціора входить не один, а кілька господарських осередків. У такому випадку економічний організм є обєднання економічних осередків, яка може збігатися, а може не збігатися з соціоісторіческім організмом. Якщо в господарській комірці, що входить поряд з кількома іншими такими одиницями в соціор, не відбувається експлуатація людини людиною, її можна назвати осередком відокремленої (особливої) власності. Відокремлена (особлива) власність може бути персональної, коли власник - одна людина, і груповий, коли кілька осіб спільно володіють засобами виробництва. Якщо в економічній комірці процес виробництва є одночасно і процесом експлуатації, перед нами - осередок приватної власності.

Ще один варіант: у клітинку власності входять тільки предмети споживання, але не засоби виробництва. У такій комірці суспільне виробництво здійснюватися не може: в ній відбувається третинне розподіл і споживання. Якщо в ній і ведеться господарство, то тільки домашнє (приготування їжі для особистих потреб його членів і т.п.). У ці осередки зазвичай входять не тільки власники предметів споживання, але й люди, що перебувають на їх утриманні. Дані осередки власності можна назвати утриманськими або утриманські-споживчими. Повязану з ними власність нерідко називають особистій, що не дуже точно, бо вона може бути не тільки персональною, але і груповий. Найкраще для неї назву - окрема власність.

Непоодинокі випадки - збіг господарської осередку з утриманські-споживчої. Особливо часто збігаються з утриманські-споживчими осередки відокремленої власності. При цьому окрема власність відсутній. Існує лише відокремлена власність одночасно як на засоби виробництва, так і на предмети споживання.

Відмінність суспільно-економічного подуклада від устрою полягає в тому, що подуклад не володіє своїми власними хозя-чейкамі; специфічні для нього економічні відносини існують в рамках чужих господарських осередків. Кожен суспільно-економічний устрій, будь то стрижневий або додатковий, має характерні для нього економічні осередки. Кожному стрижневий суспільно-економічного укладу властиве також існування свого власного економічного організму. Що ж стосується додаткових укладів, то вони своїх власних хозорганізмов не мають. Їх господарські осередки вкраплені до складу економічного організму одного з існуючих поряд з ним стрижневі укладів, найчастіше пануючого. Так, наприклад, при капіталізмі осередку дрібного самостійного виробництва входять до системи національного капіталістичного ринку.